18. Гроші і відсоткова ставка. Інструменти кредитного ринку.

Винагорода у формі відсотка є платою, як писав Дж. М. Кейнс, за «розставання з ліквідністю», «розставання з готівкою». Ця винагорода з'являється тоді, коли перевага надається іншій формі збереження грошей — їх утриман­ню безпосередньо у формі фінансових активів. Норма відсотка є показником вартості банківських грошей.

Припустимо, що місячний доход вашої сім'ї, яка скла­дається з 4 осіб, становить 20 млн.крб. Врахуємо й те, що мінімальні витрати на задоволення споживчих потреб ста­новлять 8 млн.крб. на особу. Ясна річ, у такій ситуації весь сімейний доход буде використано лише на купівлю товарів і послуг першочергового попиту. І це зрозуміло: ваші невідкладні потреби — 32 млн.крб. (8 млн.крб. х 4) перевищують грошові надходження. У цьому випадку по­пит на гроші і відповідно до цього їхня відносна вартість абсолютно не залежатимуть від норми відсотка. Ситуація, напевне, не зміниться, якщо ваш сімейний доход досягне рівня 25 млн., а можливо й 30 млн.крб.

Рисунок 1.5

Модель А Модель Б Модель В

Графічно ця ситуація представлена на рисунку 1.5, модель А. На рисунку 1.5, модель Б, наведено іншу ситуацію. Вона характеризує попит на гроші у випадку, коли доходи вашої сім'ї помітно перевищують обсяги повсякденних споживчих потреб. У цьому випадку попит на гроші, ви­користовувані з трансакційною метою (для задоволення споживчих потреб), буде зазнавати впливу відсоткової ставки. Він буде максимальним, якщо г=0, і мінімальним при досягненні г свого максимуму. На рисунку 1.5, модель В, наведено ситуацію, яка по­єднує моделі А та Б. Пряма Mdi зміщена праворуч, що показує зростання ваших сімейних доходів. У цьому ви­падку їхній розподіл враховуватиме не лише споживчі потреби, а й можливість отримання винагороди (норми відсотка) за рахунок інвестування певної частки заробле­них вами коштів у фінансові активи (цінні папери, акції, облігації).

Маємо враховувати і залежність іншого порядку: коли очікується підвищення норми банківського відсотка, попит на інвестиційні активи (акції, облігації підприємств) знижуватиметься, а на гроші — зростатиме; і, навпаки, очі­куване зниження відсоткових ставок стимулюватиме ку­півлю на фінансовому ринку цінних паперів, підвищуючи на них попит і водночас скорочуючи попит на ліквідність.

Беремо кредит: чим вища ставка тим менший попит на гроші і тим менший обсяг інвестицій. Чим нижча тим більший попит на гроші тим більші інвестиції.

Маємо гроші і даемо кредит: навпаки.

Інструменти:

• регулювання облікової ставки

• регулювання норми обов’язкових резервів

• операції на відкритому ринку

19. Попит на гроші

Характер попиту на гроші як на одну з форм попиту на багатство можна представити такою формулою:

Md(a)=fa(rM2,rB,rE,Wn(a))

У цій формулі попит індивіда (а) на гроші (Md) роз­глядається як функція від норми відсотка на гроші, роз­міщені на строкових депозитах (rM2), норми відсотка з облігацій (rB), ринкової норми доходу на акції (rE), доходів від іншої форми багатства (Wn), в яку індивід інвестував (а) особисті грошові заощадження.

Аналіз чинників, що визначають параметри попиту на гроші, займає одне з центральних місць у теорії монетарного ринку. Існують окремі розбіжності у визна­ченні їх змісту серед представників кількісної теорії гро­шей і монетаризму, з одного боку, та економістів кейнсі-анського напрямку економічної думки, з іншого. Про це частково йшлося у першій темі посібника. Нині ми маємо можливість розглянути це питання докладніше.

Прості рівняння грошового обігу

Перебудувавши рівняння Фішера, отримуємо формулу, яка свідчить про те, що кількість грошей, необхідна для забезпечення обігу товарів і послуг, прямо пропорційна PY — номінальному обсягові виробництва (номінальним доходам) та обернено пропорційна V — швидкості обігу грошової одиниці:

Md=PY/V

Але глибшим за змістом вважається кембриджське рівняння грошового обігу, яке розглядається теорією гро­шей як подальший розвиток рівняння обміну ІФішера:

Md = kPY

Новим елементом є показник «к». Йдеться про кембриджський коефіцієнт, який визначає співвідно­шення між номінальними доходами і тією часткою грошей, що становить касові залишки. Відповідно до цього кембриджський варіант визначення попиту на гроші (Md) отри­мав у монетарній теорії назву «теорії касових залишків».

Спекулятивний залишок грошей

Відповідно до величини доходу (Y) формується трансакційний попит на гроші (Md_T), що реалізується населенням на товарному ринку через систему купівлі та продажу товарів і послуг осо­бистого вжитку. Залишок доходу (Y — Мгіт) може збері­гатися на підставі вибору, що його має зробити власник грошей, в альтернативних формах: їх можна помістити у фінансові активи (банківські депозити, акції або облігації корпорацій, у цінні папери держави тощо) чи тримати у вигляді ліквідності (готівкових грошей або чекових депо­зитів). Гроші, що розміщуються у формі фінансових акти­вів і не використовуються для здійснення трансакційних операцій, становлять, за визначенням Дж.М.Кейнса, спе­кулятивні залишки.

Заощадження у формі спекулятивного залишку забезпечують їхнім власникам доход у ви-ляді певного відсотка, тоді як прямий доход від зберігання готівки прирівнюється до нуля. А втім, існують обставини протилежного характеру. Зберігання грошей у формі фінансових активів завжди пов'язане з комерційним ризиком: їхня ринкова вартість не є стабільною; вона визначається отримуваним відсотком залежно від кон'юнктури ринку. Це явище, звісно, породжує невизначеність. Людина не завжди схильна ризикувати своїми фінансовими залишками, і це дає їй певні підстави зберігати свої нагромадження у формі грошей, а не фінансових активів.

Під впливом норми відсотка власник грошових заощаджень віддає перевагу спекулятивному збереженню грошей, на базі якого формується інвести­ційний компонент попиту на грошові залишки.

Теорія спекулятивних залишків тлумачиться як те­орія переваг ліквідності.

Величини, що характеризують структуру загального попиту на гроші та їхню взаємозалежність, можна пред­ставити і у вигляді математичної формули:

Md=MdT+MdS=k(Y)+k(r)

де: Md_T і k(Y) представляє компонент попиту на трансакційні залишки;

Mds і k(r) — спекулятивний компонент попиту.