2. Захист інвестицій та інвестиційні гарантії. Багатостороннє агентство з гарантій інвестицій (багі): правовий статус, структура, основні функції.

Захист інвестицій — це сукупність принципів та форм як міжнародного, так і внутрішнього права, метою і результатом яких є попередження або стримування будь-яких зазіхань з боку держа­ви на існування або стійкість міжнародних інвестицій.

Принципи і норми захисту інвестицій охоплюють сукупність проблем, які пов'язані з експропріацією та націоналізацією.

Принципи і норми внутрішнього права, які стосуються захисту інвестицій, встановлюються державою, на території якої здійс­нюються інвестиції.

Міжнародне право захисту інвестицій пройшло три етапи в своєму розвитку:

• затвердження розвинутими країнами загальних принципів міжнародного права в сфері захисту міжнародних інвестицій;

• невизнання країнами, що розвиваються, загальних принци­пів міжнародного права в сфері захисту міжнародних інвестицій;

• відновлення розвинутими країнами і країнами, що розви­ваються, загальних принципів міжнародного права в сфері захис­ту міжнародних інвестицій.

Невизнання країнами, що розвиваються, загальних принципів міжнародного права в сфері захисту міжнародних інвестицій, як і в сфері режиму інвестицій, здійснювалось шляхом прийняття ре­золюцій міжнародних організацій, зокрема ООН, а відновлення — шляхом укладання конвенцій, особливо, двосторонніх конвен­цій щодо заохочення і захисту інвестицій. Розвинуті країни завжди стверджували, що існують загальні принципи міжнародного права щодо захисту міжнародних інвес­тицій. Але їх позиція з часом певним чином змінилась. Так, до початку XX ст. Розвинуті країни вважали, що міжнародне право в згаданій сфері просто забороняло те, що могло спричинити збит­ки майнові іноземців. Але в той час (враховуючи виключний ха­рактер політичних заходів щодо зазіхання на власність) у міжна­родному праві ще не були розроблені загальні принципи захисту інвестицій, але існували загальні принципи права, єдині для всіх цивілізованих націй: принцип поваги приватної власності та принцип поваги набутих прав. Ці загальні принципи права як єдині для всіх цивілізованих націй, були джерелом міжнародного права. Але заходи, які здійснювались після Першої світової війни в СРСР та Мексиці, а також заходи, які здійснювались після Другої світової війни в країнах Східної Європи, Алжирі, Кубі, Єгипті, Індонезії, Лівії, суперечили загальним принципам права. Декла­рування переваги приватної власності і набутих прав поряд із та­ким станом речей мало вигляд юридичної фікції. Тому розвинуті країни зосередились на новій позиції: державні заходи щодо об­меження міжнародних інвестицій за своєю сутністю не супере­чать міжнародному праву; вони можуть стати такими, якщо бу­дуть знехтувані певні принципи і правила як за формою, так і за змістом. Таким чином, був поставлений під сумнів не принцип замаху на власність, а тільки його форми.

В цей час розвинуті країни, узгодивши загальну позицію щодо таких форм, прийняли наступні загальні принципи міжнародного права:

• національне право захисту інвестицій у разі необхідності має бути скориговане згідно з міжнародним стандартом захисту;

• державні заходи, які обмежують міжнародні інвестиції, не повинні носити дискримінаційний характер;

• державні заходи, які обмежують міжнародні інвестиції, не повинні носити конфіскаційний характер.

У 60-70-х рр.. ХХ ст.. Країни, що розвиваються, прагнули до еволюції міжна­родного права в напрямку, який би дозволив їм реалізувати своє прагнення до економічної незалежності. Їх стратегія, насамперед, вимагала знищення загальних принципів міжнародного права в сфері захисту інвестицій. Таке неприйняття не могло піти конве­нційним шляхом, оскільки заважала опозиція розвинутих країн. Необхідним був не конвенційний шлях: використання нормотворчої функції міжнародних організацій.

