Некробактеріоз

(Necmbacteriosis, Fusobactereriosis)

Некробактеріоз — це хронічна інфекційна хвороба, при якій збудник на місці проникнення викликає некроз (змертвіння) тканин і характеризується гнійно-некротичними процесами частої на нижніх частинах кінцівок, на слизових оболонках, рідше виникає генералізований процес з ураженням внутрішніх органів.

Історична довідка: Клінічні ознаки хвороби описали в дру­гій половині 19 століття. В 1881 році Р. Кох, а в 1884 Лєфлер виділили збудника. Культуру збудника одержали тільки в 1890 р. Хворобу описували під різними назвами: копитна хвороба, парша губ, дифтерія телят та іншими.

Етіологія: Збудник — Fusobacterium necrophorum (В. necrosis) — анаероб, нерухома, грамнегативна, поліморфна паличка, спор не утворює. В уражених тканинах та свіжих культурах розташовується довгими нитками 100-300 мкм, діаметром 0,2-0,5 мкм. В старших культурах і в некротичній тканині має вигляд тонких, коротких (3-4 мкм) паличок, які погано фарбуються. Нитки збудника зафарбовуються нерівномірно, мають вигляд бамбука. Краще досліджувати мазки-відбитки ураженої тканини, взяті на межі із здоровою тканиною і фарбувати карболовим фуксином. Збудника культивують на анаеробних середовищах (Кітта-Тароцці), оптимум росту 34-37°С, рН 6-8,4. Ріст появляється через 24-48 годин, на дні пробірки і навколо шматочків печінки спостерігають помутніння, під ша­ром олії Накопичується газ, а на 5-8 день випадає осад. Збудник утворює ендотоксини (гемолізин, лейкоцидин, цитоплазматич­ний токсин) і ферменти (лецитиназа, гіалуронідаза), які руйнують клітини організму.

Стійкість Збудник некробактеріозу до факторів зовнішнього середовища відносно малостійкий, при температурі 65°С знешкоджується протягом 10-15 хв., при кип'ятінні - за 1 хв., при висушуванні життєздатність зберігається до 5 днів, в молоці - до 35 днів, у фекаліях - до 50 днів, у грунті – 20-60 днів, на заболочених пасовищах до 3 місяців

Чутливість Звичайно вживані дезінфікуючі розчини (2,5% емульсія креоліну, 0,5% розчин карболової кислоти та інші) знешкоджують збудника через 10 хв.

Епізоотологія:

Сприйнятливі В природних умовах мікроб патогенний для всіх видів сільськогосподарських, диких тварин і птахів. Хвороба може протікати як ензоотія. Крім того, В. necrophorum має значення як секундарна і ранева інфекція. Збудник широко розповсюджений у природі, постійно зустрічається в травному тракті багатьох тварин, особливо травоїдних, в грунті, забрудненому фекаліями, в гною, в калюжах біля необладнаних водопоїв, в болоті.

Тварини заражаються, головним чином, аліментарне при пораненнях слизових оболонок або шкіри, особливо шкіри кінцівок. При утриманні худоби в сирих, брудних приміщеннях, на заболочених пасовищах, місцях водопою хвороба може приймати стаціонарний характер. Джерелом збудника інфек­ції є хворі тварини, які забруднюють підстилку, корм, годівниці, грунт, водопої, виділення з виразок некротизованих тканин.

Патогенез: Збудник, попавши в організм через пошкоджену шкіру чи слизову оболонку, при недостатньому постачанні травмованих тканин киснем внаслідок знищення капілярів й утворенням тромбів та створення умов анаеробіозу, розмножується. Накопичуються токсичні речовини, що викликають некроз тканин і місцеві функціональні розлади. В залежності від резистентності організму процес може протікати доброякісно і злоякісно. При доброякісному перебігу вогнище некрозу інкапсулюється, некротична тканина відпадає, виразка загоюється з утворенням рубця. При злоякісному розвитку гангренозний процес поши­рюється, появляються вторинні вогнища некрозу в різних тканинах, пошкоджуються стінки судин, утворюються тромби, емболії і метастази у внутрішніх органах, наступає генералізація некробактеріозного процесу

