Ігрові комплекси

Основні задачі ігрових завдань: загальний спеціальний фізичний розвиток, виховання особових якостей, необхідних спортсменам, і т. д. Ігри підбираються викладачем з урахуванням підготовленості учнів. Наприклад, в загальноосвітній школі вони можуть бути успішно використані в підготовчій частині кожного уроку протягом 7— 8 хв.

Одним з головних завдань при роботі із школярами — сприяти їх нормальному фізичному розвитку. Тому разом із засвоєнням ігор в торкання як основних видів завдань, знайомством з елементами виконання захватів і звільнення від них велику увагу слід приділити акробатичним вправам, що готують опорно-руховий апарат до майбутніх навантажень.

Ігри в торкання можуть бути використані протягом усього періоду навчання. При проведенні ігор в торкання необхідно частіше міняти порядок зон торкання: груди — спина, права — ліва сторона і т. д.

Складаючи порядок зустрічей по парах, бажано враховувати фізичну підготовленість, рухливість, вагу і довжину тіла, досвід суперників. Залежно від уміння викладача зробити ігри популярними змаганнями, доцільно проводити між класами, аж до абсолютної першості школи.

При засвоєнні ігрового матеріалу на різних етапах навчання необхідно дотримуватися наступних рекомендацій:

1. Розміри майданчиків зменшувати поступово.

2. Правила проведення змагань по іграх можуть уточнюватися, доповнюватися. Так, наприклад, можна поставити умови: маневрувати, повертатися — можна, відступати — не можна.

3. В ході поєдинку, щоб уникнути тривалих напруг, можна вважати перемогою мінімальну перевагу одного суперника над іншим.

4. Час, відведений на міні-поєдинок, не використаний жодним із суперників, несе поразку обом.

5. Кількість спроб в поєдинку з метою виявлення переможця повинна бути непарною (1, 3, 5) і встановлюється викладачем залежно від віку, числа учасників змагань і тому подібне.

4. Вибір ігор можна визначити шляхом жеребкування.

4. Зміст ігор можна спрощувати або замінювати, але настільки, щоб викладач міг чітко організувати заняття, насичене елементами єдиноборства, не побоюючись травматизму учнів.

У зв'язку з вищевикладеним на початковому етапі до складу вправ для проведення ігор борця можна включити наступні вправи:

• ігри на збереження статичної рівноваги (перетягування, виштовхування, тиснення, захвати);

• ігри на збереження динамічної рівноваги (бої півнів, вершників);

• ігри на силу (перетягування, циганська боротьба, боротьба за предмет);

• перевороти противника по команді;

• ігри на спритність (регбі на колінах);

• ігри на кмітливість і швидкість реагування на команду (зміна взаємоположень).

Після засвоєння основної атакуючої техніки і тактики її використання в стандартних ситуаціях на учбово-тренувальному етапі можна освоювати і боротьбу за захвати. У зв'язку з цим змінюється і зміст ігор борця на користь домінування саме цієї теми:

• боротьба за захвати;

• боротьба за збереження положення на килимі;

• боротьба з використанням переважної пози;

• ігри на силу (перетягування, циганська боротьба, боротьба за предмет, армрестлінг);

• односторонні сутички за завданням на виконання певної дії;

• ігри на борцівську спритність (боротьба за м'яч з використанням прийомів боротьби);

• спеціальні координаційно-силові парні вправи в строю.

На етапі спортивного вдосконалення ігри мають своєю метою підвищити емоційний фон тренувального заняття На етапі спортивного вдосконалення використовуються ігри типу:

• боротьба за захвати;

• боротьба за збереження положення на килимі;

• боротьба з використанням переважної пози;

• односторонні сутички за завданням на виконання певної дії;

• ігри на борцівську спритність (боротьба за м'яч з використанням прийомів боротьби).

Для попередження травматизму на заняттях по спортивній боротьбі необхідно широко використовувати елементи спеціальної акробатики, а також формувати в учнів навички страховки, самостраховки. Учням слід постійно нагадувати, що дисципліна і беззаперечне виконання команд викладача (судді) — основні передумови без травматичної боротьби.

Слід зазначити, що учні, які брали участь в іграх протягом попередніх 2—3 років, як правило, вже уміють страхуватися при падіннях, вчасно розпускають захвати при небажаних втратах рівноваги, акуратно проводять складні технічні дії. У даній віковій групі можна використовувати всі ігрові завдання і залежно від поставлених завдань вводити додаткові їх ускладнення.