ЖИТОМИРСЬКИЙ АГРОТЕХНІЧНИЙ КОЛЕДЖ
ВІДДІЛЕННЯ «МЕХАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА»
Конспект лекцій
З дисципліни «Сільськогосподарські машини»
Викладач: Поліщук О.С.
Лекція 1
Тема: Вступ. Класифікація машин і знарядь для обробітку ґрунту.
План:
1. Загальні поняття: комплексна механізація, система машин, механічний обробіток ґрунту.
2. Способи обробітку ґрунту.
3. Класифікація машин.
Література:
Войтюк Д.Г., Дубровін В.С., Іщенко Т.Д. та ін. Сільськогосподарські та меліоративні машини. - К.: Вища освіта, 2004. - 542 с.
Головчук А.Ф., Марченко В.І., Орлов В.Ф. Машини сільськогосподарські. - К.: Грамота, 2005. - 575 с.
1. Сучасне сільське господарство ґрунтується на механізованих технологіях, тому його ефективність значною мірою залежить від технічної оснащеності та рівня використання технічного потенціалу господарств.
Комплексна механізація сільськогосподарського виробництва — це система організації і ведення виробничих процесів, за якої всі операції при вирощуванні сільськогосподарських культур, збиранні врожаю, післязбиральному обробітку і закладанні його на зберігання виконуються машинами в певній послідовності.
У сучасному виробництві продукції рослинництва широко використовують машинні технології. Для конкретних умов господарювання можна використати декілька варіантів технологій. Однак не всі вони будуть однаково ефективними. Для вибору оптимального варіанта спеціаліст сільськогосподарського виробництва проводить техніко-економічний аналіз відповідності всіх технологій нормативним параметрам.
Залежно від наявності в господарстві засобів інтенсифікації виробництва (насіння, добрив, засобів хімічного захисту, машин, палива і т. п.) використовують нормальні, інтенсивні і високоінтенсивні технології.
Нормальні технології забезпечують реалізацію біологічного потенціалу вирощуваних сортів більш ніж на 50%, інтенсивні — на 65%, високоінтенсивні — на 85%.
При складанні технології для конкретних умов господарювання використовують банк даних про базові технології виробництва зерна, картоплі, кормів, овочів, цукрових буряків, льоноволокна і льононасіння, включені в реєстр «Технології виробництва продукції рослинництва».
Прив'язка базових технологій до конкретних умов ландшафтів і господарств здійснюється за допомогою основних і додаткових технологічних адаптерів, що складаються з технологічних процесів і набору сільськогосподарської техніки для їх виконання. В адаптер включаються лише ті технологічні процеси, які впливають на об'єкт обробки.
Для реалізації технологій складають комплекс машин, що включає енергетичні, транспортні, навантажувальні, контрольно-управляючі та інформаційні машини. Будь-яка машина являє собою механічне обладнання, яке виконує роботу для перетворення енергії, матеріалів або інформації.
Система машин — це сукупність машин, взаємоузгоджених за технологічним процесом, техніко-економічними параметрами і продуктивністю, які забезпечують механізацію виробничих процесів. Таку систему розробляють з урахуванням основних природно-кліматичних зон. Її постійно вдосконалюють, змінюють і доповнюють на основі досягнень науки і техніки.
Система машин побудована за галузевим принципом, тобто для рослинництва, тваринництва, меліорації, лісового господарства і полезахисного лісорозведення.
Машини для рослинництва поділяють на енергетичні, транспорті, технологічні, контрольно-керуючі та кібернетичні. Сільськогосподарські машини є технологічними. Робочі органи сільськогосподарських машин і знарядь, взаємодіючи з оброблювальним матеріалом, виконують технологічні процеси, під час яких змінюються розміри, форма і фізичні властивості цього матеріалу. Тому застосування таких машин сприяє не тільки підвищенню продуктивності праці, а й свідомій дії на ґрунт, рослинні й тваринні організми з метою створення необхідних умов для виконання наступних виробничих процесів.
Одним з основних заходів, спрямованих на підвищення родючості ґрунту і зростання врожайності сільськогосподарських культур, є механічний обробіток ґрунту, тобто вплив на нього робочими органами знарядь і машин з метою створення оптимальних умов для вирощування культурних рослин. При цьому поліпшуються фізичні властивості ґрунту: співвідношення між капілярною та некапілярною пористістю і між вмістом вологи й повітря в ґрунті; від його ущільнення й особливостей поверхні ріллі залежать теплові властивості ґрунту; обробіток впливає на його тепловий режим.
