Лекція 2.

Змістовий модуль 1. Теоретичні основи роботи з обдарованими дітьми

у початковій школі.

Тема 2. Психологічні характеристики обдарованості дітей молодшого

шкільного віку.

План.

1. Критерії та показники багатогранних проявів обдарованості особистості.

2. Фактори формування обдарованості дитини.

3. Особливості розвитку обдарованих хлопчиків і дівчат.

4. Основні проблеми обдарованих дітей.

Ключові поняття теми: параметри, критерії обдарованості, індивідуально-особистісні риси обдарованості, характерні особливості обдарованих дітей, фактори та передумовами обдарованості, креативність, проблеми обдарованих дітей.

Зміст лекції:

1. Критерії та показники багатогранних проявів обдарованості особистості.

Грамотно реалізувати освіту, розвиток і виховання учнів в умовах родини та школи можна тільки за умови досконалої обізнаності вікових особливостей дитини, динаміки її розвитку в інтелектуальному та особистісному плані. Як правило, обдарованість визначається за допомогою якихось параметрів або феноменологічних проявів. Так, обдарованість в основному визначається трьома взаємозалежними поняттями: випереджальним розвитком пізнання, психологічним розвитком і фізичними даними (за К. Текекс).

До обдарованості логічніше за все ставитись як до взаємозв’язку значного (як мінімум, вищого за середній) інтелекту, інтенсивних творчих чи фізичних здібностей та емоційно-вольової спрямованості (О. Йоголевич).

До основних сфер обдарованості відносять: освітню, наукову, художню, спортивну, підприємницьку й комунікативну.

Обдарованість багатогранна, і, за визначенням комітету з освіти США (Mariland), вона може бути встановлена професійно компетентними людьми у відповідності з такими параметрами: видатні здібності, потенційні можливості в досягненні високих результатів і вже продемонстровані результати в одній чи більше галузях (інтелектуальні здібності, специфічні здібності до навчання, творчості, образотворчого чи виконавського мистецтва, психомоторні здібності).

Критерії для виявлення ознак обдарованості у дітей молодшого шкільного віку: прекрасна пам’ять; яскрава уява; тонка моторна координація; розвинута оперативна пам’ять і логічне мислення; володіння мистецтвом мовної комунікації, оригінальність словесних асоціацій; величезна допитливість; схильність до активного навколишнього світу; успіх у багатьох починаннях; установка на творче виконання завдань; володіння основними компонентами уміння вчитися; створення в уяві альтернативних систем; наполегливість у своїх діях, нерідко наближена до самовпевненості; нечіткість у розмежуванні реальності і фантазії; егоцентризм; прагнення до товариства старших дітей та дорослих; гостра реакція на несправедливість; нестриманість почуттів і емоцій.

Останні п’ять ознак свідчать самі за себе: виховання обдарованої дитини – справа дуже складна і серйозна.

А.Фурман, досліджуючи питання індивідуально-особистісних рис прояву обдарованості в начально-виховному процесі, вважає, що обдаровані діти:

– опановують досить швидко і зберігають матеріал (засвоюють головне, швидко й відповідно реагують, критично оцінюють інформацію і ставлять запитання, переносять вивчене в нову ситуацію);

– виробляють, перетворюють і передають ідеї, думки: логічно думають, послуговуються багатим словником, тому їхнє мовлення добірне, гнучке;

– мають високі показники абстрактного мислення: вміють узагальнювати, розділяють причини і наслідки, визначають взаємозв’язки, розуміють і правильно застосовують правила;

– здатні долати труднощі: покладаються на себе, якщо зустрічаються з ускладненнями; наполегливо шукають вихід зі становища;

– винахідники і творці: допитливі й оригінальні, люблять експериментувати, використовують метод проб і помилок, знаходять шляхи досягнення своєї мети;

– люблять самостійно працювати, схильні самостійно планувати свої дії, самоорганізовуються, незалежні у своїх діях;

– відповідальні (наполегливі в досягненні мети);

– легко пристосовуються до нової ситуації (розуміють і приймають потрібність змін, передбачають наслідки, оптимістично зустрічають перешкоди і пригоди);

– енергійні, об’єктивно здорові.

