Розділ 2 організація та методи дослідження

2.1. Організація дослідження

З метою ознайомлення зі станом досліджуваного питання було вивчено і проаналізовано науково-методичну та спеціальну літературу, яка стосувалася питань відновного лікування та застосування лыкувальної фізичної культури хворих на виразкову хворобу шлунку і 12-палої кишки.

Опрацьовано фонди Рівненської обласної бібліотеки, медичної бібліотеки (м. Рівне та інтернет-джерела.

При визначені понять, що таке «виразкова хвороба шлунку та 12-кишка», я посилалась на медичну літературу, зверталася до таких дисциплін як анатомія, фізіологія; для глибшого розуміння питань з поданої теми користувалась літературними джерелами із області «Фізична реабілітації» Мухіна В.М.

Під час написання курсової роботи я працювала с підручниками, посібниками, словниками-довідниками, переглядала автореферати дисертацій, користувалася періодичною літературою.

Проведений аналіз літератури дозволив виявити ступінь вивчення питання, сформувати мету, завдання дослідження, провести узагальнення наявних досліджень і обґрунтувати їх результати.

2.2. Методи дослідження

У роботі були використані наступні методи дослідження:

• аналіз та узагальнення даних науково-методичної та спеціальної літератури;

• аналіз зібраних матеріалів;

• опрацювання інтернет-джерел;

• опрацювання авторефератів дисертацій.

Розділ 3 результати дослідження та їх обговорення

У процесі дослідження було виявленно, що у комплекс лікування виразкової хвороби обов'язково включається лікувальна фізкультура - ЛФК. Позитивний ефект від лікувальної фізкультури досягається при систематичних і регулярних заняттях на протязі тривалого часу під контролем лікаря.

Комплекс вправ складається з урахуванням ступеня захворювання, індивідуальних особливостей хворого, принципів використання фізичних вправ в лікувальних цілях. Вправи спеціального характеру виконуються в поєднанні з загальнорозвиваючими, дихальні з різних вихідних положень [1].

ЛФК при виразковiй хворобi сприяє регуляції процесів збудження і гальмування в корі головного мозку, покращує травлення, кровообіг, дихання, окисно-відновні процеси, що позитивно впливає на нервово-психічний стан хворого. За механізмом дії ЛФК має спільну регулюючу дію на різні органи та системи організму людини та місцеву дію на рівні гастродуоденальної зони.

Для профілактики, лікування, реабілітації та підтримуючої терапії при віразковiй хворобi шлунка і дванадцятипалої кишки широко використовується лікувальна фізкультура, яка грунтується на сучасних наукових даних в галузі фізіології, анатомії, біології [11].

Фізичні вправи стимулюють фізіологічні процеси в організмі через нервовий і гуморальний механізми:

• активують обмін речовин, тканинний обмін, ендокринну систему;

• підвищують імунітет, ферментативнy активність;

• надають тонізуючi, трофічні функції, нормалізують вплив на організм і формують компенсаторні функції;

• позитивно впливають на психоемоціональну сферу;

• посилюється м'язова діяльність, підвищується тонус ЦНС, змінюються функції внутрішніх органів;

• трофічнa дія полягає в активації трофічного функції нервової системи, покращення процесів ферментативного окислення, стимуляції імунних систем, мобілізації пластичних процесів і регенерації тканин, нормалізації порушеного обміну речовин;

• посилюється регулюючий вплив підкоркових центрів на судинну систему;

• лікувальна фізкультура забезпечує більш досконалу легеневу вентиляцію та сталiсть напруги вуглекислоти в артеріальнiй крові.

При виконанні фізичних вправ щадять область шлунка та дванадцятипалої кишки. В гострому періоді захворювання ЛФК не показана.

До протипоказань ЛФК при виразковiй хворобi шлунка і 12-палої кишки відносять:

1. Свіжа виразка в гострому періоді.

2. Виразка, ускладнена кровотечею.

3. Преперфоративний стан.

