Електротравма, невідкладна допомога

Дотримання медичним персоналом правил техніки безпеки під час експлуатації фізіотерапевтичної апаратури гарантує безпеку її застосування. Ураження електричним струмом є найбільшою небез­пекою під час проведення фізіотерапевтичних процедур.

Електротравма — це ушкодження органів і тканин, яке виникає внаслідок дії на них електричного струму великої сили та високі на­пруги і характеризується ураженням нервової системи (судоми, по­тьмарення свідомості), порушеннями серцево-судинної діяльності, дихання і поєднується з глибокими опіками. Ураження організму ви­никає внаслідок електрохімічної дії електричного струму на тканини й утворення тепла. Під впливом електричного струму в організмі від­бувається зміна концентрації іонів і поляризації молекул у клітинах, при цьому внутрішньоклітинні білки перетворюються на гель із форму­ванням коагуляційного некрозу. У судинах виникає агрегація клітин крові: еритроцитів, тромбоцитів і лейкоцитів, що зумовлює тромбоз дрібних кровоносних судин, порушення мікроциркуляції та ураження внутрішніх органів. Дія струму, згідно із законом Джоуля, залежить від опору тканин, тривалості контакту з провідником, напруги та ве­личини струму.

Найвираженіші ураження спостерігають у м'язах і кровоносних су­динах. Зміни в тканинах виникають при дії електричного струму на­пругою 24 В (сила струму — 0,1 А).

Під дією електричного струму високої напруги в організмі вини­кають загальні зміни, що характеризуються порушенням роботи сер­цевого м'яза, ЦНС та дихання і проявляються фібриляцією шлуноч­ків серця, знепритомненням, судомами та зупинкою дихання. Варто пам'ятати, що електричний струм може зумовити зупинку серцевої ді­яльності не лише під час його дії, а й після травми, через кілька годин і навіть днів.

Залежно від тяжкості ураження розрізняють чотири ступені електротравми:

I ступінь — судомні скорочення м'язів тулуба без потьмарен­ня свідомості;

II ступінь — судомні скорочення м'язів із знепритомненням;

III ступінь — судомні скорочення м'язів з потьмаренням свідо­мості та порушенням серцевої діяльності або дихання;

IV ступінь — клінічна смерть.

Причинами смерті можуть бути: первинний параліч серця, дихан­ня; ураження основних структур мозку (зокрема довгастого мозку).

Найтяжчі місцеві ураження тканин спостерігають у місцях входу і виходу електричного струму, де розвивається коагуляційний некроз — "знаки" струму. Ушкодження тканин подібне до такого при опі­ках III—IV ступенів. Рана має кратероподібну форму із сіро-жовти­ми краями, у деяких випадках дном її є кістки.

Характерною особливістю електричних опіків є їх повна неболючість унаслідок ураження нервових закінчень. Іншою особливіс­тю електричних опіків є прогресування некрозу, який швидко по­ширюється на підлеглі тканини. Унаслідок тромбозу кровоносних судин ураження поширюється на м'язи, кістки. За умови уражен­ня великих судин може розвинутися гангрена кінцівки або інших частин тіла.

Під час надання першої допомоги ураженому електричним стру­мом передусім необхідно звільнити його від дії струму, провести реа­німаційні заходи, якщо в цьому є необхідність, накласти асептичну пов'язку на місце електричного опіку. Місцеве лікування електрич­них опіків таке саме, як і термічних.