Закон Вернера
Verner's law, stated by Karl Verner in 1875, describes a historical sound change in the Proto-Germanic language whereby voiceless fricatives *f, *þ, *s, *h, *hw, when immediately following an unstressed syllable in the same word, underwent voicing and became respectively the fricatives*b, *d, *z, *g, *gw.
У деяких випадках iндоєвропейським глухим проривним у давнiх германських мовах вiдповiдав не глухий, а дзвiнкий спiрант, який пiзнiше розвинувся в дзвiнкий проривний. Це явище пояснив у 1877 р. датський вчений К.Вернер, який прийшов до висновку, що для розвитку глухих спiрантiв у германських мовах вирiшальне значення мала позицiя наголосу, який, напевно, ще деякий час i пiсля здiйснення германського пересуву приголосних не був закрiплений за якимось певним складом у словi. Спiльногерманськi глухi спiранти f, þ, h, а також s в iнтервокальнiй позицiї i в кiнцi слова зберiгали свою глухiсть, якщо наголос падав на попереднiй голосний. Якщо ж попередній голосний не мав на собi наголосу, то спiранти f, þ, h, s ставали дзвiнкими. Це можна зобразити так:
-
і.є. opá
герм. ofá
oeá
óba
i.є. otá
герм. oþá
oðá
óðа (захiдногерм.óda)
і.є. oká
герм. ohá
ogá
óga
і.є. osá
герм. osá
оzá
óza óra
“о” - будь-який попереднiй голосний, а “а”- наступний.
-
і.є. p
II
герм. e < f
лат. caput “голова”
гот. haubiþ, двн. houbit
і.є. t
II
герм. ð < þ
скр. pitá, гр. рatēr
“батько”
гот. fadar , да. fæder
і.є. k
II
герм. g < h
лат. dekás “десяток”
гот. tigjus, да. -tib, двн. -zug
і.є. s
II
герм. z < s (пiзнiше z > r в захiдних
i пiвнiчних германських мовах )
скр. snusā, гр. nyos “невiстка”
да. snoru, двн. snura
Як вiдомо, в давнiх iндоєвропейських мовах наголос мог змiнювати своє мiсце у рiзних граматичних формах того самого слова. Слiди цього виявляються в германських мовах у виглядi чергування глухих i дзвiнких спiрантiв ( f:b; þ:d; h:g; s:z,r) або, як його називають, граматичного чергування за законом Вернера.
Воно свідчить про те, що колись у теперішньому часі і однині минулого часу (I і II форма) наголос падав на корінь, а в множині минулого часу і Дієприкметнику II - на суфікс (це - і аблаут, 1,2 форми – нормальний ступінь, 3,4 – нульвий ступінь).
Найстiйкiшим виявилося таке чергування в системi германських сильних дiєслiв:
-
II кл. “вибирати”
да.
cēosan
cēas
curon
coren
двн.
kiosan
kōs
kurum
gikoran
дсакс.
kiosan
kōs
kurun
gikoran
Причини: довгий час не могли пояснити це явище. Лише при вивченні просодичних систем (тон, сила, тривалість) в останні роки вдалося переконливо висвітлити цю проблему. У відповідності до цих досліджень, чергування за законом Вернера пов'язане з особливими просодичними контурами кореневого складу в герм. мовах. Внаслідок чергування просодем (смислоразлічительних одиниць сили, тона, тривалості) в кореневих складах виникали слабкі і сильні ступені шумних приголосних, які при зміні умов, перетворилися згодом з варіантів фонем в відмінності дзвінких і глухих фонем.