4. Виразка, ускладнена стенозом в стадії декомпенсації.

5. Свіжі масивні парапроцеси при пенетрації.

6. Виражені діспепсичні розлади.

7. Сильні болi.

8. Загальні протипоказання.

ЛФК при застосуванні до хворих, що страждають на виразкову хворобу оздоровчий вплив здійснюється у таких напрямках:

1. Вплинути на врегулювання процесів збудження і гальмування в корі головного мозку; на посилення кортико-вісцеральної іннервації і вирівнювання супідрядних розладів вегетативної іннервації. Поліпшити узгоджене функціонування систем кровообігу, дихання і травлення.

2. Шляхом правильної організації режиму рухів, фізичнихвправ і пасивного відпочинку вплинути на врегулювання нервово-психічної

сфери хворого.

3. Поліпшити окислювально-відновні процеси в усіх органах, сприяти нормальному перебігу трофічних процесів.

4. Протидіяти порушень функцій травного апарату, які мають бути при виразковій хворобі (запори, втрата апетиту, застійні явища та ін.) [4].

Фізичні вправи призначають через 2-5 днів після припинення гострого болю. У цей період процедура лікувальної гімнастики не повинна перевищувати 10 - 15 хвилин.

У положенні лежачи виконують вправи для рук, ніг з обмеженою амплітудою руху. Наявність прихованої крові в калі не є протипоказанням до призначення лікувальної гімнастики. Однак у цих випадках виключають вправи, які активно втягують у діяльність м'язи живота і підвищення рівня внутрішньочеревний тиск. При припиненні гострих явищ фізичнe навантаження поступово збільшують.

Щоб уникнути загострення роблять це обережно, з урахуванням реакції хворого на навантаження. Вправи виконують у вихідному положенні лежачи, сидячи, стоячи.

У стаціонарах заняття проводяться спеціально підготовленими методистами ЛФК.

Під час постільного режиму застосовують лікувальну гімнастику, що проводиться, переважно, у положенні лежачи на спині. Комплекси складають з дихальних статичних і, у наступному, динамічних вправ, на розслаблення, простих гімнастичних вправ малої інтенсивності. Виключають вправи для м'язів живота і ті, що підвищують внутрішньочеревний тиск і можуть викликати або підсилити біль у животі. Тому рухи ногами виконуються у повільному темпі, повторюються по 4-8 разів. Тривалість лікувальної гімнастики 10-15 хв. Рекомендується самостійно виконувати статичні дихальні вправи і вправи на розслаблення по кілька разів на день.

Комплекси лікувальної гімнастики складають з вправ для всіх м'язових груп, з предметами, з невеликими обтяженнями, на координацію. Рухи виконують у повільному і середньому темпі, з повною амплітудою. Дозволяються вправи для живота з підвищенням внутрішньочеревного тиску в чергуванні з дихальними і наступним розслабленням. Тривалість заняття 30-40 хв. (рис 3.1)

Рис.3.1 Комплекс ЛГ при виразковій хворобі шлунку і дванадцятипалої кишки

Для попередження спайкового процесу включаються спеціальні вправи з акцентом на діафрагмальнe диханні і розслаблення. Гарний ефект в розслабленнi м'язів шлунка дає сегментарний масаж.

Масаж врівноважує основні нервові процеси в ЦНС, поліпшує нервово-гуморальну регуляцію травних процесів, покращує і нормалізує порушену хворобою функцію вегетативної нервової системи, діє знеболююче, заспокійливо, позитивно відбивається на нервово-психічному стані хворого. Він рефлекторно впливає на секреторну функцію органів травлення, змінює тонус м'язів порожнистих органів.

Одночасно з фізичними вправами призначається масаж нижньої грудної та попереково-крижової області (курс 10-12 процедур), колон-масаж, який виконується в п'яти точках:

Точка I - місце переходу сліпої кишки у висхідну.

Точка II - місце переходу висхідної кишки в поперечно-ободову.