Клініка: Інкубаційний період триває 1-3 дні. Клінічні ознаки проявляються в залежності від форми та перебігу хвороби, виду і віку тварин. У молодняка некробактеріоз частіше протікає гостро, в дорослих тварин - підгостро і хронічно. За характером уражень відрізняють такі форми некробактеріозу: шкірна з ураженням шкіри і тканин розташованих під нею, слизових оболонок, внутрішніх органів і некробактеріозний остит і остеомієліт. Найчастіше спостерігають шкірну форму некробактеріозу, при якій уражається шкіра на кінцівках. У великої рогатої худоби рідше буває ураження в ділянці шиї і вимені. На місці проникнення збудника появляється гіперемія, набряк і серозний ексудат, який підсихає й утворює кірочку. Підвищується температура тіла, апетит відсутній, тварина пригнічена. Через 1-2 дні температура тіла знижується до норми. При ураженні кінцівок появляється кульгавість. Патологічний процес поширю­ється на міжпальцеву поверхню і на віночок. При злоякісному перебігу хвороби розвивається флегмона, яка охоплює м'язи, сухожилки і зв'язки. Можуть утворюватися виразки і некрози, в результаті чого відшаровується рогова капсула. Доброякісний перебіг характеризується тим, що на 3-4 день температура тіла знижується і процес переходить в хронічну форму, через 10-12 днів змертвілі тканини відшаровуються і відпа­дають, виразки поступово загоюються і через 3-4 тижні тварина видужує.

У телят некробактеріоз переважно протікає з ураженням ротової порожнини (дифтерит телят). Спочатку появляється дифтеритичне запалення слизової оболонки рота і глотки, а потім носової порожнини і дихальних шляхів. Утворюються виразки, заповнені жовтою масою. Тварина не може приймати корму, появляється слинотеча, витіки з ніздрів. Пізніше підвищується температура тіла, наступає депресія. Телята можуть загинути вже на 5-й день захворювання або хвороба затягується до 15-30 днів з ускладненнями в шлунково-кишковому тракті, в легенях.

У корів некробактеріоз виникає в перші дні після отелення при зараженні під час важких родів. Із слизової оболонки піхви некротизуються глибокі шари тканин і некротичний процес може перейти на матку, розвиваються хронічні метрити та ендометрити. Іноді корови хворіють в останній період тільності, тоді наступають аборти в 8-9 місяці тільності і може наступити муміфікація плодів. З піхви витікає ексудат неприємного іхорозного запаху. При ураженні пуповини телята гинуть на 4-й день після народження.

Некробактеріозний остит і остеомієліт спостерігають у великої рогатої худоби з шестимісячного та трирічного віку. Некротичний процес може розвиватися в кістках кінцівок, а також в хребті. При ураженні кінцівок появляється кульгавість, підвищується температура тіла до 41°С, пульс частий. Виявляють атрофію м'язів, тварини худнуть. В більшості випадків хвороба закінчується летально. Потрібно підкреслити, що у великої рогатої худоби при некробактеріозі найчастіше буває ураження кінцівок і статевих органів

Патологоанатомічні зміни:. При локалізації патологічного процесу на кінцівках в ділянці путового суглобу та віночка спостерігають набряк, припухлість у вигляді флегмони з некрозом тканин, гнійно-некротична маса сіро-зеленуватого або бурого кольору. Некроз шкіри переходить на зв'язки суглобів, на хрящі, сухожилки та кістки. Виявляють глибокий некротичний розпад зв'язок і фаланг пальців. У трупів¹ тварин з некротичними процесами в ротовій порожнині знаходять виразки на язику, слизовій оболонці щік, некротичні вогнища можуть бути в м'язах язика, в горлі і перейти на легені, в яких виявляють вогнища некрозу. Заглоткові і бронхіальні лімфатичні вузли збільшені і гіперемійовані. Крім того, некротичні ураження можуть бути в рубці і сітці, рідше в книжці.

При ураженні статевих органів у піхві знаходять сіруваті нашарування, слизова оболонка набрякла з виразками, матка збільшена, заповнена гнійно-фібринозною масою, з гнійними нашаруваннями на слизовій оболонці. У тільних корів плід некротизований, здутий.