У цьому виключну роль ві­діграла Генеральна Асамблея ООН. Починаючи з 70-х рр. XX ст. Ця вимога найкращим чином здійснювалась через резолюції сто­совно постійного суверенітету над природними ресурсами. До них можна віднести. Наприклад, резолюцію №3281 (XXIX) від 12.12.1974 р., яка називалась «Xартія економічних прав і обов'язків держав», яка дозволяє точно встановити вимоги країн, що розвиваються, і порушення принципу захисту інвестицій, до якого вони призводять. Стаття 2 — 2(с) резолюції прагне визна­чити, якими правами і обов'язками в сфері захисту інвестицій во­лодіє держава, на території якої здійснюються інвестиції. З цього приводу вона уточнює, що кожна держава має право «націоналі­зувати, експропріювати або передавати іноземну власність. В та­кому випадку держава повинна виплачувати відповідну компен­сацію з урахуванням її відповідних законів та постанов».

З наведеної цитати очевидно, що стаття 2-2(с) Xартії економіч­них прав і обов'язків держав є прямо протилежною загальним принципам міжнародного права. Стаття 2-2(с) відкидає будь-який міжнародний стандарт щодо захисту міжнародних інвестицій. Як формально, так і фактично визначення операцій з експропріації та націоналізації визначається тільки за внутрішнім правом.

Міжнародно-правові акти, що регулюють порядок захисту таких інвестицій. У Вашингтоні 18 березня 1965 р. 46 держав-членів МБРР уклали Конвенцію “Про порядок розв’язання інвестиційних спорів між державами та іноземними особами”. Нині учасниками Вашингтонської Конвенції є понад 160 держав. Конвенція набрала чинності 14 жовтня 1966 р. Конвенція передбачає розв’язання спорів Міжнародним центром з урегулювання інвестиційних спорів. Проте для передання спору на розгляд Центру необхідна письмова згода учасників спору. Держави-учасниці не мають права використовувати засоби дипломатичного захисту чи звертатися з позовами міжнародно-правового характеру.

Важливим джерелом міжнародного інвестиційного законодавства є двосторонні договори про сприяння здійсненню та захисту інвестицій або ж відповідні розділи міжнародних торговельних договорів. У 1985 р. Було прийнято Сеульську конвенцію про заснування Багатостороннього агентства з гарантії інвестицій БАГІ заснована в 1988 році. Місцезнаходження – Вашингтон.

Україна стала членом БАГІ з 1995 року.

Основні цілі:

• сприяння збільшенню притоку інвестицій в країни, що розвиваються, через надання гарантій, включно страхування, по некомерційним ризикам;

• здійснення досліджень, збір і поширення інформації для сприяння інвестуванню;

• надання технічної допомоги країнам, проведення консультацій з інвестиційних питань.

Організаційна структура:

Рада керуючих - складається з тих самих осіб, що й Рада керуючих МБРР і виконує такі ж функції стосовно до цілей БАГІ.

Директорат - складається з 24 виконавчих директорів та їх заступників.

Комітет з розвитку являє собою групу міністрів великих країн; вони здійснюють моніторинг з проблем розвитку в сфері економіки й фінансів.

Президент МБРР за посадою є головою Директорату БАГІ. Директорат займається поточними справами. Президент БАГІ призначається Директоратом за пропозицією президента МБРР. Займається організаційною роботою.

Основні напрямки діяльності БАГІ. Вона була утворена з тим, щоб забезпечити потенційних інвесторів до країн, що розвиваються, від некомерційних ризиків і таким чином стимулювала туди потоки інвестицій.

До некомерційних ризиків належать: війни, соціальні вибухи, експропріація вкладеного капіталу, неможливість переводу прибутку за кордон і таке інше.

Гарантії надаються тільки інвесторам із кран-членів БАГІ. Строк гарантій – 15-20 років по прямих інвестиціях, по позиках – понад три роки.

Основна вимога надання гарантій:

• інвестор повинен бути резидентом країни-члена БАГІ;

• інвестиція ж може призначатися для будь-якої країни, навіть такої, що не входить до БАГІ. Гарантії БАГІ, по суті, є страховкою, за одержання якої треба сплатити від 0,25% до 1,25% за кожні 100 доларів вартості гарантії.

БАГІ надає консультативні й рекламні послуги через спеціальний Департамент політичних і консультативних послуг.