Точка III - місце переходу поперечно-ободової в низхідну кишку.

Точка IV - місце переходу низхідній кишки в сигмовидну.

Точка V - місце переходу сигмоподібної кишки в пряму.

Залежно від застосованих прийомів масаж може підсилювати або послаблювати перистальтику шлунка та кишок, діяти спазмолітично або стимулююче і таким чином сприяти нормалізації видільної, рухової та евакуаторної функцій. Масаж коміркової області, спини (сегментарний вплив на шийно-грудний відділ хребта) і черевної стінки. Масаж черевної стінки проводиться в період ремісії. Рубленння, поколочування і вібрацію виключають. Тривалість масажу 10-15 хв. Курс 15-20 процедур. У рік 3-4 курсу. Масаж бажано проводити в затемненій кімнаті в супроводі музики; потім - прийом кисневого коктейлю (коктейль повинен включати різні відвари з трав).

У фазі неповної та повної ремісії при відсутності скарг та загальному доброму стані хворого призначається вільний режим. Використовуються вправи для всіх м'язових груп з обмеженням навантаження на м'язи черевної стінки, вправи зі снарядами (вагою до 1,5-2 кг.), на координацію, спортивні ігри (без змагань). Щільність занять середня, тривалість до 30 хвилин [2].

У санаторно-курортних умовах обсяг і інтенсивність занять ЛФК збільшуються; широко використовуються теренкур (лікувальна, дозована ходьба), прогулянки, гра в волейбол, катання на лижах та ковзанах, плавання у вільному режимі (без змагань),фізіотерапія.

Фізичні вправи призначаються для того, щоб домогтися позитивних зрушень у стані здоров'я, і зокрема поліпшення кровообігу в черевній порожнині, поліпшення регуляції функцій шлунка та кишечника.

Регулярне проведення різних гімнастичних і дихальних вправ, дихальні рухи діафрагми викликають тo підвищення, то пониження внутрішньочеревного тиску і тим стимулюють поліпшення кровообігу.

Активні фізичні вправи тонізують шлунок та 12-палу кишку. Якнайбільше практичне значення мають гімнастика і дозована ходьба.

З лікувальної гімнастики застосовуються вправи для м'язів корпусу в положенні сидячи, верхи на лавці, а також лежачи з поступовим збільшенням амплітуди рухів і навантаження на черевний пресс [16].

Важливо, щоб підвищення внутрішньочеревного тиску чергувалися з його зниженням. Для розвитку діафрагмального дихання застосовуються вправи в положенні лежачи на спині, при зігнутих ногах і руках при рухах з великим обсягом.

З метою посилити вплив діафрагми на кровообіг в шлункy та 12-палiй кишцi слід застосовувати дихальні вправи в положенні лежачи на спині. Рекомендується широко застосовувати ходьбу, як помірний вид фізичного навантаження. Факторами, що впливають на приплив крові до шлункy та 12-палoї кишки, є:

а)внутрішньочеревний тиск,

б)активність травних процесів,

в)перистальтика кишечника.

На відтік крові з шлункy та 12-палoї кишки впливають:

а)періодичне підвищення внутрішньочеревного тиску,

б)положення і рух діафрагми,

в)дихальні екскурсії грудної клітини,

г)повноцінна функція правого серця,

д)положення тіла [10].

У комплекс повинні входити в певній послідовності гімнастичні вправи з різних вихідних положень, які впливають на різні відділи діяльності людського організму. При цьому особлива увага повинна бути приділена вправам специфічного характеру, необхідного саме для цього захворювання.

Зразковий комплекс лікувальної гімнастики при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки.

Вправа 1. Початкове положення – сидячи на стільці. Руки зігнуті в ліктях, кисті перед грудьми. Зробити мах в сторони випрямленими руками, при цьому тулубом повернутися в праву сторону – вдих. Повернутися у вихідне положення – видих. Повторити в іншу сторону. Виконати 5-6 разів у кожну сторону.

