Лекція 9. Соціальна філософія і філософія історії.
План.
Природа та суспільство.
Соціальна структура суспільства.
Суспільне виробництво
Основні проблеми українського суспільства.
Історична динаміка суспільного життя.
Історичні закономірності розвитку українського суспільства.
1.Природа та суспільство.
Соціальна філософія – це теорія суспільства, яка за допомогою категорій моделює соціальні процеси, виявляє їх основні тенденції і закономірності розвитку. «Суспільство»: 1)це сукупність форм спільної діяльності людей, що історично склалася;2) система , яка охоплює всю сукупність умов соціальної життєдіяльності людей та їхні відносини один з одним і з природою. Суспільне життя –реальний життєвий процес людини (особи, соціальної групи, класу, суспільства), що відбувається в конкретно-історичних умовах і характеризується системою видів і форм діяльності як способу свідомого перетворення дійсності. . Соціум є особливий спосіб життя людей, головними чинниками якого є свідомість, діяльність і спілкування, що веде до створення – на відміну від природи – предметно-духовного світу культури. Соціум як історичний процес постає у вигляді творчості людей в усіх галузях суспільного життя – створення матеріальних і духовних цінностей, перетворення природи, формування нових якостей у людині. Історія - суспільно-природний процес взаємодії людини з природою, предметним світом культури, з іншими людьми.
У широкому розумінні «природа» - навколишній світ у всій багатоманітності його проявів, включаючи людину і суспільство. У вузькому значенні «природа» - сукупність об’єктів і систем матеріального світу в їх природному стані, які не є продуктом трудової діяльності людини. Є диференціація об’єктивної реальності на природну і суспільну. Проте соціальна реальність глибоко укорінена в неорганічній та органічній природі.
«Географічне середовище» – це сфера взаємодії суспільства з природою у межах географічної оболонки (ландшафтної сфери) Землі, включає: 1) природу, втягнуту у сферу людської діяльності; 2) перетворену природу як результат суспільної діяльності (агросфера і техносфера як природно-суспільні явища); 3)антропосферу (люди, людство).
Абсолютизація ролі географічного середовища - географічний детермінізм, пов’язаний з геополітикою. Геополітика – це політична доктрина, яка базується на врахуванні конкретно-історичних форм впливу географічних, територіальних умов країни на формування її статусу та політики.
Етапи взаємодії суспільства і природи:
Перший етап - від виникнення Homo sapiens до появи землеробства і скотарства (визначальна роль природне середовище) Другий - основними засобами антропогенного впливу на природу були скотарство та землеробство.(людина виділилась із біосфери в її специфічну частину, виникає осілий спосіб життя, протиріччя між суспільством та природою.) Третій етап - розвиток буржуазних відносин, міст, промислового виробництва і знарядь праці (уявлення про природу, як про об’єкт, що протистоїть суспільству). Четвертий етап - пов’язаний з різким стрибком у розвитку науки і техніки, переворотом у виробництві. Техніка стала причиною трансформації біосфери, причому багато її складників (види, екосистеми, життєві форми) зазнали втрат, або у кризі.
2.Соціальна структура суспільства.
Суспільство —процес життєдіяльності людей, що має історичний характер та існує незалежно від свідомості та волі людей, хоч вони як носії свідомості й волі є головними дійовими особами суспільно-історичного процесу.
Сфери суспільства: економічну, політичну, соціальну, духовну тощо. Економічна сфера охоплює процеси матеріального виробництва, розподілу, обміну, споживання та відношення власності, економічний і технічний базис; соціально-політична сфера включає соціальні та політичні стосунки людей у суспільстві - національні, групові, міждержавні тощо, політична сфера пов'язана з політикою та політичною владою; духовна сфера охоплює розмаїття ідей, знань, теорій, поглядів, уявлень, вірувань, почуттів, настроїв, тобто весь спектр виробництва свідомості (як індивідуальної, так і суспільної); культурно-побутова сфера охоплює виробництво культурних цінностей, передачу їх від одного покоління до іншого, життя сім'ї, організацію побуту, освіту, виховання тощо. Сфери суспільного життя слід розглядати лише в єдності. Абсолютизація якоїсь однієї сфери деформує модель суспільства.
Соціальна структура суспільства – це сукупність стійких зв’язків у малих, середніх і великих соціальних групах людей, а також відносини між ними. Під соціальною структурою розуміють соціально – класові, соціально – демографічні і соціально – етнічні групи та відносини між ними.
Великі соціальні групи виступають суб'єктами суспільного розвитку. Класи характеризуються ознаками: місцем у певній історичній системі суспільного виробництва, відношенням до засобів виробництва, роллю у суспільній організації праці, способом одержання і часткою прибутку. В сучасній соціальній філософії розробляються нові теорії соціальної структури суспільства (соціальної стратифікації та соціальної мобільності)
Етнос - спільнота людей, об’єднаних спільним походженням, культурою, мовою, історією, традиціями і звичаями, самосвідомістю.