4 Поняття й ознаки права. Право і мораль

Право – це система встановлених або санкціонованих державою загальнообов’язкових правил.

Право і мораль – це соціальні норми, загальні правила, які регулюють поведінку людей. Моральні норми оцінюють вчинки людей, оперуючи категоріями «добре-погано». Вони ідуть не від держави, а від традиції. Моральні норми застосовують до сфер життя людини, які не можна охопити правом. Засіб впливу моралі – схвалення або осуд.

Джерела права – це зовнішня форма права. Якщо норма права не вміщена у певну форму, не містить певного тексту, не виражена юридичною мовою, то вона залишається нормою поведінки, а не нормою права.

5 Джерела права

Джерела права:

1. Правовий звичай – це санкціоноване державою звичаєве правило поведінки загального характеру (спадок передається від батька до сина).

2. Правовий прецедент – це рішення компетентного органу держави, якому надається формальна обов’язковість під час розв’язання усіх наступних аналогічних судових чи адміністративних справ.

3. Нормативний договір – об’єктивно формально обов’язкові правила поведінки загального характеру, що встановлені за домовленістю і згодою 2 чи більше суб’єктів і забезпечуються державою (договір про утворення федерації).

4. Нормативно-правовий акт – рішення компетентних суб’єктів, що виноситься у встановленому законом порядку, має загальний характер, зовнішній вигляд офіційного документа у письмовій формі та забезпечується державою.

6 Законодавства, його система

Законодавство – це:

- сукупність чинних нормативно-правових актів; є законодавство в цілому і законодавство окремих галузей права;

- діяльність правотворчих органів, вищих органів виконавчої влади з правового регулювання суспільних відносин у державі шляхом прийняття нормативно-правових актів, їх зміни, скасування.

7 Конституція, закони і підзаконні акти

За юридичною силою нормативно-правові акти поділяються на дві великі групи: закони і підзаконні акти.

Закон — це нормативно-правовий акт, прийнятий в особливому порядку органом законодавчої влади або на референдумі, володіє вищою юридичною силою та регулює найбільш важливі суспільні відносини.

Класифікація законів може проводитися за різними критеріями:

за їх юридичною силою:

1) Конституція (Основний Закон) — основоположний установчий політико-правовий акт, що закріплює конституційний лад, права і свободи людини та громадянина, визначає форму правління і державного устрою, правовий статус органів державної влади (наприклад, у ст. 8 Конституції України визначено, що вона має найвищу юридичну силу, закріплює коло суб'єктів нормотворчої діяльності);

2) конституційні закони — вносять зміни і доповнення до конституції та приймаються з питань, що передбачені та органічно пов'язані з нею (наприклад, Закон України «Про громадянство»);

3) звичайні закони — акти поточного законодавства, присвячені регулюванню різних сторін соціально-економічного, політичного та духовного життя суспільства (наприклад, Закон України «Про електроенергетику»);

Підзаконні нормативно-правові акти містять норми, володіють рядом специфічних ознак, видаються лише уповноваженими органами державної влади у визначеній формі з метою конкретизації та на виконання законів.

Виділяють наступні види підзаконних актів, розташовані за ієрархією:

1) Укази й розпорядження Президента України

2) Постанови і розпорядження Уряду України

3) Накази, інструкції, положення тощо міністерств, відомств, державних комітетів

4) Рішення і постанови органів місцевого самоврядування

5) Локальні нормативно-правові акти.