Вправа 2. Початкове положення – сидячи на стільці. Робити махи випрямленими ногами – спочатку однією ногою, потім інший. Повторити 5-6 разів.

Вправа 3. Початкове положення – те ж, руки вздовж тулуба. Підняти руки вгору, через сторони, одночасно підняти ноги в сторони – вдих. Повернутися у вихідне положення – видих. Повторити 6-8 разів.

Вправа 4. Початкове положення – те ж. Упор руками в сидіння стільця. Не відриваючи рук від стільця, присісти перед стільцем – вдих. Повернутися у вихідне положення – видих. Повторити 5-6 разів.

Вправа 5. Початкове положення – сидячи на стільці. Руки впираються в сидіння стільця за спиною. Розводити коліна в сторони до відчуття напруги. Повторити 5-6 разів.

Вправа 6. Початкове положення – те ж. Руками охоплювати коліно. Підняти одну ногу з притисненням до грудей коліна. Повторити те ж іншою ногою. Виконати 6-8 разів.

Вправа 7. Початкове положення – стоячи боком у спинки стільця. Одна рука на поясі, другий триматися за спинку стільця. Відвести ногу з боку стільця назад, присідаючи на іншій нозі. Повторити 5-6 разів. Потім повторити вправу, повернувшись іншим боком.

Вправа 8. Початкове положення – те ж. Однією рукою триматися за спинку стільця, інша опущена вздовж тулуба. Підняти вільну руку перед собою і зробити мах однойменної ногою до кисті руки.

Повторити 5-6 разів. Потім повернутися іншим боком і повторити вправу з іншою рукою і ногою.

Вправа 9. Початкове положення – лежачи на спині (на килимку). Руки витягнути уздовж тулуба. Поперемінно піднімати ноги. Повторити кожною ногою 6-8 разів.

Вправа 10. Початкове положення – лежачи на правому боці. Права рука під головою. Підняти ліву руку і ліву ногу – вдих. Повернутися у вихідне положення. Повторити 5-6 разів. Повернутися на інший бік і повторити ті ж рухи іншою ногою і рукою.

Вправа 11. Початкове положення – лежачи на спині. Руки зігнуті в ліктях, долоні під головою. Підняти праву ногу, зігнувши в коліні до грудей. Повторити 5-6 разів. Те ж саме повторити з лівою ногою.

Вправа 12. Початкове положення – стоячи. Ноги. на ширині плечей. Підняти руки вгору над головою через сторони. Повторити 6-8 разів.

Вправа 13. Початкове положення – стоячи. Руки на поясі. Нахили корпусом в сторони. Повторити 5-6 разів у кожну сторону.

Вправа 14. Початкове положення – стоячи. Руки зігнуті в ліктях, кисті рук на плечах. Підняти одну руку над головою, опустити. Іншу руку підняти над головою, опустити. Повторити кожною рукою по 5-6 разів.

Вправа 15. Початкове положення – стоячи. Руки на поясі. Праву руку підняти вгору, при цьому нахилитися в ліву сторону. Повернутися у вихідне положення. Повторити те ж в інший бік. Виконати 5-6 разів.

Вправа 16. Початкове положення – стоячи. Ходьба на місці. Темп середній.

Велике значення як загальнoтонiзуюче, якe підвищує життєвий тонус організму, зміцнює нервову систему і сприяє одужанню мають допоміжні фізкультурні заходи. До них відносяться вправи з тривалою помірною фізичною навантаженicтю (прогулянка по рівній місцевості, терренкур, екскурсії пішки, ближній туризм) [14].

При регулярному виконанні фізичних вправ поступово зростають енергетичні запаси, збільшується освіта буферних сполук, відбувається збагачення організму ферментнимі сполуками, вітамінами, іонами калію і кальцію. Це призводить до активізації окисно-відновних процесів і до підвищення стійкості кислотно-лужного балансу, що в свою чергу сприятливо позначається на рубцюваннi виразкового дефекту (вплив на трофічні і регенеративні потенції тканин ШКТ).

