5. Об'єднання і роз'єднання позовів

Об'єднання позовів можливе за ініціативою позивача або суду, коли декілька однорідних позовних вимог об'єднується в одній позовній заяві. За ст. 118 ЦПК позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою. За ст. 126 ЦПК Суддя під час відкриття провадження у справі, підготовки справи до судового розгляду або суд під час її розгляду мають право постановити ухвалу про об'єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовом різних позивачів до одного й того самого відповідача. Залежно від обставин справи суддя чи суд мають право постановити ухвалу про роз'єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог у самостійні провадження, якщо їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи. Постановою Пленуму ВСУ від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що позовні вимоги кількох осіб до одного й того ж відповідача або позивача до кількох відповідачів можуть бути об’єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов’язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об’єднання не допускається, коли відсутня спільність предмета позову (наприклад, позови кількох осіб про стягнення зарплати чи про поновлення на роботі). Роз’єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог може мати місце лише за умови, що їх сумісний розгляд ускладнює вирішення справи (зокрема, у зв’язку з необхідністю призначення складної експертизи за окремими вимогами, тривалого відрядження або тяжкого захворювання одного чи кількох з позивачів або відповідачів). У разі роз’єднання позовів підставою для провадження щодо вимог, виділених у самостійне провадження, є ухвала суду про роз’єднання позовів і копія пред’явленого позову. Об'єднання позовів сприяє економії процесуальних засобів і є перешкодою для прийняття судом протилежних рішень. Однорідні вимоги випливають з одних і тих самих правовідносин, зокрема: поновлення на роботі і виплата середнього заробітку за вимушений прогул; із сімейних правовідносин – розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дітей, поділ майна тощо. При цьому зміст вимог, які об'єднуються, за характером буде різний, – одних про присудження, інших – про визнання (визнання прав авторства і стягнення гонорару). У деяких випадках необхідність пред'явлення однорідних вимог за встановленими правилами норм матеріального права є обов'язковою, наприклад, за ст. 216 ЦК – визнання правочину недійсним і повернення другою стороною всього одержаного на його виконання. Для об'єднання в одне провадження кількох однорідних вимог одного позивача до того самого відповідача будуть перешкодою обставини, які свідчать, що одні з них підвідомчі цивільному судочинству, а інші — іншому виду судочинства. Згідно зі ст. 16 ЦПК не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства.