1/Rp.: Sol. Novocaini 2%-5 ml D.t.d. N. 6 in ampull.

S. Для провідникової анестезії.

2/ Rp.: Sol. Lidocaini hydrochloridi 10%-2 ml

D.t.d. N. 10 in ampull.

S. Внутрішньом’язовопо 2 мл

3/ Rp.: Asp. Anaesthesini 5%-20,0

D.S. Присипка для знеболювання.

-Rp.: Anaesthesini 5,0

Talci ad 100,0

M. f. pulv. subtil.

D.S. Присипка для знеболювання.

-Rp.: Ung. Anaesthesini 5%-10,0

D.S. Наносити на шкіру при опіках.

-Rp.: Anaesthesini 5,0

Talci 30,0

Vaselini ad 100,0

M. f. рasta

D.S. Наносити на шкіру при опіках.

-Rp.: Anaesthesini 0,1 Ol. Cacao 3,0 M. f. supp. rect. D.t.d. N. 10

S. По 1 свічці 2 рази на добу в задній прохід.

4/ Rp.: Sol. Tannini 0,5 %-1000 ml

D.S. Для промивання шлунку при отруєннях.

Rp.: Sol. Tannini 0,5%-500 ml

D.S. Для полоскання.

Rp.: Sol. Tannini 5%-50 ml

D.S. Для лікування опіків.

5/ Rp.: Ung. Mentholi 1%-10,0

D.S. Для змащування слизової оболонки носа.

6/ Rp.: Tab. Carbonis activati 0,5 N 10

D.S. По 1 табл. 3 раза на добу при метеоризмі.

Rp.: Carbonis activati 20,0

D.S. По 10 г всередину при отруєнні

7/ Rp.: Sol. Ammonii caustici 10%-1 ml

D.t.d. N. 10 in ampull.

S. Внутрішньом'язово по 1 мл.

Rp.: Sol. Ammonii caustici 10%-30 ml

D.S. Змочити шматочок вати, піднести до носу хворого (для збудження дихання при запамороченні).

8/ Rp.: Sol. Atropini sulfatis 1%-5 ml

D.S. По 1 краплі в кожне око 2 рази на день.

Rp.: Sol. Atropini sulfatis 0,1%-10 ml D.t.d. N.10 in ampull.

S. По 1 мл підшкірно під час ниркової кольки.

9/ Rp.: Sol. Platyphyllini hydrotartratis 0,2%-l ml

D.t.d. N. 10 in ampull.

S. По 1 мл підшкірно.

10/ Rp.: Aer. Ipratropinii bromidi 15 ml

D.S. По 2 вдиху 3 рази на день.

11/ Rp.: Pirenzepini 0,05

D.t.d.N. 10 in tab.

S. По 1 табл. 3 рази на день.

12/ Rp.: Sol. Proserini 0,05%-1 ml

D.t.d. N. 10 in ampull.

S. По 1 мл підшкірно.

Rp.: Tab. Proserini 0,015 N10

D.S. По 1 таб. З рази на добу.

13/ Rp.: Sol. Galanthamini hydrobromidi 1%-1 ml

D.t.d.N. 10 in ampull.

S. Внутрішньом’язовопо 1 мл

14/ Rp.:Alloximi 0,075 D.t.d.N. 10 in ampull.

S. Розчинити в 2 мл води для ін’єкцій уводити внуришньом'язово.

15/ Rp.: Sol. Pilocarpini hydrochloridi 1%-10ml

D.S. Очні краплі. По 1-2 краплі 2 рази на день у кожне око.

16/ Rp.: Sol. Tubocurarini hydrochloride 1%-1,5 ml

D.t.d.N. 10 in ampull.

S. Внурішньовенно по 1,5 мл.

17/ Rp.: Sol. Dithylini 2%-10 ml

D.t.d.N. 10 in ampull.

S. Внурішньовенно по 5 - 10 мл.

18/ Rp.: Sol. Adrenalini hydrochloridi 0,1%-1ml D.t.d. N. 10 in ampull.

S. По 0,5 мл підшкірно при анафілактичному шоці.

19/Rp.: Sol. Noradrenalini hydrotartratis 0,2%-l ml

D.t.d. N. 10 in ampull.

S. Розчинити в 5% розчині глюкози, вводити внутрішньо-венно, крапельно (2 - 4 мл на 1л розчину) при колапсі.

20/ Rp.: Sol. Mesatoni 1%-1 ml

D.t.d.N. 10 in ampull.

S. Внутрішньом’язовопо 1 мл.

Rp.: Mesatoni 0,03

Sacchari 0,3

M.f. pulvis

D.t.d.N. 10

S. По 1 порошку 2 рази на день.

21/ Rp.: Sol. Anaprilini 0,1%-1ml

D.t.d. N. 10 in ampull.

S. По 1 мл внутришньом'язово.

Rp.: Anaprilini 0,04

D.t.d. N. 20 in tab.

