5.Споруди Знезаражування і випуск очищених стоків

Перед спуском до водойм очищену стічну воду для знешкодження та знищення патогенних мікроорганізмів, що залишилися після біоло­гічного очищення, слід дезінфікувати. Дезінфекцію здійснюють різними способами:

• хлоруванням,

• електролізом,

• бактерицидним опроміненням та іншими.

Найчастіше знезаражування здійснюють газоподібним хлором, або речовинами, що містять активний хлор - хлорне вапно, гіпохлорити тощо.

Доза хлору для дезінфекції стічних вод після механічного очищення становить 10 мг/л, після повного біологічного очищення - 3 мг/л.

В кожному конкретному випадку ці дози потрібно уточнювати в процесі експлуатації з таким розрахунком, щоб кількість залишкового хлору у знезараженій воді не перевищувала 1,5 мг/л.

Установка для знезаражування стічних вод хлором складається з хлораторної, змішувачів та контактних резервуарів.

В хлораторній встановлюють хлоратори або інше обладнання для отримання хлорної води.

Для змішування хлорної води із стічною використовують змішувачі будь-якого типу.

Контактні резервуари для забезпечення необхідного бактерицидного ефекту розраховують на 30-ти хвилинний контакт води з хлором. Резервуари проектують як первинні відстійники і осад з них направляють на мулові майданчики.

Випуски призначені для перемішування очищеної і знезараженої води з водою водойми.

Конструкція випуску повинна забезпечувати добре перемішування стічних вод з водою водойми, що дозволяє краще використати самоочисну здатність останньої.

Випуски бувають зосередженні, коли стічні води випускаються через один отвір, і розсіювальні, коли є декілька випускних отворів. Розрізняють також берегові та руслові випуски.

Вибір конструкції випуску і місце його розташування визначається техніко-економічними розрахунками.

6.Методи та споруди для обробки,зневоднення,знезаражування та утилізації осадів

На каналізаційних очисних станціях утворюється значна кількість осадів.

Вони випадають в первинних відстійниках та відстійниках після біологічного очищення стічних вод.

У відстійниках після біологічного очищення стічних вод осад випадає у вигляді біологічної плівки після біофільтрів або надлишкового активного мулу після аеротенків.

Осад, що видаляють з первинних відстійників, називають "сирим".

Він має сірий колір і містить 92-96 % води.

Його об'ємна вага становить від 1,004 до 1,01 т/м³ .

У складі осадів побутових стічних вод міститься до 80 % органічних речовин.

Відсоток вмісту органічних речовин в осадах міських стічних вод залежно від домішок виробничих стічних вод може коливатися від 65 до 85 %.

Органічна частина осаду приблизно на 80 % складається з вуглеводів, жироподібних речовин та білків. В ньому міститься до 3,5 % Нітрогену, до 1,4 % Фосфору та до 0,2 % Калію, що характеризує його як цінне органічне добриво.

Сирий осад становить небезпеку в санітарному відношенні, оскільки він може загнивати, виділяти гази, створювати сприятливі умови для розвитку бактерій, у тому числі хвороботворних, а також містить яйця гельмінтів.

Тому перед утилізацією він має бути стабілізованим і знешкодженим.

Для цього використовують аеробне зброджування з використанням аеробних бактерій (аеробні стабілізатори) та анаеробне зброджування за участю анаеробних бактерій (метантенки, септики, двоярусні відстійники).

При анаеробному зброджуванні розпад органічних речовин осаду відбувається в дві фази:

• Перша фаза характеризується утворенням значної кількості жирних кислот (мурашиної, оцтової, масляної тощо). Крім того, в цій фазі утворюються вуглекислота, спирти, амінокислоти, аміак, сірководень.

Активна реакція середовища рН менша 7, тому перша фаза носить назву "кислого" бродіння. Вона здійснюється анаеробними бактеріями типу дріжджів, маслянокислими, пропіоновими, бутиловими бактеріями тощо. В результаті кислого бродіння осад майже не зменшується в об'ємі, погано підсихає, неприємно пахне і може загнивати.

• Друга фаза характеризується руйнуванням утворених на першій фазі кислот з виділенням вуглекислоти, метану та в невеликих кількостях водню і окису Карбону (IV). Активна реакція рН становить 7- 8, тому ця фаза має назву лужного або метанового бродіння. Збудниками другої фази є метаноутворюючі анаеробні бактерії.

Зброджений чи зрілий осад після другої фази бродіння підсушується на мулових майданчиках. Він має чорний колір через вміст сульфіду заліза