МІНІСТЕРСТВО ПРАЩ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ФОНД СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ІНВАЛІДІВ

ДЕРЖАВНИЙ КОМПЛЕКС РАННЬОЇ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДГГЕЙ-ШВАЛІДІВ

Ляшенко В.І.

Ігрова діяльність у системі

заходів із формування життєвої компетентності

дітей з обмеженими можливостями здоров'я

Методичні рекомендації для

спеціалістів-реабілітологів та

батьків дітей-інвалідів

м. Миколаїв ²⁸ 2008р.

Рецензія

на методичні рекомендації Ляшенка В.І. «Ігрова діяльність у системі заходів з формування життєвої компетентності дітей з обмеженими можливостями здоров'я»

Організація ігрової діяльності дітей завжди була вагомим методологічним засобом пізнання довколишнього світу, підготовки особистості до життя в суспільстві.

Особливо актуальною ця тема є для формування життєвої компетентності дітей-інвалідів, їх підготовки до інтеграції в дитячі колективи дошкільних закладів та загальноосвітніх шкіл.

Автор методичних рекомендацій - Ляшенко В.І., заслужений працівник освіти України, генеральний директор Державного комплексу ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів протягом десяти років опікується проблемами дітей з обмеженими можливостями здоров'я.

В рекомендаціях надаються теоретичні та практичні поради щодо організації ігрової діяльності, розкриваються її умови та характер проведення, приділяється увага взаємовідносинам, які виникають між суб'єктами гри.

Практичну цінність має мотивація основних напрямків організації ігрової діяльності, положення методичного забезпечення проведення гри з дітьми-інвалідами.

Дані методичні рекомендації стануть у пригоді вчителям-реабілітологам та їх асистентам, соціальним та педагогічним працівникам, батькам дітей-інвалідів, усім тим, хто займається реабілітацією та формуванням життєвої компетентності дітей з обмеженими можливостями здоров'я.

Зміст Рецензія 2

1. Вступ 4

2. Організація ігрової діяльності 5

1. Дитина та ³грашки ……........................................................9

2. Дитина і дорослі 10

3. Дитина і діти 10

4. Дитина і тварини 11

5. Комплексна гра 12

3.Концептуальні положення організації ігрової

діяльності 14

1. Золотий ключик бажання 14

2. Оцінка можливостей 15

3. Стимуляція концентрації уваги 16

4. Положення т³ла п³д час гри 16

5. Мотивація стимулів та наслідування 17

6. Зворотний зв'язок. Перевірка розуміння 17

7. Збільшення освоєного простору 18

8. Досвід відчуття 18

9. Розширення інформаційного простору 19

3.10. Рух -це життя 20

4. Принципи методичного забезпечення 20

Література 23

Додаток 24

Çì³ñò. 27

Доктор мистецтвознавства,

професор Миколаївського державного університету, академік Академії педагогічних та соціальних наук

Іванов В.Ф.

27

З першої, найпростішої гри привчайте дитину до правильного, бережливого ставлення до іграшок, обладнання та партнерів по грі. Кожна гра повинна мати свій початок і кінець. У кінці доцільно проводити підсумкові ігри: "Іграшки ідуть додому", "Кінець гри - іграшка замри", "Цю іграшку невеличку покладу на цю поличку", "Іграшки і тут і там - швидко по своїм місцям!"тощо. Привчати дітей до порядку, до охайності, до поваги оточення — необхідна умова соціалізації.

Гра не стільки стихія дитини, скільки єдина область, у якій ми надаємо їй більш-менш широку ініціативу. Тільки в іграх дитина відчуває себе... незалежною... На гру... у дитини є право.

Я.Корчак

Шановні колеги, спеціалісти-реабілітологи, батьки та близькі дітей з обмеженими можливостями здоров'я. Серед безлічі проблем нашого сьогодення доля дітей завжди була, є і буде найбільш насущною. Для щастя прийдешніх поколінь людство пройшло велично-трагедійний шлях самовдосконалення та життєгворчості, залишивши після себе історичні козацькі могили пам'яті титанічної праці, злету людського розуму, проявів творчості, таланту, величної, істино людської любові до своїх нащадків.

Діти завжди потребували допомоги дорослих, були залежні від своїх батьків. Сім'я, родичі, ближнє оточення—це перший соціальний досвід дитини, перше поняття про довколишній світ.

Особливої уваги і нашої допомоги потребують діти з обмеженими можливостями здоров'я, діти зі психофізичними вадами, діти-інваліди. Внаслідок свого інвалідизуючого захворювання, вони вже з перших днів свого існування є життєво некомпетентними, і нам, тим, хто знаходиться з ними поруч, треба докласти подвійних зусиль, щоб допомогти такій дитині подолати або зменшити свої вади, досягти певного рівня життєвої компетентності, який забезпечить її життєспроможність та самодостатність. Це довгий, професійно складний та емоційно виснажливий шлях. І його треба пройти. Пройти саме нам і тій дитині, яка сьогодні поруч із нами, яку ми тримаємо за руку. Цей шлях починається зі спілкування, з простої і примітивної гри — першого соціального досвіду дитини.

Методичні рекомендації, які ви тримаєте в руках, є результатом десятирічної роботи з дітьми в Центрі ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Надія".

Буду дуже вдячний, якщо ці рекомендації знайдуть свого читача і будуть використані в роботі вчителів-реабілітологів та їх асистентів, спеціалістів поглибленого впливу, соціальних працівників, педагогів, батьків дітей-інвалідів.

26

З повагою Валерій Ляшенко, заслужений працівник освіти України,

батько