6. Проблеми етногенезу народів Австралії та Океанії. Історія географічних відкриттів території Австралії і Океанії.

В Австралію перші люди проникли із Південно-Східної Азії біля 40 тис. років тому, пройшовши Австралію, якась група переселенців досить рано попала в Тасманію у всякому випадку від давньої археологічної знахідки на цьому острові сягає 22 тис. років.

В Нову Гвінею мігранти попали також із Південно-Східної Азії не менше 30 тси. Років тому. Вони я к і австралійці належали до австралоїдної раси.досить характерними засобами цих ранніх мігрантів були сокири і тесла, зроблені із кам’яних відщепів і мали двохстороннє звуження.

Пізніше до Нової Гвінеї досягло ще декілька хвиль мігрантів. Спадкоємцями всіх мігрантів Нової Гвінеї називають папуасами. Вони розмовляють на декількох мовах генетично пов’язаних мі собою груп. Предки папуасів розселилися не тільки у Новій Гвінеї, але і архіпелазі Бісмарка і деяких інших, більш південних островах, можливо до Нової Каледонії.

Ще одна міграційна хвиля в Океанію, досягла її архіпелагів 5 тис. років назад, лінгвістично належить до австронезійської сім’ї. за антропологічним типо вони можливо, були південними монголоїдами. Мігранти осіли десь на північно-східному узбережжі Нової Гвінеї. Мова протоокеанійська. Знаряддя праці австронезійсько-мовних мігрантів була чотирьхгранна сокира. Підсічне землеробство, розводили свиней.

З часом це проотоокеанійська спільність розпалася. Багато мігрантів змішалися потім з раніше жившими тут папуаськими народами.

Один із цих осколків протоокеанійської спільності, що попав на центральні Нові Гібриди, уник при переселеннях значного змішування з папуаським населенням. Із них сформувався східноеканічна етнічна і мовна спільність, що мала свою культурну специфіку. Близько 4 тис. років тому ця спільність розпалася.

З Фіджі група слабо змішаних « східних океанійців» попала приблизно в 1200 р. до н.е на о. Тонга, а з відти 1000 р.до н.е. на о. Самоа. З них сформувалась полінезійська культура.

Вже починаючи з нашої ери, полінезійці почали своє велике розселення по багато численних архіпелагах Океанії. З Самоа відбулася міграція на Маркізські острови, а звідти були заселені інші остови східної Полінезії і Нової Зеландії і ін.. між різними островами Полінезії на протязі століть підтримувались контакти, що сприяли збереженню культурної близькості етносів.

«східні океанійці» проникли на північ Океанії, в східну Мікронезію( з Нових Гібрид). Раніше всього вони досягли сх.. частини Каролінгських островів, пізніше – західної частини цього архіпелагу, островів Маршалових і Гілберта. Що стосується Західної Мікронезії, то вона була заселена із зовсім іншого району із Індонезії чи з Філіпін. Виникла ця подія десь на почю 2 тис. до н. е.

Європейці вперше побачили Океанію в 1511 і 1512 рр. Це були португальці А. д’ Абреу і Ф. Серран, що проплили мимо Нової Гвінеї, але не стали на її землю. За 10 років у 1521 р. знаменитий Магелан, що робив навколосвітню подорож, проплив біля островів Туамоту, а потім Досягнув Маріанських островів, де висадився на Гуамі. В 1565 р. Маріани були формально проголошені колонією іІспанії, в 1668 році, виникла фактична їх анексія, і з того часу починається ера колоніальної експансії європейських держав в Океанію.

Австралія була відкрита європейцями ( голландський мореплавець Віллем Янсзон) дещо пізніше Океанії – 1606 році.

В 16 ст. найбільшу активність в басейні Тихого океану проявляли іспанці,в 17 ст. їх замінили в цій ролі голландці, з другої половини 18 століття різко посилилось проникнення в Океанію Великобританії і Франції, а в кінці 19 ст. до них приєднались Німеччина і США.