Лекція 3.

Змістовий модуль 1. Теоретичні основи роботи з обдарованими дітьми

у початковій школі.

Тема 3. Виявлення та діагностика обдарованості учнів початкових класів.

План.

1. Проблема визначення обдарованості особистості.

2. Методи діагностики обдарованої дитини.

3. Психолого-соціологічний інструментарій діагностики обдарованих дітей.

Ключові поняття теми: діагностика, методи діагностики, тестування, анкетування, опитувальники.

Зміст лекції:

1. Проблема визначення обдарованості особистості.

Обдарованість, як правило, визначається шляхом вивчення сфери її прояву, інтелектуального діапазону (сукупності інтелектуальних можливостей), сфери найвищих досягнень у реалізації здібностей, рівня фізичного розвитку, рівня працездатності, мотиваційного обґрунтування та його відображення в емоційному настрої й вольовій завзятості зростаючої людини. Тобто діагностика обдарованості насамперед спирається на результати продуктивної діяльності (підсумки олімпіад, конкурсів, змагань, дані психолого-педагогічних обстежень).

Н.Лейтес відзначає, що ознаки обдарованості в дитячі роки оцінюються шляхом з'ясування співвідношення в них вікового і власне індивідуального. Батькам і вчителям варто знати, що всі успіхи дитини спочатку з упевненістю можна оцінити як вікові прояви обдарованості, а чи стануть вони стійкими індивідуальними особливостями, буде залежати від багатьох внутрішніх і зовнішніх умов.

Кого ж можна вважати обдарованими? У літературі зустрічаються твердження, що тільки 2-6 % людей можна вважати обдарованими. Численні ж дослідження показують, що із задатками обдарованості, здатністю до ефективної плідної діяльності народжується кожна психічно нормальна людина. А ось спрямованість і ступінь обдарованості різні. Подальша доля дару залежить від мікро-, мезо- й макросередовища, де живе і формує своє «я» людина. Варто помітити, що в діагностиці обдарованості критерій випередження (випереджального розвитку) не універсальний. Крім того, поки недостатньо з'ясовано, як пов'язані високі досягнення дітей та їх емоційна залученість: що є причиною, а що наслідком.

Великий обсяг роботи, що постає перед педагогами та психологами при реалізації комплексної психодіагностики, потребує розробки нової стратегії психодіагностичної дії, послідовності кроків при комплексному психологічному обстеженні якостей творчої особистості. Тому вчені радять починати з психодіагностики індивідуальних, природжених психофізіологічних якостей, насамперед темпераменту, а потім переходити до виявлення таких психічних новоутворень індивіда, як риси характеру, інтереси, інтелектуальні, творчі, креативні якості особистості.

Процес виявлення обдарованості здійснюється поетапно.

1 етап. Всебічне спостереження за поведінкою, діяльністю, перебігом розумових процесів у дитини.

2 етап. Виявлення й дослідження психічного стану дитини та інтересів шляхом власної оцінки.

3 етап. Визначення коефіцієнта розвитку інтелекту.

4 етап. Визначення рівня розумового розвитку, що базується на дослідженні вербальних здібностей дитини.

5 етап. Вивчення продуктів творчої діяльності.

6 етап. Всебічний аналіз конкретних випадків.

Концепція інтелектуальної обдарованості має трирівневу структуру:

– компонентний рівень відображає найзагальніші методи пізнавальної діяльності незалежно від конкретного змісту задач і зовнішніх чинників; на цьому рівні здійснюються три види операцій: пізнавальні (отримання та опрацювання інформації), мотиваційні (вибір проблеми, стратегія, контроль і регулювання процесу вирішення, врахування чинників навколишнього середовища), виконавчі (розв'язання задачі);

– конкретний рівень, пов'язаний із певними структурами та ситуаціями, вирішення яких потребує інтелектуальних зусиль (розв'язання нестандартної задачі тощо);

– контекстуальний рівень зумовлений соціокультурним оточенням дитини, її індивідуальними особливостями.