S. По 1 табл. 4 рази на день.

22/Rp.: Metоprolоli 0,05

D.t.d. N. 20 in tab.

S. По 1 табл. 4 рази на день

23/ Rp.: Aer. Salbutamoli 10 ml

D.S. Для інгаляцій під час приступу бронхіальної астми.

24/ Rp.: Prazosini 0,001

D.t.d. N. 10 in tab.

S. По 1 табл. 2 рази на день.

25/ Rp.: Aer. Izadrini 0,5%-25 ml

D.S. Для інгаляцій під час приступу бронхіальної астми.

26/ Rp.: Prazosini 0,001

D.t.d. N. 10 in tab.

S. По 1 табл. 2 рази на день

27/ Rp.: Reserpini 0,0001

D.t.d. N. 20 in tab.

S. По 1 табл. 4 рази на день.

1/ Місцевоанестезуючі засоби – це речовини, які при нанесенні на периферичну нервову тканину мають здатність знижувати або повністю пригнічувати збудливість чутливих нервових закінчень та гальмувати проведення імпульсів по нервових волокнах

Інфільтраційна

Провідникова

Термінальна

Спинномозкова

Сучасні місцевоанестезуючі засоби можна поділити на такі групи:

І. Природна сполука – ефір бензоїлекгоніну: кокаїн.

ІІ. Синтетичні азотисті сполуки

1. Ефірні сполуки (похідні ПАБК):

а) легкорозчинні у воді: новокаїн (прокаїн), дикаїн (тетракаїн);

б) малорозчинні у воді: анестезин (бензокаїн), ортокаїн.

2. Амідні сполуки: лідокаїн (ксикаїн), тримекаїн, етидокаїн (дуранест), прилокаїн (цитанест), артикаїн (ультракаїн), піромекаїн (бумекаїн), маркаїн (бупівакаїн).

Механізм дії місцевоанестезуючих засобів полягає в стабілізації мембран нервових клітин у поляризованому стані. При цьому відбувається блокада натрієвих каналів мембран аксонів та тіла нейронів. У результаті гальмується вхід іонов Na+ всередину клітин, не розвивається деполяризація і зникає здатність генерувати потенціал дії (не утворюється і не проводиться нервовий імпульс). Іншими словами, місцеві анестетики викликають недеполяризуючий блок, стабілізуючи мембрани у поляризованому стані. Під впливом місцево­анестезуючих засобів насамперед блокуються вегетативні нервові волокна, бо вони мають невеликий діаметр. Потім порушується провідність по чутливих волокнах, що проводять температурні та больові імпульси, пізніше – по волокнах, що проводять тактильні відчуття (дотику та тиску). Рухові нервові волокна мають великий діаметр. Місцеві анестетики у тих дозах, в яких вони застосовуються для виключення аферентної імпульсації, на рухові нерви практично не впливають, і параліч скелетних м’язів не розвивається.

При дії місцевоанестезуючих засобів на нервові закінчення або на нервові волокна блокада утворення імпульсів та їх проведення відбувається лише в тій ділянці, на яку наноситься препарат.

2/ В’яжучими називаються засоби, які при взаємодії з білками утворюють альбумінати і проявляють в’яжучу, протизапальну, протимікробну дію.

До препаратів цієї групи належать органічні та неорганічні сполуки. Органічні в’яжучі засоби рослинного походження – це танін, відвар кори дуба, настої з трави звіробою, квітів ромашки. Неорганічні в’яжучі засоби – це сполуки металів, зокрема вісмуту нітрат основний.

При нанесенні на слизові оболонки або ранову поверхню вони викликають часткове згортання білків слизу або ексудату та призводять до утворення плівки. Остання захищає нервові закінчення тканин від подразнення, що супроводжується зменшенням больових відчуттів, місцевим звуженням судин, зниженням секреції. Ущільнення клітинних мембран призводить до зменшення запальної реакції.

Препарати

Танін (Tanninum) – порошок.

Вісмуту нітрат основний (Bismuthi subnitras) – порошок, таблетки по 0,25 і 0,5 г; 10 % мазь. Входить до складу таблеток “Вікалін”, “Вікаїр”.

Кора дуба (Сortex Quercus) – відвар 1:10-20.

Трава звіробою (Herba Hyperici) – відвар 1:20.

Листя шавлії (Folia Salviae) – відвар 1:10.

Квіти ромашки (Flores Chamomillae) – настій 1:10.

3/

Обволікаючі засоби – це індиферентні речовини з високою молекулярною масою, що мають здатність утворювати колоїдні розчини, які захищають тканини від подразнень. До них належить крохмаль, який отримують з картоплі (Amylum Solani), кукурудзи (Amylum Maydis), рису (Amylum Orуzae), пшениці (Amylum Tritici). Крох­мальний слиз (Mucilago Amyli) вводять до складу мікстур, клізм у випадку, коли вони містять речовини, що подразнюють слизові оболонки. Іноді його використовують для сповільнення всмоктування отрут, що потрапили в шлунково-кишковий тракт, для захисту слизової оболонки при отруєнні речовинами опікаючої дії. На відміну від в’яжучих речовин, обволікаючі засоби не проявляють протизапальної дії.

