Джерела міп

З метою регулювання міжнародних інвестиційних відносин використовуються норми і принципи міжнародного економічного права, система яких називається міжнародним інвестиційним правом. Ці норми та принципи мають відповідні джерела, до яких насамперед слід віднести двосторонні міжнародні угоди (про сприяння та захист інвестицій, про усунення подвійного оподаткування, про економічне та промислове співробітництво, торговельні угоди тощо). Як приклад можна навести двосторонні угоди, укладені Україною з іншими державами.

Двосторонні міжнародні угоди:

• Про сприяння та захист інвестицій. Ключова мета даних угод, які виступають важливим джерелом міжнародного інвестиційного права, полягає в тому, щоб за допомогою спеціального механізму правових норм забезпечити відносну стабільність відтворення і свободу руху капіталів, приплив іноземних приватних інвестицій в інші країни, надавши їм державні гарантії, і в першу чергу від так званих некомерційних ризиків.

• Про усунення подвійного оподаткування. Угоди про уникнення подвійного оподаткування між державами спрямовані на те, щоб узгодити національне законодавство з допомогою договорів сторін щодо оподаткування доходів і прибутків при інвестуванні приватного капіталу в інших країнах і таким чином уникнути подвійного оподаткування інвестицій.

• Про економічне та промислове співробітництво.

• Торговельні угоди . Торгові договори як форма міжнародно-правового регулювання зовнішньої торгівлі формуються з утворенням національних ринків і світового господарства. З розвитком міжнародного поділу праці ці договори з форм регулювання міжнародної торгівлі перетворюються також у форму правового регулювання іноземних інвестицій. Їх особливістю є те, що вони більшою мірою застосовуються як форма регулювання відносин, пов'язаних з експортом та імпортом капіталу.

Багатосторонні міжнародні угоди:

Конвенція про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами, підписана Україною у Вашингтоні 3 квітня 1998 р. (ратифікована Верховною Радою України від 16 березня 2000 p.).

Сеульська конвенція про заснування Багатостороннього агентства з гарантій інвестиційне - спеціалізована установа, метою якої є заохочення надходження інвестицій у країни, що розвиваються, шляхом їхнього страхування від некомерційних ризиків(військових дій, експропріація майна інвестора та ін.);

Міжнародний центр розв'язання інвестиційних спорів (це спеціалізована установа правового спрямування, метою якої є стимулювання приватних інвестицій через урегулювання кон­фліктів між іноземними інвесторами та місцевими урядами).

Угода щодо торговельних аспектів іноземних інвестицій (ТРІМС), яка діє в системі COT (це система відповідних стиму­лів та обов'язків стосовно діяльності ТНК на території певної держави з тим, щоб не ігнорувались їхні інтереси, насамперед економічні).

Угода про співробітництво в галузі інвестиційної діяльності.

Певну роль у регулюванні інвестиційної діяльності відіграє і національне законодавство держав. Якщо вести мову про Укра­їну, то нею були прийняті закони:

• «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р.

• «Про іноземні інвестиції» від 13 березня 1992 р.

• «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 р.

• «Про власність» від 7 лютого 1991 р.

• «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р.

• «Про захист іноземних інвестицій в Україні» від 10 вересня 1991р.

• «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991р.

• «Про загальні засади створення та функціонування спеці­альних (вільних) економічних зон» від 13 жовтня 1992 р.

• Господарський Кодекс України від 16 січня 2003 р. Та ін.

Міжнародні договори як джерело інвестиційного права

Міжнародний договір є основним джерелом міжнародного економічного права, зокрема такої його важливої частини, як міжнародне інвестиційне право. Прикладами перших договорів, де вирішується питання міжнародних інвестицій, є договори США, які були укладені в кінці 40-х років ХХ ст. Із країнами, що зазнали поразки у Другій світовій війні. До них слід віднести договір, який був укладений між США і Німеччиною і став однією з правових основ реалізації Плану Маршалла. Відповідно до цього Договору значний обсяг американського капіталу був інвестований у німецьку економіку. Досить активним був процес укладення міжнародних торговельних договорів у 50-х роках, коли країни, що звільнилися від колоніальної залежності, почали будувати свої відносини з промислово розвинутими країнами на принципово новій основі. Розвиток міжнародного інвестиційного процесу зумовив укладення спеціальних угод про сприяння і взаємний захист інвестицій. Уже на початок 1988 р., за даними Центру ООН, було укладено 265 таких договорів.

Україна після проголошення своєї незалежності, ставши самостійним суб'єктом міжнародного права, активно укладає угоди щодо міжнародного інвестування. В основному в них ідеться про заохочення та взаємний захист інвестицій або про сприяння та взаємний захист інвестицій. Подібні угоди укладені Україною із Великою Британією, Грецією, Данією, Естонією, Канадою, Китаєм, Литвою, Монголією, Нідерландами, Польщею, США, Угорщиною, Фінляндією, Францією, ФРН, Чехією, Швейцарією та іншими державами.