3. Аблаут

Аблаут (англ. - gradation) (термiни “аблаут”, “умлаут” належать Я.Грiмму) - це якісне і кількісне чергування голосних, не зумовлене оточенням, яке існувало ще в спільноіндоєвропейській мові і використовувалося у словозміні та словотворенні. Ці чергування збереглися й до наших часів у ряді індоєвропейських мов.

Найпоширенішим типом якісного аблауту було чергування ē - ō (укр. везти-возити; лат.tegō “вкриваю”- toga “тога”).

Кількісне чергування мало кілька типiв, з яких найпродуктивнiшими були чергування е-нуль, о-нуль, о-ō, е-ē. Довгi голоснi (ē, ō) репрезентують подовжений ступiнь чергування, форми з голосними “е” та “о” розгдядаються як повний, або нормальний ступiнь, форми без цих голосних вважаються нульовим ступенем аблауту (лат. es-t “є”, s-unt - множ., 3 особа; sedeo “сиджу” - sēdi “сидiв”).

Питання про походження індоєвропейського аблауту i досi лишається дискусiйним. Виникнення чергуваня по аблауту пояснюють впливом рiзних видiв наголосу. Вважається, що кiлькiсний аблаут виник пiд впливом динамiчного наголосу (в ненаголошених складах - нульовий ступінь, в наголошених - нормальний або подовжений ступiнь). Якiсний аблаут пов’язують з музикальним (тонiчним) наголосом.

Аблаут i його закономiрностi є явищем спiльноiндоєвропейским, а не вузькогерманським, його модель складалася задовго до вiдокремлення германської групи. Германськi мови успадкували її, але при цьому вона зазнала великих змiн.

Чергування голосних за аблаутом в германських мовах має тiсний зв’язок з морфологiчною будовою, зокрема на ньому повнiстю побудоване утворення форм сильних дiєслiв. Давня система чергування досить чiтко вiдбита в формах сильних дiєслiв готської мови (див. роздiл “Сильнi дiєслова”), в iнших германських мовах розпiзнати первiснi закономiрностi дуже важко.

і.є. e - o || герм. e - a (гот. i - a) д. ісл. bera (нести) - barn (дитя)

e - o || e - o

Найбільш поширені чергування: - е - а - нуль (система сильн.дієслів)

bindan - band - bundum - bundans

і.є. о - о || герм. a - o (якісно. - кількісний) (в 6 кл. сильних дієслів)

г. faran - for - forum - farans

Аблаут використовувався також у германських мовах як засiб словотвору. Порiвняйте: да. belūfan “лишатися” i lāf “залишок”, forlēosan “губити” i lēas “позбавлений”, двн., да. beran “нести”, “народити” i да. bǣr “носилки”, двн. barn “дитина”, да. faran “їхати” - fōr “мандрiвка”.

3. Умлаут

Умлаут (нiм. Umlaut, англ. mutation) - це такий випадок регресивної асимiляцiї, коли голосний кореня змiнюється пiд впливом наступного голосного, наближаючись до його артикуляцiї.

Найпоширенiшим типом у германських мовах був умлаут на “i”, або “j”. Наслiдком такої асимiляцiї було перетворення ā >ē, a>e; ō>лабіолізоване ē (ǣ>ø), o>лабіолізоване е (æ, ø); ū>ӯ, u>y.

Це явище почало розвиватися в V-VI ст. (в мовi готьскоi бiблii (IV ст.) його ще немає).

У давньоанглiйскій мовi умлаут на i/j вiдбувався ще в дописемний перiод, але вже на територiї Британських островiв. Ще в той час сам голосний “i” пiсля довгого складу зник, а в позицiї пiсля короткого складу редукувався в “е”. Вiдпадало всюду також “j”. Пор.:

гот.	да.
harjis	- here	“вiйско”
dails	- dæl	“частина”
sandjan	- sendan	“посилати”
dōmjan	- dǣman	“судити”
kuni	- cynn	«род»

У д.а. «задній», «велярний» умлаут (u - умлаут) відбувався в 8 ст, під його впливом сталася дифтонгізація голосних:

а (вернє æ)	> ea
е	> eo
i	> io

a (æ)	> ea:	гот.	Badwila (власне ім’я)	да.	beadu	«битва»
e	> eo:	двн.	ebur	да.	eofor	«вепр»
i	> io:	гот.	silubr	да.	siolufr	«срібло»