Правила проведення вуглекислих, кисневих, азотних, перлин­них ванн:

• балони з вуглекислим газом, киснем і азотом встановлюють поза приміщеннями для ванн на відстані не менше ніж 0,5 м від труб центрального опалення та гарячого водопостачан­ня так, щоб на них не падали прямі сонячні промені. Балони обов'язково закріплюють біля стіни металевими скобами;

• резервні балони з вуглекислим газом та азотом зберігають на стелажах у спеціально відведеному приміщенні, а з киснем — у спеціально виділеній будівлі у вертикальному положенні, у гніздах;

• під час роботи з кисневими балонами варто дотримуватися та­ких правил:

• для запобігання вибуху балони з киснем не повинні мати про­салених (промаслених) частин або прокладок; до них не можна доторкатися предметами, що вкриті або просочені жиром;

• балони з киснем мають бути оснащені спеціальним редукцій­ним вентилем;

• балони з киснем необхідно оберігати від падіння або ударів;

• не можна здійснювати підварювання, підтягування накидних гайок і болтів, фланцевих з'єднань киснедротів, які перебува­ють під тиском, підмотування нарізних з'єднань льоном, клоч­чям, а також промащування суриком та іншими матеріалами, що містять жири;

• компресор для проведення перлинних ванн установлюють у підвальних або напівпідвальних приміщеннях.

Правила проведення сірководневих ванн:

• лікування штучними сірководневими ваннами потрібно про­водити в окремому приміщенні (тупиковому відділі), ізольо­ваному від інших лікувально-профілактичних кімнат. Таке приміщення має складатися з ванною залою площею 8 м² на ванну (мінімальна площа при одній ванні — 12 м²), лаборато­рії для приготування розчинів (площею не менш ніж 10 м²) з витяжною шафою, приміщення для зберігання реактивів (площею не менше ніж 8 м²), роздягальні для пацієнтів (пло­щею 2 м² на одне місце), що сполучається з ванною залою че­рез шлюз;

• під час приготування та проведення сірководневих ванн ви­діляється сірководень, гранично допустима концентрація якого становить 0,01 мг на 1 л повітря. Тому в приміщенні обов'язково має бути самостійна припливно-витяжна вентиля­ція з обміном повітря за годину: у ванній залі — приплив +3, витяжка -5; у шлюзі — приплив +3, витяжка -4; у роздягальні

приплив +3, витяжка -3. Витяжна труба для викидання по­вітря має бути вищою від гребеня покрівлі будинку;

• труби, що проводять сірководневу воду, мають бути виготовле­ні з полімерних та інших матеріалів, стійких до впливу агре­сивних вод і газів. Каналізаційні труби мають бути азбестоце­ментними або чавунними, вкритими зсередини і зовні бітум­ним чи бакелітовим лаком;

• уся арматура (крани, ручки тощо) має бути виготовлена зі стій­ких до іржі матеріалів (пластмаси та ін.), дерев'яні предмети вкриті олійною фарбою на цинкових білилах (використання фарби на свинцевих білилах заборонено).

Правила проведення радонових ванн:

• приготування концентрованого розчину радону для ванни можна проводити в кущових та ординарних радонових лабо­раторіях;

• кущові та ординарні радонові лабораторії, згідно з чинними са­нітарними правилами роботи з радіоактивними речовинами та джерелами іонізувального випромінювання, належать до лабо­раторій II класу III категорії. Згідно з правилами, приміщення для проведення радонових ванн з концентрацією 100 ОД мак­симально кожна до 100 ванна за зміну належать до лабораторій III класу III категорії;

• доза радону, отримана обслуговуючим персоналом на робочому місці, не повинна перевищувати за тиждень 0,1 бер;

• площа ординарної лабораторії для приготування концентрова­ного розчину радону повинна бути не менша ніж 10 м² на 1 бар­ботер, на кожний наступний барботер — близько 6 м²;

• використання приміщення лабораторії для інших цілей забо­ронено;

• для проведення радонових процедур (ванн, зрошень та ін.) по­трібні такі приміщення: кімната для очікування, роздягальня, ванні кімнати, кімната відпочинку, кабінет лікаря, душова кімната для персоналу.

Правила проведення підводного кишкового промивання:

• для підводного кишкового промивання використовують ванну місткістю 400—600 л, її встановлюють в окремому приміщенні площею не менше ніж 10 м², забезпеченому душовою установ­кою, унітазом і кушеткою.

Правила проведення душів:

• приміщення для душової зали повинно мати площу не менше ніж 25 м², у ньому встановлюють душову камеру, душові уста­новки (для циркулярного, дощового, висхідного, струминного та інших душів) і сидячу ванну;

• душову кафедру встановлюють так, щоб під час проведення струминного душу вона була на відстані 3,5—4 м від пацієнта. На пацієнта має падати пряме денне світло;

• на висоті 1—1,25 м від підлоги до стіни прикріплюють мета­леве поруччя, за яке повинен триматися пацієнт під час при­ймання струминного душу;

• окремі душові установки та сидячу ванну відділяють перего­родками з товстого непрозорого скла або бетону заввишки 2 м, облицьованого білим кахлем; перегородки встановлюють на відстані 10—15 см від підлоги. Площа окремих кабін для ду­шових установок має становити 1-1,5 м². Дощовий душ уста­новлюють на висоті 1,8 м від підлоги з нахилом площини душо­вої сітки до підлоги 15—20 °;

• душова камера має бути забезпечена самостійним підведення гарячої й холодної води, при цьому тиск їх має бути однаковим;

• при душовій залі передбачають розташування роздягальні пло­щею не менше ніж 10 м²; площа одного місця для роздягальні — 2 м², включаючи проходи до душу;

• для процедур підводного душу-масажу виділяють приміщення площею не менше ніж 10 м², завширшки не менше ніж 3,5 м. Ванну місткістю 400—600 л встановлюють так, щоб до неї був забезпечений підхід з трьох боків. Установку для душу-масажу монтують за ножним кінцем ванни з дотриманням усіх вимог електробезпеки;

• для укутування пацієнтів виділяють окреме приміщення з роз­рахунку 6 м² на одну кушетку, але не менше ніж 12 м². У цьому приміщенні встановлюють умивальник з гарячим і холодним водопостачанням.