Обробітком ґрунту створюються сприятливі умови для біологічних процесів, що зумовлює нагромадження доступних рослинам поживних речовин, сприяє видаленню з ґрунту вуглекислого газу, поліпшує умови фотосинтезу. На правильно оброблених ґрунтах підвищується ефективність внесених добрив. Завдяки обробітку створюються сприятливі умови для використання поживних речовин з глибших шарів ґрунту, для проростання насіння бур'янів, сходи яких знищують подальшим обробітком. Одним з основних завдань обробітку є боротьба зі шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур, і, крім того, загортання добрив, гербіцидів.
Завдання механічного обробітку ґрунту залежать від конкретних умов виробництва. Так, на дуже забур'янених полях основним його завданням є повне знищення бур'янів. При обробітку задернілих ґрунтів (цілинні, культурні пасовища) знищується багаторічна рослинність і створюються сприятливі умови для якісної сівби та росту молодих рослин з часу появи сходів.
У посушливих районах головне завдання обробітку ґрунту полягає в створенні умов для кращого використання вологи і зменшення її непродуктивних витрат (випаровування з поверхні ґрунту, стікання в яри, річки тощо). У районах надмірного зволоження основним завданням обробітку є поліпшення повітряного, теплового і поживного режимів ґрунту. У районах поширення вітрової ерозії, а також на схилах, де є загроза водної ерозії, головним і першочерговим завданням системи обробітку ґрунту є запровадження спеціальних заходів для підвищення протиерозійної стійкості ґрунту.
Для високоякісного своєчасного обробітку ґрунту і підвищення врожайності культур вирішальне значення має правильне та ефективне використання сучасної сільськогосподарської техніки.
2. Залежно від завдань обробітку і властивостей ґрунту, ступеня його окультуреності тощо застосовують різні ґрунтообробні знаряддя. При цьому використовують такі операції: перевертання, розпушування та кришіння, перемішування, ущільнення, вирівнювання, обробіток ґрунту із залишенням стерні на поверхні. Залежно від погодних умов, особливостей ґрунту та його забур'яненості, специфіки вирощування культур, застосовують ті чи інші технологічні процеси.
Перевертання скиби передбачає взаємне переміщення верхнього та глибшого шарів ґрунту у вертикальному напрямі, що забезпечує загортання в ґрунт післяжнивних решток, дернини, добрив тощо, знищення бур'янів і шкідників сільськогосподарських культур. Більш ущільнений і засмічений насінням бур'янів верхній шар ґрунту переміщується вниз, а на поверхню вивертаються глибші його шари з кращими фізичними властивостями, але бідніші на поживні речовини — тут менш активна діяльність мікроорганізмів (бракує свіжої органічної речовини). Верхній шар ґрунту біологічно активніший, оскільки в ньому більше аеробних мікроорганізмів.
Слід зазначити, що при вивертанні глибшого шару наверх в умовах кращого доступу повітря не тільки підвищується його біологічна активність, а й протягом певного періоду зберігається біологічна активність переміщеного вниз верхнього шару, що дуже важливо для поліпшення умов живлення рослин і посилення фотосинтезу.
Скибу перевертають плугом; частково ґрунт перевертається і під час обробітку іншими знаряддями (лемішними лущильниками тощо). Однак перевертання скиби має й недоліки: збільшуються витрати вологи, посилюється загроза водної та вітрової ерозії. Саме тому, насамперед у районах поширення вітрової ерозії, не варто застосовувати цей прийом обробітку. Не обов'язково щороку проводити оранку і в інших районах. Останнім часом є обґрунтовані пропозиції щодо уникнення полицевого обробітку.
Розпушування та кришіння ґрунту. Основним завданням розпушування (змінювання взаємного розміщення частинок і збільшення об'єму ґрунту) і кришіння (зменшення розміру ґрунтових частинок) є забезпечення нещільного розміщення частинок ґрунту і одночасне збільшення загальної пористості, особливо не- капілярної; посилення аерації ґрунту і збільшення його водопроникності; інтенсифікація аеробних процесів; знищення кірки на поверхні ґрунту; подрібнення брил до дрібногрудкуватого стану. Залежно від особливостей рослин, ґрунту і клімату, змінюються вимоги до розпущеності орного шару. Іноді орний шар розпушують на повну його глибину або навіть і глибше, застосовуючи такий прийом, як ґрунтопоглиблення. Нерідко обробіток проводять так, щоб розпушені прошарки чергувалися з ущільненими (наприклад, у південних районах під час обробітку чистих парів для зменшення випаровування). Саме тому використовують різні знаряддя: для розпушування орного шару на повну глибину — плуги, для глибших шарів — ґрунтопоглиблювачі; для розпушування орного шару на певну глибину — борони, культиватори, чизель-культиватори, фрези. Для створення прошарків розпушеного і відносно ущільненого ґрунту поєднують роботу культиваторів і котків. Для кришення ґрунту можна застосовувати багато видів знарядь, але найефективнішими є фрези.
