Потрібна для господарств нова високоефективна техніка має відповідати таким вимогам:
універсальність (машина повинна виконувати не одну, а кілька операцій одночасно або в різний час);
економічність (споживати менше палива і витрачати менше металу на одиницю потужності);
висока продуктивність за одиницю часу;
уніфікація і взаємозамінність окремих вузлів і деталей;
відповідність сучасному рівню технології і організації виробництва по зонах і галузях сільського господарства;
взаємне узгодження окремих машин між собою за потужністю, шириною захвату, розстановкою робочих органів тощо;
створення нормального робочого місця для тракториста-машиніста.
2. Показники трудозабезпеченості, наявності та руху трудових ресурсів.
Жодна людина у світі не може заперечити важливість праці та зайнятості в аграрному виробництві. Праця - основний засіб існування. Такий лейтмотив багатьох світоглядних концепцій різних народів на початку розвитку цивілізації.
Багато вчених розглядають працю як джерело вартості й багатства, тому прагнення збільшити багатство за допомогою праці є справжньою причиною, що стимулює людей до праці, робить їх корисними у примноженні багатства держави.
Отже, праця була, є і буде основним джерелом багатства людей. Лише за допомогою живої праці можуть бути введені в процес виробництва всі інші засоби. Саме жива праця повинна перетворити засоби виробництва у діючі.
Яким би високим не був рівень науково-технічного прогресу, вирішальним чинником на виробництві є людина і її праця, яка ніколи не втратить визначальної ролі.
Під працею розуміють цілеспрямовану діяльність людей, в процесі якої вони використовують свої зусилля та знання, щоб пристосувати сили природи до власних життєвих потреб.
Працею називають лише працю людей, і вона вимірюється затратами робочого часу. Не можна ототожнювати працю і роботу. Трактор, кінь теж працюють, але вони виконують роботу: вода несе каміння з гори, обертає турбіну - це теж робота, але вимір її має інші одиниці. Отже, праця притаманна тільки людині.
Праця - природна необхідність людей, котрі володіють певною робочою силою.
Споживання її в процесі виробництва відображається в отриманому результаті, а останній значно залежить від рівня розвитку продуктивних сил. Отже, процес праці, що охоплює саму працю, засоби праці й предмети праці, варто розглядати не лише як процес створення споживчих вартостей, а й як певні взаємовідносини самих людей, людей і засобів праці, людей і суспільства.
Серед цих взаємопов'язаних елементів творча функція властива тільки живій праці.
Лише жива праця створює нову вартість і лише вона є джерелом національного доходу.
В економічній літературі праця є своєрідним товаром, який людина пропонує на ринку праці у вигляді фізичних сил, кваліфікації і навиків, інтелектуальних можливостей з метою виробництва матеріальних і духовних благ для суспільства і реалізації своїх кваліфікаційних можливостей та способу існування.
Кожній суспільно-економічній формації та кожній окремій галузі відповідають свої особливості праці, що випливають і з характеру та форм власності на засоби виробництва, і з різних форм організації, впливу умов і сторонніх чинників виробництва. При капіталізмі, де існує приватна власність на засоби виробництва, виявляється приватновласницький характер на присвоєння результатів праці, а при соціалізмі, зі суспільною власністю на засоби виробництва, результати праці мають загальнодержавний характер. Відчуження від засобів виробництва, а ще більше від результатів праці, не завжди корисне для зростання суспільного багатства та добробуту людей. В аграрних підприємствах, коли діяла командно-адміністративна система управління, не скрізь застосування суспільної праці здійснювалось на засадах самостійності. У зв'язку з цим гальмувались процес запровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу, технічне переозброєння, скутою була ініціатива.
Загальний економічний закон зростання продуктивності праці полягає у необхідності зниження затрат суспільної праці на виробництво одиниці продукції, тому знання й уміле використання особливостей праці в аграрному секторі економіки є запорукою цього. Але про це ми поговоримо при розгляді 3 питання теми.
У складі продуктивних сил найважливіше місце посідають трудові ресурси - складна соціально-економічна категорія, соціальну суть якої становлять люди в певних виробничих умовах, а економічну - робочий час, необхідний для суспільно-корисної праці. Люди є головним джерелом розвитку економіки, а саме - їх майстерність, освіта, підготовка та мотивація діяльності.
Економічна система являє собою складний господарський організм, який постійно вдосконалюється і розвивається під впливом зміни і розвитку компонентів системи. Вона включає всі чинники виробництва і всі економічні процеси, що відбуваються в суспільстві. Основними її компонентами є продуктивні сили суспільства, виробничі відносини та господарський механізм. Що ж таке продуктивні сили суспільства?
До складу продуктивних сил входять засоби виробництва і люди, які володіють виробничим досвідом і приводять у дію засоби виробництва. До структури продуктивних сил в усіх формаціях належать також сили природи, які використовують люди: вітер, сонце, вода тощо. За сучасних умов до складу продуктивних сил включається також наука, форми і методи організації виробництва. Окремим важливим елементом продуктивних сил стала інформація.
