7. Зміни у позовному спорі

За ст. 31 ЦПК позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов. Сторони можуть закінчити справу мировою угодою. Необхідність у зміні підстав позову настає, якщо у процесі розгляду справи встановлюється невідповідність між фактами, що обґрунтовують позов, і обставинами, за якими така вимога може бути задоволена. Зміна підстави позову означає, що замість юридичних фактів, які обґрунтовують позовну вимогу, покладені нові. Зміна предмета позову настає, коли у процесі розгляду справи замість первісних спірних матеріально-правових вимог заявлені нові. При уточненні, доповненні чи конкретизації формулювання вимоги предмет позову залишається незмінним, а змінюється, як правило, зміст позову – збільшується або зменшується спірна сума або пред'являється альтернативна вимога. Для захисту своїх прав позивач може спрямовувати дії на збільшення чи зменшення розміру позовних вимог. Суд не може за своєю ініціативою виходити за межі заявлених сторонами вимог, суд розглядає цивільні справи у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Винятком є випадки, передбачені законом: суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи; відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення. Відмова від позову – це відмова від заявленої у суді матеріально-правової вимоги до відповідача і від судового захисту своїх прав. Відмова від позову повинна мати безумовний характер. Особа, яка виконує такі дії, має право одержати роз'яснення суду про правові наслідки такої відмови. Право на відмову від позову реалізується виконанням процесуальних дій в усній чи письмовій формі. При прийнятті відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою одночасно закриває провадження у справі. Але коли суд прийняв від відповідача пред'явлений зустрічний позов, то справу належить розглядати по суті. Формою відмови другої сторони – відповідача від належних прав на судовий захист буде визнання позову – безспірна згода відповідача, висловлена ним у судовому засіданні, про задоволення пред'явлених до нього вимог і спрямована на закінчення спору шляхом ухвалення позитивного для позивача судового рішення. Визнання позову звільняє суд від подальшого дослідження обставин у справі, а позивача – від доказової діяльності на обґрунтування позову і є підставою для задоволення судом вимог позивача. При визнанні факту інші особи, які беруть участь у справі (позивач і особи, які пред'явили вимогу в інтересах інших осіб), звільняються від обов'язку доказування його за допомогою інших засобів.

Мирова угода – це укладена у цивільному процесі угода між сторонами у справі про умови припинення спору про право цивільне на підставі взаємних уступок – відмови позивача від частини своїх вимог або зміни їх, визнання відповідачем зміненого позову чи зменшеного розміру позовних вимог. Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. Коли мирова угода укладається поза судом і ним не затверджується, то вона підлягає доказуванню у суді. . Не допускається укладення мирової угоди, спрямованої на звільнення в обхід закону від майнової відповідальності посадових осіб, винних у заподіянні підприємствам і організаціям шкоди незаконним звільненням з роботи працівників, у невиконанні рішення суду про поновлення на роботі тощо.