2. Методи діагностики обдарованої дитини.

Зараз існують конкретні програми відбору обдарованих дітей у різних галузях знання та творчості.

Серед неформалізованих методів основним є спостереження. При підході до обдарованої дитини не можна обійтися без спостережень за його індивідуальними проявами. Щоб судити про його обдарованість, потрібно виявити те поєднання психологічних властивостей, які властиві саме їй. Тобто, потрібна цілісна характеристика, що отримується шляхом різносторонніх спостережень.

Перевага спостереження і в тому, що воно може відбуватися в природних умовах, коли спостерігачеві може відкритися немало тонкощів. Існує природний експеримент, коли, наприклад, на уроці або на заняттях гуртка організовується потрібна для дослідження обстановка, яка є для дитини абсолютно звичною і коли вона не знає, що за нею спеціально спостерігають. Застосовують і так зване включене спостереження, коли сам спостерігач є учасником того, що відбувається. Деякі сучасні дослідники охоче розробляють такі форми експерименту, в яких важлива роль відводиться спостереженням.

Для виявлення обдарованих дітей найбільш широко застосовуються стандартизовані методи виміру інтелекту, серед яких перевага віддається тим, що дозволяють визначати рівень когнітивного й мовного розвитку дитини (шкала інтелекту Стенфорд-Біне; векслерівська шкала інтелекту для дошкільників і молодших школярів; тест Слоссона для виміру інтелекту дітей і дорослих; рисунковий тест на інтелект тощо).

Розроблені також стандартизовані тести досягнень для школярів, призначені для виявлення дітей, які мають виняткові здібності в основних навчальних дисциплінах: читанні, математиці та природознавстві (стенфордський тест досягнень для початкової школи; тести загальної підготовленості (Мосс).

Стандартні тести на перцептивно-руховий розвиток виявляють дітей дошкільного віку з винятково добре розвиненими руховими здібностями (тест на основні рухові навички; тест на рухово-зорову координацію; тест Пурдьє й ін.).

Існують стандартні тести, що дають оцінку соціальної компетентності та зрілості дітей дошкільного віку, визначають рівень їхнього особистісного розвитку й навички спілкування з іншими людьми (вайлендська шкала соціальної зрілості; каліфорнійська шкала соціальної компетентності дошкільників й ін.).

Оцінка творчих здібностей дітей проводиться на основі методик Торренса. Причому в якості однієї з провідних характеристик творчості розглядається швидкість (легкість), гнучкість, оригінальність і точність мислення, а також уява (тести Торренса на художнє творче мислення, на вербальне творче мислення; творчі здібності в діяльності й у русі).

Для оцінки соціального розвитку дитини, творчих здібностей, інтелекту практичні психологи повинні використовувати різні психодіагностичні методи, що доповнюються відомостями батьків, даними спостережень за дитиною.

Існує багато методик, які допомагають пізнати творчу, обдаровану дитину з креативністю її мислення. Зокрема:

Методика Векслера допоможе визначити рівень інтелектуальних здібностей.

Методика Кетелла допоможе оцінити інтелектуальні можливості дитини.

Методика Айзенка допоможе визначити рівень інтелекту.

Методика «Неіснуюча тварина» допоможе визначити, наскільки в дитини розвинена творча уява, оригінальність мислення, емоційний стан.

Методика «Прогресивні матриці Равена» допоможе визначити рівень аналітико-синтетичних умінь.

Анкета з визначення здібностей учнів за методикою американських учених Хаана і Кафа допоможе визначити на основі співставлення з інтересами одноліток особливості спрямованості даної особистості.

Виявлення обдарованих і талановитих дітей – це тривалий процес. Обдарована дитина сама собі допоможе, якщо вчитель творчий, а навчальний процес цікавий, різнобічний, результативний.