1.2. Класифікація та клінічна характеристика виразкової хвороби шлунка і 12 - палої кишки

Виразкова хвороба – хронічне рецидивуюче захворювання, при якому в результаті порушення регулюючих нервових і гуморальних механізмів і розладів шлункового травлення, утворюється пептична виразка в шлунку або в дванадцятипалої кишці.

Загальноприйнятої класифікації виразкової хвороби не існує. Локалізація виразки до певної міри визначає клінічний перебіг патологічного процесу. У шлунку виразки найчастіше виникають на малій кривизні, рідше – в кардіальному відділі. У дванадцятипалій кишці вони зазвичай локалізуються в цибулині. Виділяють також привратниковую, постбульбарной або внелуковічние виразки. Вікові і статеві особливості також накладають свій відбиток на клініку виразкової хвороби, тому виділяють ще юнацькі, або ювенільні, виразки, виразки похилого та старечого віку, а також виразкову хворобу у жінок [21].

В більшості випадків клінічна картина є типовою. Основний симптом неускладненої виразкової хвороби – напади болю в надчеревній ділянці. Біль ріжучого, пекучого характеру характеризується періодичністю виникнення, що пов’язано з уживанням їжі. Вираженість больового синдрому обумовлена глибиною виразкового кратера, ступенем порушення рухової функції шлунка, його воротаря (пілоруса) і дванадцятипалої кишки.

Найчастше біль локалізується в надчеревній ділянці. Під час больового нападу хвOл і намагаються набути вимушеного положення, при якому бшь трохи зменшується (підводять ноги до живота, лягають на живіт). Біль при загостренні виразкової хвороби, як правило, чітко пов’язаний з вживанням їжі. Розрізняють ранні, пізні та «голодні» болі. Ранній біль з’являється через 0,5-1,0 год після їжі, поступово зростає за інтенсивністю, триває 1-2 год і тамується в міру евакуації шлункового вмісту. Такий біль характерний для виразок шлунка. Пізній біль виникає через 1,5-2,0 год після їжі на висоті травлення, а «голодний» біль - через значний проміжок часу (6-7 год) натще і закінчується після вживання їжі. Найближчий до «голодного» нічний біль. Дуже типовим є тамування болю після прийому антацидних засобів. Пізній і голодний болі притаманні для виразок дванадцятипалої кишки. Зазначена ритмічність у виникненні больового синдрому, як правило, є характерною для неускладнених виразок.

При поєднанні виразкової хвороби з гастритом, хронічним дуоденітом, при залученні до процесу підшлункової залози або жовчного міхура біль звичайно втрачає характерний ритм, нерідко стає постійним. Крім больового синдрому, до типової клінічної картини виразкової хвороби належать різноманітні диспепсичні явища. Печія – частий симптом хвороби, спостерігається у 30-80 % хворих. Печія може чергуватися з болем, випереджати його або бути єдиним симптомом хвороби. Нудота і блювання також є дуже частими симптомами виразкової хвороби. У багатьох хворих на висоті болю виникає блювання кислим шлунковим вмістом, яке приводить до полегшення, в зв’язку з чим хворі можуть викликати його штучно. Часто бувають також скарги на нудоту, відрижку, які виникають у 50 % хворих [11].

Характерна особливість виразкової хвороби – циклічність перебігу. Періоди загострення, які продовжуються від декількох днів до 68 тижнів, змінюються фазою ремісії. Загострення хвороби, як правило, має сезонний характер, для середньої смуги нашої країни - це переважно весняна або осіння пора року. Зовнішній вигляд і стан хворого, як правило, не мають особливостей, принаймні на виразкову хворобу частіше страждають особи астенічної конституції [3].

При виразковій хворобі часто виникають розлади вегетативної нервової системи з переважанням підвищеного тонусу парасимпатичної нервової системи: ціаноз кистей і вологість долонь, посилене потовиділення, виразний червоний дермографізм, температурні асиметрії. Язик обкладений білуватим нальотом. На шкірі живота нерідко є коричнювата пігментація від тривалого застосування грілок. Під час поверхневої та глибокої пальпацій надчеревної ділянки, особливо трохи вище пупка і праворуч, а також уздовж серединної лінії виявляються болючість і напруження м’язів [8].

У вітчизняній практиці найбільш часто застосовується класифікація по етіологічним факторaм:

1. Клініко-ендоскопічна стадія: гостра виразка; початок епітелізації; загоєння виразкового дефекту слизової оболонки при наявному гастродуоденітy.

1. Фази: загострення; неповна клінічна.

2. Локалізація: шлунок; дванадцятипалa кишкa; подвійна локалізація.

3. Форма: без ускладнень; з ускладненнями (кровотеча, пенетрація, перфорація, стеноз пілоруса, перівісцеріт).

4. Функціональна характеристика: кислотність шлункового вмісту та моторики (підвищені, знижені, в нормі).

5. Етіологічна характеристика: Helicobacter pylori асоційована; Helicobacter pylori неасоційована [22].