7) Лабораторний експеримент (моделювання діяльності людини)

8) Метод експертних оцінок (думка експертів)

9) Соціометричний і референтметричний метод (дають змогу з'ясувати мотиви міжособистісних виборів у групі, міжособистісні відношення у малих групах тощо)

10) Метод соматичного радикала (застосовується для дослідження неусвідомлених процесів при категоризації, при вивчені динаміки формування понять. Цей метод використовується у загальній психології, нейропсихології і патопсихології.)

11) Проективний метод

12) Порівняльний метод

13) Біографічний метод  (дослідження корекції і проектування життєвого шляху особистості).

25) Мова і стиль наукових праць

Для наукового тексту характерними є смислова завершеність, цілісність і зв’язність.

Найважливішим засобом вираження логічних зв’язків є спеціальні функціонально-синтаксичні засоби зв’язку, що вказують на послідовність розвитку думки (спочатку, насамперед, потім, далі, по-перше, отже і т. ін.), заперечення (проте, але, тоді як, однак), причинно-наслідкові стосунки (таким чином, тому, завдяки цьому, відповідно до цього, крім того, до того ж), перехід від однієї думки до іншої (зупинимося на..., розглянувши..., перейдемо до..., необхідно зупинитися на...), результат, висновок (отже, значить, як висновок, таким чином, все сказане дає змогу зробити висновок, слід сказати...).

Засобами логічного зв’язку можуть виступати займенники, прикметники і дієприкметники (той, такий, певний, названий, вказаний, зазначений, досліджуваний). Але у викладі матеріалу слід уникати дієприкметника даний, який наштовхує на думку, що робота не авторська, а кимсь йому дана.

Науковий текст характеризується точністю словесного викладу і використанням спеціальної термінології, що дозволяє у короткій та економній формі давати розгорнуті визначення і характеристики наукових фактів, понять, процесів, явищ. Слід пам’ятати, що науковий термін – це висвітлення певного явища, тому й добирати терміни необхідно дуже уважно (наприклад, часто змішують поняття діалектний (стосується діалектології) і діалектичний (стосується філософії) тощо).

Що ж стосується мовно-стилістичного оформлення наукової роботи, то треба зазначити, що у текстах віддають перевагу іменникам з абстрактним значенням (наука, теорія, гіпотези, погляди, переконання) та віддієслівним іменникам (дослідження, розгляд, вивчення, поліпшення, створення). Проте слід уникати однотипних ланцюжків із таких іменників, оскільки вони роблять речення громіздким і немилозвучним: завдання вивчення фонетичних явищ; необхідність прочитання творів літератури. Доцільно буде один із таких іменників замінити інфінітивом або підрядним реченням мети (завдання вивчити ...). При творенні вищих ступенів порівняння прикметників перевагу надають аналітичним формам (більш актуальний, найбільш ґрунтовний). Серед дієслівних форм переважають зворотні дієслова та форми на -но, -то („у статті розглядаються...”, „розв’язано такі завдання...”). Особливістю писемної наукової мови є наявність вставних слів і словосполучень на позначення ступеня достовірності повідомлення або на вказівку джерела інформації (дійсно, насправді, зрозуміло, можливо, ймовірно; на думку..., на нашу думку, за повідомленням...).

У науковому тексті частіше зустрічаються складнопідрядні, ніж складносурядні речення. Писемна наукова мова має й чисто стилістичні особливості. Об'єктивність викладу - основна її стилістична риса. Обов'язковою вимогою об'єктивності викладу матеріалу є також вказівка на джерело повідомлення, автора висловленої думки, чи якогось виразу. Стиль писемної наукової мови - це безособовий монолог.

На сьогодні стало неписаним правилом у наукових дослідженнях (усних та письмових) замість займенника я використовувати ми. Проте самого займенника ми також намагаються уникати, замінюючи двоскладні речення односкладними („Було укладено картотеку...”, „Спочатку аналізують...”), або конструкціями на зразок: „Автор вважає...”, „Розроблена система вправ для вивчення...”.

26) Загальні вимоги до оформлення наукової роботи

Науково-дослідницька робота друкується шрифтом Times New Roman текстового редактору Word (або Open Office) розміру 14 на одному боці аркуша білого паперу формату А4 з інтервалом 1,5 (до 30 рядків на сторінці).

Поля: ліве, верхнє і нижнє — не менше 20 мм, праве — не менше 10 мм.

Обсяг науково-дослідницької роботи складає 15-20 (для гуманітарних напрямів 20-25) друкованих сторінок. До загального обсягу науково-дослідницької роботи не входять: тези, додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Текст роботи має бути написаний грамотно, без орфографічних, пунктуаційних та стилістичних помилок.

Науково-дослідницькі роботи виконуються державною мовою (у секціях російської мови та російської літератури дозволяється оформлення російською мовою); до роботи з іноземної мови додається анотація іноземною мовою. Захист роботи також проводиться на іноземній мові.

Кожна структурна частина науково-дослідницької роботи починається з нової сторінки. Заголовки структурних частин друкуються великими літерами симетрично до набору: «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ». Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Заголовки пунктів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в підбір до тексту.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом має дорівнювати 3-4 інтервалам.