Структура спілкування

Ураховуючи складність природи спілкування, важливо розібратись у його структурі. Завдяки дослідженням учених виокремлено три взаємопов'язаних сторони спілкування:

• комунікативну — обмін інформацією між індивідами та її уточнення, розвиток;

• інтерактивну — організація взаємодії суб'єктів, які спілкуються, тобто обмін не тільки знаннями, думками, ідеями, а й діями, зокрема при побудові спільної стратегії взаємодії;

3

• перцептивну — процес взаємного сприймання й розуміння співрозмовників, пізнання ними одне одного.

У деяких дослідженнях структура спілкування розглядається, виходячи з трьох рівнів аналізу (макро-, мезо- і мікрорівні). На першому з них спілкування індивіда з людьми аналізується в інтервалах, рівних тривалості його життя. На мезорівні вивчаються окремі форми спілкування: бесіда, гра, колективне обговорення та ін. І, нарешті, на мікрорівні — одиницями аналізу виступають взаємопов'язані дії суб'єктів спілкування: "запитання — відповіді", "повідомлення інформації — ставлення до неї", "спонукання до дії — дія" та ін.

Види та рівні спілкування

У психології існує кілька класифікацій видів спілкування.

Найуживанішими тими є ті, розрізняються :

• залежно від специфіки суб'єктів (особистість чи група):

міжособистісне, міжгрупове, міжсоціумне спілкування, спілкування між особистістю та групою;

• за кількісними характеристиками суб'єктів розрізняють самоспілкування, міжособистісне спілкування та масові комунікації;

• за характером спілкування може бути опосередкованим і безпосереднім, діалогічним і монологічним;

• за цільовою спрямованістю розрізняють спілкування анонімне, рольове, неформальне.

Види спілкування включають:

• Пізнавальне спілкування. Має на увазі освоєння нової інформації й застосування її в практичній діяльності, впровадження інновацій, саморозвиток.

• Переконуюче спілкування використовується для залучення партнера на свою позицію, переорієнтацію цілей;

• Експресивне спілкування ставить своєю метою зміну настроя партнера, провокування необхідних почуттів: жалю, співпереживання, залучення в конкретні акції й дії;

• Суггестивне спілкування необхідно при наданні впливу, що вселяє, для зміни мотивацій, ціннісних орієнтувань, поводження й відношення;

• Маніпулятивне спілкування - це форма міжособистісного спілкування, при якій вплив на партнера по спілкуванню з метою досягнення своїх намірів здійснюється приховано. Як і імператив, маніпуляція припускає об'єктне сприйняття партнера по спілкуванню, прагнення домогтися контролю над поводженням і думками іншої

людини. Сферою "дозволеної маніпуляції" є бізнес і ділові відносини взагалі. Символом такого типу спілкування стала концепція

4

спілкування розвинена Дейлом Корнегі і його послідовниками. Широко розповсюджений маніпулятивний стиль спілкуванню й в області пропаганди. Слід зазначити, що володіння й використання засобів маніпулятивного впливу на інших людей у діловій сфері як правило закінчується для людини переносом таких навичок і в інші сфери взаємин. Сильніше всього руйнуються від маніпуляції відносини, побудовані на любові, дружбі й взаємній прихильності. При маніпулятивном спілкуванні партнер сприймається не як цілісна унікальна особистість, а як носій певних, "потрібних" маніпулятору властивостей і якостей. Однак, людина, що вибрала саме цей тип відносини з іншими, у підсумку часто сам стає жертвою власних маніпуляцій.

• Ритуальне спілкування приводить до формування почуття патріотизму й національної гордості, збереженню традицій і закріплення нових ритуалів. Використовуйте неї, якщо ви хочете: закріпити й підтримувати норми відносин, забезпечити психорегуляцію видносинь в більших і малих групах. При цьому вам необхідно задіяти: художньо оформлене середовище, канонізацію дій і концентрацію уваги на алгоритмі їхнього виконання, церемоніальний характер взаємодії і його орієнтація на бінарний вплив (на сприймаючий і виконуючий ритуал одночасно). Ви можете цього досягти за допомогою наступних форм комунікативних процесів впливу:

• ритуальні акти;

• церемонії;

• обряди;

• обрядові комплекси; При цьому вам необхідно пам'ятати про наступні технологічні

особливості організації комунікативної дії:

• опора на національні й територіально-професійні традиції й норми спілкування;

• попередній висновок конвенції про порядок ритуалу;

• концентрація уваги на самоцінності ритуальних дій; театралізація комунікативного поводження.