- •Методичні рекомендації з самостійної роботи студентів (срс)
- •Українська мова (за професійним спрямуванням) як навчальна дисципліна. Чергування голосних. Чергування приголосних. Зміни в групах приголосних при словотворенні та формотворенні.
- •1.Актуальність теми:
- •2.Навчальна мета:
- •3. Матеріали для доаудиторної підготовки студента:
- •3.1.Зміст теми:
- •IV.Чергування е— о після шиплячих та й
- •V. Чергування голосних у дієслівних коренях
- •VI. Чергування у —в
- •VII. Чергування і — й
- •1.Спрощення в групах приголосних
- •2.Чергування приголосних
- •3. Інші чергування:
- •4.Зміни приголосних перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о)
- •5. Ступені порівняння прикметника
- •6.Зміни сполучень приголосних -цьк — -чч-; -ськ(ий) — -щ-; -ск-(-ськ-) — -щ-;
- •3.2.Рекомендована література:
- •5.Матеріали для самоконтролю:
- •5.1.Питання для самоконтролю
- •5.2. Завдання для самоконтролю:
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА СУСПІЛЬНИХ НАУК
Методичні рекомендації з самостійної роботи студентів (срс)
№ 1
Українська мова (за професійним спрямуванням) як навчальна дисципліна. Чергування голосних. Чергування приголосних. Зміни в групах приголосних при словотворенні та формотворенні.
Навчальна дисципліна: «Українська мова за професійним спрямуванням»
Курс 1-й
Факультет медичні, стоматологічний, фармацевтичний
Обговорено і затверджено на методичній нараді кафедри « » _______ 20 р.
Протокол № ______
Зав.кафедри,
д.псих.н., проф. ____________ В.О. Лефтеров
Одеса – 2015 р.
СРС 1
Українська мова (за професійним спрямуванням) як навчальна дисципліна. Чергування голосних. Чергування приголосних. Зміни в групах приголосних при словотворенні та формотворенні.
1.Актуальність теми:
Під час формотворення та словотворення в українській мові часто відбуваються фонетичні зміни, тобто явище чергування голосних. Зазначені закономірності необхідно знати, щоб уникнути помилок в усному та писемному мовленні.
2.Навчальна мета:
Як наслідок самостійного вивчення теми студент повинен
— Знати: Основні закономірності чергування голосних; перевірку наголосом ненаголошених голосних; слова з постійними голосними, що не перевіряються наголосом; винятки з правил про чергування голосних.
Вміти: підбирати нове слово чи творити форму даного з метою демонстрації явища чергування голосних; творити нове слово чи його форму, щоб ненаголошена голосні стала вимовлятися під наголосом.
3. Матеріали для доаудиторної підготовки студента:
№/№ |
Дисципліна |
Знати |
Вміти |
1 |
2 |
3 |
4 |
1. |
Історія України |
Основні етапи становлення держави Україна |
Орієнтуватися в періодах становлення держави Україна |
2. |
Українська культура |
Стилі та напрямки в літературі та мистецтві. |
Застосовувати культурологічні підходи до мовних проблем. |
3.1.Зміст теми:
І.Ненаголошені Е,И
1.У складах із ненаголошеними Е,И пишеться та сама літера, що й під наголосом: великий, величезний, бо велич; держу, бо одержати; клекотіти бо клекіт; несу, бо принесений; шепотіти, бо шепіт.
У словах з постійним наголосом невиразний звук рекомендується перевіряти за словниками: левада, леміш, кишеня, минулий,
2.Е завжди пишеться:
— у групах -ере-, -еле-: берег, дерево, зелень, серед, пелена, шелест;
—у суфіксах –еня-, -ен-, -енк-, -ер(о), -есеньк-, -ечк-, -тель: козеня, доручений. Рученька, восьмеро, тонесенький, кружечка, вихователь;
— коли Е при зміні слова випадає: березень— березня, вітер — вітру, мітел — мітла, справедливий — правда, хлопець — хлопця.
3. И пишеться у ряді слів у групах –ри-, -ли- між приголосними у відкритих складах: бриніти, дрижати, тривати, тримати, стриміти, кривавий, криниця, тривога, глитати, кришити (крихта), блищати (блискавка), тримати (стримувати), гриміти;
4. Відповідно до вимови в ряді слів не під наголосом пишеться –рі-
–лі-: дрімати, дрімливий, дрімота, тріщати, перебріхувати, злітати, зберігати, нарікати, викорінювати.
ІІ. Чергування голосних
1.Чергування О—І, Е—І:
У сучасній українській мові звуки О,Е (у відкритих складах) часто чергуються з І (у закритих складах):
— при словозміні: водопій — водопою, ніч — ночі, осінь — осені, гора — гір, слово — слів, Петрів — Петрова, шевців — шевцева, Київ —Києва, Львів — Львова, овес — вівса, вісь —осі, вівця — овець, стій — стояти, замів — замела.
— при словотворенні: будівник — будова, вільний — воля, робітник — робота, сільський — село.
2. О,Е , що не переходять в І:
О,Е не переходять в І в таких випадках:
— коли ці звуки вставні або випадні: земля — земель, казка— казок, вітер — вітру, сон — сну, квітень — квітня;
— у групах –ор-,-ов-, -ер між приголосними: вовк, шовк, торг, смерть;
— у групах із повноголоссям –оро-, -оло-, -ере-, -еле-: голод, холод, сторож, порох, серед, через, шелест; але: поріг — порогу, сморід — смороду, оберіг — оберега, болото — болітце, волокла — приволік, зберегла — зберіг.
— у родовому відмінку множини іменників середнього роду на -ення: значень, творень, тверджень, положень;
— в абревіатурах: колгосп, торгпред;
— у словах іншомовного походження: студент, інженер, агроном, атом, порт.
ІІІ. Відхилення в чергуванні О—І, Е—І
Є цілий ряд випадків, коли чергування О,Е з І у відкритих та закритих складах відступає від наведених правил:
1.О,Е випадають (або вставляються): гребінець — гребінця, дзвінок — дзвінка, ніготь — нігтя, гілка — гілок, ніжка — ніжок, місток — містка, зірка — зірок;
2.У групах –оро-, -оло-, -ере- О,Е переходять в І:
— у родовому відмінку множини іменників жіночого роду: борода — борід (борідка), голова — голів (голівка), сторона — сторін (сторінка), череда — черід (черідка);
—у родовому відмінку множини іменників здебільшого середнього роду й відповідних зменшених іменниках: болото — боліт,болітце, ворота — воріт, ворітця (Але: дерево — дерев, деревце; джерело — джерел, джерельце; берег — узбережжя).
