5.2.3.Точковий метод

Метод застосовують при розрахунку освітлення відповідальних дільниць, цехів, конвеєрних галерей, тунелів, відкаточних штреків, зовнішнього освітлення. Розрахунок зводиться до знаходження освітленості в точці на рівні робочої поверхні. Освітленість в точці К1 на горизонтальній поверхні

(5.7)

де: n - кількість світильників, рівновіддалених від освітлюваної точки;

С=F_л/1000 - поправочний коефіцієнт, що дорівнює відношенню світлового потоку прийнятої лампи F_л до світлового потоку умовної лампи в 1000 лм; I_ - сила світла лампи під кутом  , лм (дод. 6,7);  - кут нахилу променя, який падає в розрахункову точку; h - висота підвісу світильника над робочою поверхнею; К_з - коефіцієнт запасу.

Освітлення на вертикальній поверхні

(5.8)

Точковий метод розрахунку освітлення ведуть в такій послідовності:

1. вибирають тип світильника (дод. 3,4,5);

2. приймають попередню відстань між світильниками;

3. за (5.7) перевіряють горизонтальну освітленість в розрахунковій точці. Якщо одержана розрахункова освітленість менше ніж потрібна за нормами, то необхідно зменшити відстань між світильниками або взяти світильники більшої потужності;

4. знаходять необхідну кількість світильників:

(5.9)

де L - довжина освітлюваної вирубки,м; l - відстань між світильниками, м;

5.2.4. Розрахунок прожекторного освітлення

Для освітлення промислових майданчиків, котлованів та ін. можуть використовуватись прожектори.

При розрахунку прожекторного освітлення необхідно: визначити мінімальну освітленість за нормами, вибрати коефіцієнт запасу, місце та висоту їх установки, найбільш вигідний кут нахилу оптичної осі прожектора.

За умовою обмеження осліпляючої дії висота установки прожектора

(5.10)

де: І_max - осьова сила світла прожектора.

Відстань між опорами прожекторів визначається в процесі розрахунку освітленості, часто вона складає 6...8 Н і, як правило, не перевищує 15Н. Направлення осі прожектора визначається їх нахилом до горизонту  та кутом  від фіксованого напрямку на місцевості.

Кут нахилу осі прожектора чинить значний вплив на освітленість, форму та площу світлової плями. Кут  при якому пляма обмежена кривою з заданою освітленістю має найбільшу площу, є оптимальним

(5.11)

де: m та n - постійні коефіцієнти кутів розсіяння для даного прожектора (дод. 9);

- коли ділянка, що освітлюється, перекривається світловою плямою одного прожектора;

- коли світлові плями прожекторів перекривають одне одного;

Е_н- нормативна освітленість; К_з - коефіцієнт запасу.

Для розрахунку прожекторного освітлення часто використовують спрощений, але прийнятний для практики, метод світлового потоку. Світловий потік, необхідний для створення на ділянці необхідної освітленості Е_н

(5.12)

де К_з=1,2...1,5 - коефіцієнт запасу; К_в=1,15...1,5 - коефіцієнт, що приймає до уваги втрати світла в залежності від конфігурації ділянки що освітлюється;

Z=1,3 - коефіцієнт нерівномірності освітлення.

Кількість прожекторів для освітлення заданої ділянки

(5.13)

де: - 0,35...0,38 - к.к.д. прожектора;

Технічні дані для прожекторів приведені в додатку 9.