4.2 Технічне оформлення тексту

Послідовність розміщення матеріалу повинна відповідати структурі курсової роботи. Текст поділяється на абзаци, кожний з яких містить самостійну думку. Абзац починається з нового рядка, при цьому з лівого боку залишається поле 1,25-1,5 см.

Друкарські помилки після друку пояснювальної записки дозволяється виправляти підчищуванням або зафарбовуванням білою фарбою в кількості не більше двох на одній сторінці.

Текст пояснювальної записки необхідно поділяти на розділи, підрозділи та пункти.

Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Заголовки структурних частин записки, в тому числі – заголовки розділів, які відповідають темі і плану роботи (наприклад, «ВИСНОВКИ»), друкують великими літерами, кеглем 14 pt, з використанням напівжирного накреслення, по центру сторінки. Заголовки підрозділів – маленькими літерами з першою великою, кеглем 14 pt, з використанням напівжирного накреслення, з абзацного відступу. Крапку в кінці будь-якого заголовка не ставлять. Заголовки пунктів друкують таким же способом, але не використовуючи напівжирне накреслення. Відстань між заголовком і текстом повинна бути в 1 пустий рядок.

Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою, але в кінці заголовка крапку не ставлять. Підкреслювати заголовки і переносити в них слова не дозволяється.

Не дозволяється розміщувати заголовки окремо від наступного тексту. На сторінці, де подається заголовок, повинно біти не менше двох рядків наступного тексту.

Кожну структурну частину записки (кожен розділ) починають з нової сторінки.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, таблиць подають арабськими цифрами без знака №.

Підрозділи нумерують арабськими цифрами у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з цифри номера розділу і цифри номера підрозділу, між якими ставлять крапку, наприклад, «3.4» (четвертий підрозділ третього розділу). Потім у тому ж рядку друкується заголовок підрозділу. Пункти і підпункти нумерують за такими ж правилами, як і підрозділи.

Такі структурні частини записки як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаної літератури порядкового номера не мають.

Нумерація сторінок повинна бути наскрізною, включаючи список використаної літератури та додатки. Якщо записка містить рисунки і таблиці, які розташовані на окремих аркушах, їх необхідно включати до загальної нумерації.

Першою сторінкою є титульний лист, далі – завдання на курсову роботу, зміст (проте номер сторінки на них не проставляється); потім – перелік умовних позначень, вступ і далі по змісту (починаючи з переліку умовних позначень номер сторінки вже проставляється). Номер сторінки проставляється посередині аркуша у нижній його частині.

4.3 Ілюстрації

Ілюстрації (креслення, схеми, малюнки, графіки, діаграми, фотознімки і т.п.) варто розміщувати в записці безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше або на наступній сторінці. На всі ілюстрації повинні бути посилання в тексті. Ілюстрацію розташовують так, щоб її було зручно розглядати без повороту записки або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують під ілюстрацією. При необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст). Ілюстрація позначається словом «Рисунок __», що разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних по центру сторінки, відстань між рисунком і його підписом, а також між підписом рисунку і текстом пояснювальної записки знизу повинна бути в 1 пустий рядок. Наприклад, якщо розміщують перший рисунок в третьому розділі, підпис оформлюється таким способом:

Рисунок 3.1 – Приклад вставки рисунка в тексті (дискети 3,5")

Ілюстрації варто нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в рамках розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу й порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою, наприклад, Рисунок 3.2. Другий рисунок третього розділу.

Якщо в записці наведена тільки одна ілюстрація, то її не нумерують і слово «Рисунок __» не пишуть.

Підпис під ілюстрацією зазвичай має чотири основних елементи:

– найменування графічного сюжету, що позначається словом «Рисунок»;

– порядковий номер ілюстрації (нумерується в межах розділу);

– тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із стислою характеристикою зображеного;

– експлікацію, в якій деталі сюжету позначають цифрами, супроводжуючи їх текстом.

Ілюстрації при необхідності можуть бути перераховані в змісті із вказівкою їх номерів, назв і номерів сторінок, на яких вони поміщені.

Закінчувати виклад розділу, пункту, підпункту ілюстрацією без наступного за нею пояснюючого тексту не допускається.

Основними видами ілюстративного матеріалу є: креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма, графік.

Фотографія – найбільш переконливий і достовірний засіб наочної передачі дійсності. У багатьох випадках – це і науковий документ (зображення об’єктів дослідження).

Схема – це зображення, яке передає за допомогою умовних позначень і без збереження масштабу основну ідею пристрою, процесу і показує взаємозв’язок їх головних елементів.

Діаграма – один із способів графічного зображення залежності між величинами. Розрізняють діаграми лінійні, площинні та об'ємні.

Графіки – це умовне зображення величин та їх співвідношень через геометричні фігури, лінії, точки. Їх використовують як для аналізу, так і для підвищення наочності ілюстративного матеріалу.

Крім геометричного образу, графік містить допоміжні елементи:

– загальний заголовок;

– словесне пояснення умовних знаків;

– осі координат і числові сітки з масштабами;

– числові дані, що доповнюють або уточнюють величину нанесених на графік показників.

Осі координат креслять без стрілок, їх можна починати не з нуля, якщо крива, що зображена на графіку, займає невеликий простір.