У внутрішніх органах: печінці, легенях, нирках, а також в кишках і головному мозку знаходять некротичні вогнища.

Діагностика:. Діагноз ставлять на підставі вивчення клініко-епізоотологічних показників, патологоанатомічних змін і бактеріологічного дослі­дження. Якщо матеріал забруднений, тоді потрібно заражати кролів суспензією з тканин на фізіологічному розчині підшкірно в дозі 1 мл або 0,5 мл на зовнішній поверхні вуха або в ділянці над лопаткою чи черевних м'язів. На 2-3 день розвивається патологічний процес, утворюється некротичний фокус (вогнище), кріль гине через 30 днів від генералізованої форми некро бактеріозу

Диференційний діагноз: Некробактеріоз потрібно диферен­ціювати у великої рогатої худоби від ящуру і злоякісної катаральної гарячки.

При ящурі хвороба поширюється швидко. На слизовій оболонці губ і рота появляються афти, ерозії, гіперсалівація. Може бути ускладнення ящуру збудником некробактеріозу (секундарна інфекція), тому в таких випадках необхідно керу­ватися показниками епізоотологічного аналізу і результатами бактеріологічного дослідження.

Злоякісна катаральна гарячка характеризується катарально-крупозним і дифтеричним запаленням слизових' оболонок, кератитом. Потрібно враховувати бактеріологічне дослідження.

Лікування:Хворих тварин ізолюють в сухе, світле приміщення.

При глибоких некрозах необхідне хірургічне втручання. Після хірургічної обробки зволожують тканини 3%-м розчином перекису водню, 5%-м розчином перманганату калію, антисептичними засобами (аммаргеном, антибіотиками, 10-20% дегтярним лініментом на риб'ячому жирі, дегтярно-ксероформовою маззю, присипками сульфаніламідних препаратів, при ускладненнях вводять 20-100 мл 4%-го розчину норсульфазолу внутріш­ньовенно, сульфадимезин і норсульфазол 0,15-0,17 г на 1 кг живої маси тварини, дибіоміцин 20 тис. ОД на 1 кг маси ширини внутрішньом'язево в ділянці стегна. При ураженні ми цівок роблять ванни з креоліну, формаліну, мідного купоросу 2-5% розчині. Рекомендують також застосовувати азотно-. сулемово-скипідарну емульсію (АССЕ), яку виготовляють так: 3 г сулеми розчиняють в 100 мл 10%-го розчину кухонної солі, додають 7-10 мл азотної кислоти, змішують 3-5 хв., питім додають 30% (об'ємних) скипидару, перед застосовуванням перемішують. Можна використовувати присипку Шатрова, яка складається з: марганцевокислого калію, сірчанокислої міді, йодоформу по 1 частині і борної кислоти 10 частин. Добрі результати дає застосування 3-ої фракції антисептика-стимулятора Дорогова (АСД, ф-1).

Імунітет:. Перехворілі на некробактеріоз тварини імунітету не набувають

Заходи боротьби і профілактики. З метою профілактики некробактеріозу необхідно дотримуватися ветеринарно-санітарних правил, проводити меліоративні роботи для осушування забо-ючених ділянок пасовищ, обладнати підстуни до водойм, один р;із в два місяці проводити огляд тварин, розчищувати ратиці, оробляти їх 10%-м розчином формаліну або 5% розчином параформу. При підготовці до родів корів промивати зовнішні статеві органи 3%-м розчином борної кислоти або розчино марганцевокислого калію. Потрібно ізолювати і лікувати тварі з ознаками кульгавості, захищати їх від гематофагів.

При виникненні некробактеріозу на ферми накладають обмеження. Хворих тварин ізолюють і лікують, умовно здорових переводять на сухі ділянки пасовища або в сухі приміщення щодекадне проводять клінічний огляд поголів'я. Трупи, після зняття шкури, спалюють або направляють в утильзавод. Молоко від умовно здорових корів використовують в їжу після кип'ятіння протягом 5 хв., а від хворих після кип'ятіння протягом 30 хв. знищують. В приміщеннях проводять дезінфекцію. Обмежені знімають через один місяць після видужання або загибелі останньої хворої тварини і проведення усіх ветеринарно-санітарні заходи.