Слиз із насіння льону (Mucilago seminis Lini), який готують у співвідношенні 1:30, застосовують зовнішньо та всередину в тих самих випадках, що й слиз крохмалю.

Обволікаючі властивості мають деякі препарати, що містять сполуки алюмінію – алюмінію гідроксид, альмагель, сукралфат. З’єднуючись із водою, вони утворюють гель. Крім того, проявляють адсорбуючі і, найголовніше, антацидні властивості (стор. 349). Використовуються при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, гострих і хронічних гіперацидних гастритах, езофагіті й іншій патології травного тракту, де необхідно досягнути зменшення кислотності та протеолітичної активності шлункового вмісту.

Препарат

Крохмаль (Amylum) – порошок.

4/ Адсорбуючі засоби – це індиферентні порошки, які внаслідок високої поверхневої активності мають здатність до поглинання різ­них речовин.

Активоване вугілля (карболен) є порошком чорного кольору, без запаху і смаку, тваринного або рослинного походження. Карболен має велику активну поверхню, що вимірюється сотнями квадратних метрів на 1 г речовини, за рахунок чого здатен адсорбувати гази, алкалоїди, токсини, солі важких металів. Із шлунково-кишкового тракту не всмоктується. Активоване вугілля застосовують по 1-2 г 3-4 рази на день при метеоризмі. При гострих отруєннях його призначають у дозі 20-50 г у вигляді водної суспензії всередину або ж через зонд після або під час промивання шлунка. У наш час великого поширення набувають ентеросорбенти – речовини, які застосовують для поглинання різноманітних сполук у просвіті кишечника. Одночасно вони мають здатність виводити з організ­му отруйні, баластні, біологічно активні і потенційно небезпечні речовини після потрапляння їх у травний канал. До ентеросорбентів належать препарати різної хімічної будови: вуглецеві (марки СКН тощо), кремнієві (ентеросгель, або полісорб), похідні полівініл­піролідону (ентеродез), рослинного походження (пектини, харчові волокна, поліфепан) тощо. Клінічний досвід показує, що ентеросорбція ефективна при харчових, медикаментозних, промислових отруєннях, при захворюваннях органів трав­лення, серцево-судинної, дихальної, ендокринної систем, алергічних, шкірних захворюваннях, при лікуванні токсикозів вагітності тощо.

Препарат

Вугілля активоване (Carbo activatus) – таблетки по 0,25 г і 0,5г.

Ентеросгель (Enterosgelum) – у герметичній поліетиленовій упаковці по 45 г, 135 г, 225 г, 450 г, 650 г, 900 г.

5/ До групи подразнювальних належать засоби, що збуджують закінчення чутливих нервів. При цьому змінюється функція різних відділів нервової системи — як сегментарного апарату, так і центрів довгастого мозку (дихального, судинорухового). Можливо також, що подразнювальні засоби стимулюють біологічно активні точки шкіри і рефлекторно впливають на гіпоталамус, де починають утворюватися енкефаліни, які знижують інтенсивність больового відчуття.

До засобів, що впливають переважно на центри довгастого мозку, належить розчин аміаку (нашатирний спирт). Вдихання його викликає інтенсивне подразнення закінчень трійчастого нерва, наслідком чого є збудження сітчастого утвору, підвищення тонусу судин, стимуляція дихання.

Для поверхневої анестезії в офтальмологічній практиці — 0,25-0,5 % і 1-2 % розчини (2-3 краплі); для тривалої анестезії — очні плівки, які містять до 0,00075 г дикаїну; в оториноларингологи — 0,5-3 % розчин

В ампулах по 10 і 20 мл 1 % розчину, по 2 і 10 мл 2 % розчину, по 2 мл 10 % розчину; гель 2 % по ЗО г у тубах.

Для інфільтраційної анестезії — не більше 1000 мл 0,25 % розчину або 500 мл 0,5 % розчину; для провідникової анестезії — до 50 мл 0,5-1 або 2 % розчину; для поверхневої анестезії — не більше 20 мл 1-2 % розчину (рідше 5 % розчину), як протиаритмічиий засіб — внутрішньовенно спочатку струминно 0,05-0,1 г протягом 3-4 хв, потім крапельно з розрахунку 0,002 г за 1 хв або спочатку внутрішньовенно струминно 0,08 г і одночасно внутрішньовенно крапельно 0,04 г 0,4 г (4 мл 10 % розчину), потім у м'язи через кожні 3 год 0,2-0,4 г (2-4 мл 10 % розчину)