Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекція 9.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
78.34 Кб
Скачать

Лекція 9. Соціальна філософія і філософія історії.

План.

  1. Природа та суспільство.

  2. Соціальна структура суспільства.

  3. Суспільне виробництво

  4. Основні проблеми українського суспільства.

  5. Історична динаміка суспільного життя.

  6. Історичні закономірності розвитку українського суспільства.

1.Природа та суспільство.

Соціальна філософія – це теорія суспільства, яка за допомогою категорій моделює соціальні процеси, виявляє їх основні тенденції і закономірності розвитку. «Суспільство»: 1)це сукупність форм спільної діяльності людей, що історично склалася;2) система , яка охоплює всю сукупність умов соціальної життєдіяльності людей та їхні відносини один з одним і з природою. Суспільне життя –реальний життєвий процес людини (особи, соціальної групи, класу, суспільства), що відбувається в конкретно-історичних умовах і характеризується системою видів і форм діяльності як способу свідомого перетворення дійсності. . Соціум є особливий спосіб життя людей, головними чинниками якого є свідомість, діяльність і спілкування, що веде до створення – на відміну від природи – предметно-духовного світу культури. Соціум як історичний процес постає у вигляді творчості людей в усіх галузях суспільного життя – створення матеріальних і духовних цінностей, перетворення природи, формування нових якостей у людині. Історія - суспільно-природний процес взаємодії людини з природою, предметним світом культури, з іншими людьми.

У широкому розумінні «природа» - навколишній світ у всій багатоманітності його проявів, включаючи людину і суспільство. У вузькому значенні «природа» - сукупність об’єктів і систем матеріального світу в їх природному стані, які не є продуктом трудової діяльності людини. Є диференціація об’єктивної реальності на природну і суспільну. Проте соціальна реальність глибоко укорінена в неорганічній та органічній природі.

«Географічне середовище» – це сфера взаємодії суспільства з природою у межах географічної оболонки (ландшафтної сфери) Землі, включає: 1) природу, втягнуту у сферу людської діяльності; 2) перетворену природу як результат суспільної діяльності (агросфера і техносфера як природно-суспільні явища); 3)антропосферу (люди, людство).

Абсолютизація ролі географічного середовища - географічний детермінізм, пов’язаний з геополітикою. Геополітика – це політична доктрина, яка базується на врахуванні конкретно-історичних форм впливу географічних, територіальних умов країни на формування її статусу та політики.

Етапи взаємодії суспільства і природи:

Перший етап - від виникнення Homo sapiens до появи землеробства і скотарства (визначальна роль природне середовище) Другий - основними засобами антропогенного впливу на природу були скотарство та землеробство.(людина виділилась із біосфери в її специфічну частину, виникає осілий спосіб життя, протиріччя між суспільством та природою.) Третій етап - розвиток буржуазних відносин, міст, промислового виробництва і знарядь праці (уявлення про природу, як про об’єкт, що протистоїть суспільству). Четвертий етап - пов’язаний з різким стрибком у розвитку науки і техніки, переворотом у виробництві. Техніка стала причиною трансформації біосфери, причому багато її складників (види, екосистеми, життєві форми) зазнали втрат, або у кризі.

2.Соціальна структура суспільства.

Суспільство —процес життєдіяльності людей, що має історичний характер та існує незалежно від свідомості та волі людей, хоч вони як носії свідомості й волі є голов­ними дійовими особами суспільно-історичного процесу.

Сфери суспільства: економічну, політичну, соціальну, духовну тощо. Економічна сфера охоплює процеси матеріального виробництва, розподілу, обміну, споживання та відношення власності, економічний і технічний базис; соціально-політична сфера включає соціальні та політичні стосунки людей у суспільстві - національні, групові, міждержавні тощо, політична сфера пов'язана з політикою та політичною владою; духовна сфера охоплює розмаїття ідей, знань, теорій, поглядів, уявлень, вірувань, почуттів, настроїв, тобто весь спектр виробництва свідомості (як індивідуальної, так і суспільної); культурно-побутова сфера охоплює виробництво культурних ціннос­тей, передачу їх від одного покоління до іншого, життя сім'ї, організацію побуту, освіту, виховання тощо. Сфери суспільного життя слід розглядати лише в єдності. Абсолютизація якоїсь однієї сфери деформує модель суспільства.

Соціальна структура суспільства – це сукупність стійких зв’язків у малих, середніх і великих соціальних групах людей, а також відносини між ними. Під соціальною структурою розуміють соціально – класові, соціально – демографічні і соціально – етнічні групи та відносини між ними.

Великі соціальні групи виступають суб'єктами суспільного розвитку. Класи характеризуються ознаками: місцем у певній історичній системі суспіль­ного виробництва, відношенням до засобів виробництва, роллю у суспільній організації праці, способом одержання і часткою прибутку. В сучасній соціальній філософії розробляються нові теорії соціальної структури суспільства (соціальної стратифікації та соціальної мобільності)

Етнос - спільнота людей, об’єднаних спільним походженням, культурою, мовою, історією, традиціями і звичаями, самосвідомістю.