Розділ 3 Тектоніка

За геостуктурими особливостями територія міста Львова розгладається як тектонічна зона, де спостерігається 31либоко опу Прикарпатського крайового прогину з Східно-Європейською платформою.

Враховуючи структурні і фаціальні особливості 31либоко опущен частини і Зовнішньої зони Пеіедкарпатського крайового прогину, границю між ними проводять по різкому зануренню верхньокрейдяних порід, 31либоко о на них нижньобаденських відкладів і хемогенних осадків 31либоко оп свити, а також по різному співвідношенню потужностей глинистих відкладів верхнього баденію і нижнього сармату, що підтверджується геологічними будовами.

Загальні риси тектоніки були встановлені польськими і українськими геологами. Згідно з їх уявленнями Львів знаходиться на південно-західній околиці Дніпровської кристалічної плити (Українського кристалічного масиву), а кристалічний фундамент розчленований розломами, які обумовили занурення його під палеозойські і мезозойські відклади.Формування 31либоко оп дислокацій почалося в палеозої, але тектонічна активність цих зон не припинилася і протягом кайнозою. (В.Г.Бондарчук, 1959). Роз’єднаний на блоки кристалічний фундамент на захід від Українського кристалічного масиву утворює Волино-Подільську плиту і Галицько-Волинську западину. Системи розломів, які обмежують окремі блоки, мають меридіональне, північно-західне і північно-східне простягання.

За глибиною залягання кристалічного фундаменту можна поділити на три частини: 1)смуга неглибокого залягання, простягається від безпосереднього виходу на поверхню в межах власне Українського кристалічного масиву до занурення її на 500м у межах західного схилу масиву (ширина смуги від 50 до 90 км ); 2) відносно занурена область Волино-Подільської плити, віддалена від схилу Українського кристалічного масиву системою розломів меридіонального простягання з амплітудою опускання по них до 1500м; 3) дуже занурена область Галицько-Волинської западини з глибиною залягання кристалічного фундаменту понад 3км. На півдні кристалічний фундамент опускається в сторону Причорноморської западини, а також зрізується 32либоко опущену32г передовим прогином. Як зазначає В.Г.Бондарчук (1959), у широкому плані ранньопалеозойський тектогенез на Поділлі переважно пов’язаний з нисхідними рухами земної кори,що і визначило відносну стратиграфічну повноту осадочних утворень палеозойського віку. Разом з тим придністровська частина Поділля неодноразово була областю піднять, тому деякі члени палеозойського розрізу тут відсутні або мають невелику потужність.

Нижньопалеозойське осадконагромадження завершилося загальним підняттям території і встановленням континентального режиму.

З каледонським тектонічним етапом Г.Г.Виноградов, А.Я.Древін, Є.Я.Жовінський (1962) пов’язують утворення встановленої ними Подільської тектонічної зони, яка обмежується розломами північно-західного напрямку. З цією зоною пов’язані покриви ефузивних порід, також прояви гідротермального мінералоутворення .

Наступний тектонічний етап пов’язаний з формуванням герцинських складчастих утворень. Почався він опусканням , яке обумовило нагромадження середньо- і верхньопалеозойських відкладів.У цей час остаточно формується Галицько-Волинська западина.

Формування сучасної структури кристалічного фундаменту Поділля відбулося під час гороутворення в Карпатах одночасно з Передкарпатським передовим прогином (ранній міоцен).

В юрський і особливо в пізньокрейдяний час територія Львова опускається, й вкриває море. Складні коливальні рухи продовжуються і в міоценовий час, що обумовило просторове розміщення фацій і повноту окремих горизонтів тортонських і сарматських відкладів. Край Волино-Подільської плити у цих рухах уподібнювався шарнірові, на захід від якого простягалася мобільна зона Галицько-Волинської западини, а на схід-стійкіша зона плити (В.Г.Бондарчук, 1959).

Для осадочної товщі характерне значне порушення в розташуванні шарів, яке виявляється в моноклінальному заляганні відкладів палеозою та крейди, полого нахилених в сторону Галицько-Волинської западини і Карпатського передового прогину (в західно- південно-західному напрямі). Цим обумовленні деформації осадочних товщ, вираженні у 33либоко оп 33либоко опу перегинів, валоподібних плікативних порушень( антиклінальні плоскі підняття, розділені широкими синкліналями в девонських відкладах між долинами р. Липи і Серету, між Теребовлею і долиною Дністра та в районі Устечка ) і розривів в палеозойських відкладах.

Крайня частина Східно-Європейської платформи вздовж регіональної структури супроводжується розривними структурами другого порядку, котрі відгалужуються від неї і ускладнюють тектоніку даної частини платформи, розбиваючи на окремі дрібні 33либоко опу і опущені блоки.

Гіпси і ангідрити 33либоко оп свити (маркіруючий горизонт) вскриваються на глибинах: в північній частині від 91.3 м до 116.3 м, в південному напрямку вони, імовірно, занурюються значно глибше. З південного заходу вона обмежується 33либоко опущ блоком, на якому у відслоненнях виходять гіпси і ангідрити, а свердловинами вскриваються верхньобаденські (вербовецькі) глинисті відклади.

Поряд з диз’юктивними формами порушень в межах крайової частини платформи спостерігаються плікативні 33либоко опущену33 форми занурення. Зокрема, таке явище спостерігається як швидке занурення (на південний схід під кутом 20°) літотамнієвих вапняків і органогенно-уламкових пісків нараївського горизонту під верхньобаденські глинисті відклади, які на південний схід від цієї лінії перетинаються свердловинами під відкладами верхнього баденію на глибинах від 20 м до 72 м. В зоні 33либоко опущену33го занурення породи нараївського горизонту зберегли на собі сліди тектонічної діяльності: вони розбиті крупними тектонічними вертикальними або 34либоко опущену тріщинами, в результаті чого первинне горизонтальне залягання їх порушене і вони падають найчастіше у південно-східному напрямку під кутом до 40°.

Зовнішня зона Передкарпатського крайового прогину згідно загальноприйнятої схеми Богданова А.А. поділяється на 34либоко опуще і 34либоко опущену частини. Границя між цими частинами тектонічна. Це тектонічне порушення простягається вздовж південно-західного краю Східно-Європейської платформи.

На цій порівняно невеликій площі відбувалися інтенсивні тектонічні рухи, особливо в її південно-східній частині, яка розбита системою поперечних і поздовжніх скидів з різними амплітудами опускання, завдяки чому вона має складну блокову будову.

Рисунок4:Ткетонічна карта м.Львів