У результаті досліджень науковцями виділено такі характерні особливості обдарованих дітей:

– часто «перескакують» через послідовні етапи свого розвитку;

– у них чудова пам’ять, яка базується на ранньому мовленні;

– рано починають класифікувати інформацію, що надходить до них;

– із задоволенням захоплюються колекціонуванням, при цьому їхня мета – не приведення колекції в ідеальний порядок, а її реорганізація, систематизація на нових підставах;

– мають великий словниковий запас, із задоволенням читають словники чи енциклопедії, придумують нові слова і поняття;

– можуть займатися кількома справами одразу, наприклад, стежити за декількома подіями, що відбуваються навколо них;

– дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ і не терплять жодних обмежень своїх досліджень;

– можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі, вони буквально «занурюються» у своє заняття, якщо воно їм цікаве;

– мають розвинене почуття гумору;

– постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що не під силу;

– відрізняються різноманітністю інтересів, що породжує схильність починати кілька справ одночасно;

– часто роздратовують ровесників звичкою поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають рацію;

– їм бракує емоційного балансу, вони часто нетерплячі та поривчасті.

Також, обдарованим дітям властиві такі риси психосоціального розвитку:

– сильно розвинене почуття справедливості, що виявляється дуже рано;

– дуже яскрава уява, в якій вимисел і реальність зливаються воєдино;

– добре розвинене почуття гумору (обожнюють незгідності, гру слів і т. п.);

– спроби вирішувати проблеми, що є не під силу;

– перебільшені страхи й надмірне сприйняття невербальних проявів почуттів оточуючими, тобто підвищена вразливість і ранимість;

– всепоглинаюча цікавість і розмаїтість інтересів;

– іноді переривають дорослих, не дослухують відповідь на поставлене запитання, тому що люблять самостійно «докопуватись» до суті.

Фізичні характеристики обдарованих дітей так само різноманітні, як і самі діти. Два стереотипи-суперники: худий, маленький і блідий в окулярах і міцний, високий, здоровий і красивий у порівнянні з однолітками далекі від істини. Можна послатись тільки на деякій грані обдарованості, про які часто згадують дослідники. Помічено, що дуже часто обдаровані діти в дитинстві більше не сплять, ніж сплять. А ось навички тонкої моторики, ручної роботи в обдарованих можуть бути менш розвинені в порівнянні з пізнанням. Це важливо враховувати, тому що нерівність у порівнянні з нормами розвитку часто веде до роздратування, що виявляється з боку дорослих, і росту залежності поведінки дитини.

Звичайно, кожен вчитель мріє мати учнів, спроможних до високих показників успішності у вивченні саме його предмету. Але, між тим, дуже часто учні не тільки не виявляють обдарованість, а навпаки демонструють негативне ставлення до навчання взагалі. Та обставина, що все більше дітей не бажає вчитися, викликає тривогу, розгубленість, а у багатьох випадках страх і відчуття безпорадності майже у кожного вчителя. Спостерігається невтішна ситуацію, коли діти нічим не зацікавлені і апатичні до пізнання. Складається враження, що вони не піддаються навчанню.

В останні десятиліття у зарубіжній психології з’явилося багато робіт, присвячених трагедії невиявлених або заблокованих системою шкільного навчання талантів. За даними одного з відомих вчених – П. Торренса, більше третини дітей, що були відраховані як невстигаючі, це – обдаровані діти.

Підготувавши вчителів до роботи з обдарованими дітьми, повідомивши що деякі з дітей продемонструють виняткові здібності, Розенталь і Якобсон стали чекати, що ж станеться далі. Періодично протягом року вони проводили спостереження за динамікою успішності учнів, а в кінці року перевірили усіх дітей за допомогою тесту IQ. Очікування стали реальністю. З’ясувалося, що реальний приріст показника IQ залежав від інформації, яку отримали вчителі: у тих дітей, які, на думку вчителя, були розумово більш здібними, приріст IQ був більший, ніж у тих дітей, які, на думку вчителя, були менш здібними. Таким чином, упередженість учителя відносно дитини впливала на ту навчальну роботу з обдарованими дітьми, яку він з цими учнями проводив. Згодом висновки Розенталя і Якобсона були підтверджені у ряді інших експериментальних досліджень.

Надії, які вчителі покладали на своїх учнів, навіть якщо вони не висловлені вголос, допомогли школярам повірити у себе і вчитися відповідним чином. Численні дослідження показали, що люди не усвідомлено прагнуть відповідати тому рівню розвитку, який від них очікується, причому як вищому, так і нижчому.

Отже, дослідницький проект, спрямований на пошук способів виявлення потенційної обдарованості, форм, методів роботи з обдарованими дітьми, має всі підстави для того, щоб дати очікувані результати, тобто допомогти визначити умови, за яких пересічні учні змогли б у повній мірі виявити природні психологічні можливості і досягти найвищого рівня свого розвитку.

Але ж для цього потрібні відповідні форми, методи роботи і психолого-педагогічний інструментарій, за допомогою якого ми б мали можливість діагностувати потенційні задатки та здібності дітей та обґрунтувати імовірність їхнього розвитку до рівня обдарованості.