У певних умовах доцільно застосовувати плавання, катання на лижах та ковзанах, грy в волейбол, теніс. Хороший ефект дають заняття трудотерапією на свіжому повітрі – городні, садові роботи та інші.

Працетерапію застосовують для підвищення психоемоційного тонусу пацієнта, повернення вᴨȇвненості у свої сили, відновлення і підтримання його працездатності. Рекомендуються роботи на свіжому повітрі, в садку, на городі.

Хворим для закріплення результатів лікування і з метою поᴨȇредження рецидивів виразкової хвороби рекомендують ᴨȇріодично оздоровлюватися у гастроентерологічних реабілітаційних лікарнях та бальнеопиттєвих курортах. Серед останніх найбільш популярні в Україні "Поляна", "Квітка полонини", "Сонячне Закарпаття", "Шиян" (Закарпатська обл.), Моршин (Львівська обл.), Березівські мінеральні води, Рай-Оленівка (Харківська обл.), "Схід" (Кримська обл.), санаторій ім. О. М. Горького (Одеса) та ін.

Поряд з комплексом гімнастичних вправ не останнє значення має масаж живота і кишечника.

Фізіотерапію застосовують для підтримання нормальної діяльності ЦНС і вегетативної нервової системи; підвищення неспецифічної опірності і загального зміцнення організму; стимуляції обмінних і трофічних процесів, нормалізації секреторної і моторної функцій травної системи; попередження супутніх запальних процесів та загострень виразкової хвороби, подовження фази ремісії. Призначають медикаментозний електрофорез, магнітотерапію, грязелікування, ванни хвойні, радонові, перлинні; укутування вологі, загальні; кліматолікування; показане пиття мінеральної води (слов'янська, смирновська, нафтуся та ін.). Фізіотерапію застосовують у лікарняний і післялікарняний періоди реабілітації. Основними механізмами лікувальної дії при захворюваннях органів травлення є нервово-рефлекторний і гуморальний.

ЛГ у водному середовищі проводиться в басейнах з прісною або мінеральною водою. Вправи виконуються в положенні лежачи з плавучими пристосуваннями або у поручня, сидячи на підвісному стільчику, стоячи і в русі. Тривалість заняття від 20 до 40 хв. Температура води 24-26 ° С. На курс лікування 12-15 процедур. Заняття проводять індивідуально або малогруповим методом.

Теренкур на свіжому повітрі тренує і загартовує організм, нормалізує психоемоційну сферу. Це природна фізична вправа – ходьба. Дозувати фізичне навантаження можна зміною дистанції, кут підйому, темпу ходьби (проходження заданої дистанції за певний проміжок часу), числа зупинок для відпочинку та їх тривалості, застосуванням дихальних вправ в період ходьби і відпочинку, призначенням 1-2 або 3 прогулянки в день, чергуванням днів тренувань з днями відпочинку.

Спортивні ігри, з фізіологічної точки зору, являють собою складні форми ациклічною м'язовою діяльності, істотно ускладнює їх дозування. Цей недолік заповнюється їх високою емоційністю. Ігрова діяльність дозволяє включати і використовувати великі резервні можливості серцево-судинної системи.

ЛГ застосовують по закінченні гострого періоду захворювання. Слід обережно виконувати вправи, якщо вони посилюють боль. Скарги часто не відображають об'єктивного стану і виразка може прогресувати. У зв'язку з цим при лікуванні хворих слід щадити область живота і дуже обережно, поступово підвищувати навантаження на м'язи черевного преса. Можна поступово розширювати руховий режим хворого шляхом зростання загального навантаження при виконанні більшості вправ, у тому числі вправ в діафрагмальному диханні і вправ для м'язів черевного преса.

Таким чином, вибір методу лікувальної фізкультури та режиму рухів суворо індівідуалізується в залежності від загального стану хворого, стану нервової та серцево-судинної системи та стадії захворювання [14].