Перемішування ґрунту здійснюють культиваторами та іншими знаряддями, а частково й плугами. Найкраще перемішується ґрунт під час обробітку фрезою.
Перемішуванням ґрунту передбачається утворення однорічного орного шару, що досягається рівномірним розподілом у ньому післяжнивних решток, гною, вапна, гіпсу тощо. Однорідність орного шару необхідна для створення умов, які б забезпечили рівномірний розвиток культур та їх одночасне дозрівання.
Вирівнювання поверхні ґрунту — важливий захід для зменшення випаровування вологи з поверхні ґрунту, а також для рівномірного загортання насіння під час сівби (сприяє одержанню рівномірних і дружних сходів). При вирощуванні озимих на вирівняних площах рослинам не загрожує вимокання. На вирівняному ґрунті ефективніше використовуються машини й знаряддя під час сівби, догляду за рослинами та збирання врожаю, підвищується продуктивність праці. Для вирівнювання поверхні ґрунту використовують борони, шлейфи, волокуші та легкі котки. Для зрошення поля планують грейдерами, бульдозерами, скреперами, планувальниками, вирівнювачами та іншими машинами і знаряддями.
Ущільнення ґрунту. Для нормального розвитку рослин надмірно розпушений ґрунт нерідко доводиться ущільнювати. При цьому змінюється співвідношення між капілярною і некапілярною пористістю, посилюється підняття вологи до поверхні ґрунту і висіяного насіння, збільшується теплопровідність і прогрівання ущільненого шару ґрунту.
Завдяки післяпосівному коткуванню посилюється контакт насіння з ґрунтом. Насіння швидше бубнявіє, що прискорює його проростання і забезпечує появу дружних сходів. У посушливих районах ущільнення зменшує випаровування вологи, що відбувається під впливом конвекційно-дифузного процесу (провітрювання ґрунту).
Для ущільнення ґрунту використовують котки різних конструкцій.
Обробіток ґрунту, на поверхні якого залишено стерню є основною технологічною операцією в системі обробітку ґрунту в районах поширення вітрової ерозії. Стерня, яка залишається на поверхні, захищає ґрунт від вивітрювання, сприяє затриманню снігу, зменшує шар промерзання, завдяки чому ґрунт краще вбирає весняні талі води. Такий спосіб обробітку має також інші переваги порівняно з обробітком перевертанням — не треба старанно вирівнювати поверхню ґрунту, оскільки на полі немає ні роз'ємних борозен, ні звальних гребенів; немає потреби в таких заходах, як ранньовесняне боронування зябу і посівів озимих тощо.
Для обробітку ґрунту, на поверхні якого залишено стерню, залежно від потрібної глибини використовують плоскорізи-глибокорозпушувачі, плоскорізи-культиватори тощо, а в агрегаті з ними голчасті борони, штангові культиватори, стерньові сівалки та ін.
Вищезазначені технологічні процеси здійснюються при виконанні таких способів механічного обробітку ґрунту: оранка, глибоке безполицеве розпушування, культивація та лущення, боронування, шлейфування, коткування, фрезування, плоскорізний обробіток, створення гряд, гребенів, борозен, щілин тощо.
Існує безліч способів механізованого обробітку ґрунту, серед яких можна виокремити кілька типових. Основною технологічною ознакою розподілу є співвідношення в них процесів обертання та розпушення скиби ґрунту під час її обробітку. Найпоширеніші в Україні способи обробітку ґрунту наведено на рис. 1.2.
Оранку, або полицевий спосіб обробітку ґрунту (рис. 1.2, а), здійснюють плугами. Він полягає у підрізанні оброблюваної скиби, її підніманні з розпушенням й обертанням на 130... 1800 та укладанні на дно попередньо відкритої борозни. Цей спосіб характеризується майже повним очищенням поверхні поля від пожнивних решток (на 95... 100 %), загортанням у ґрунт органічних, малорухомих мінеральних добрив, придушенням бур'янів, значним зменшенням щільності орного шару та збільшенням його пористості. Недоліками оранки е зниження ерозійної стійкості поверхні поля (на схилах по фону оранки може втрачатися 7,8...63,5 т/га ґрунту), утворення ущільненої «підошви», висока питома енергоємність, значні втрати продуктивної вологи в теплий період року. Плужна «підошва» виникає внаслідок дії на ґрунт вертикальної складової сили на лезі лемеша. Товщина залишкової деформації ґрунту від дії лемеша залежно від умов роботи становить 5...15 см. Особливості технологічних процесів роботи плугів різних типів наведено нижче.
Чизельний спосіб обробітку ґрунту (рис. 1.2, б - г) виконують культиваторами, розпушувачами чи комбінованими машинами. Цей спосіб полягає у підрізанні, розпушенні оброблюваної скиби без обертання та її укладанні в свою закриту борозну (його подано у трьох основних варіантах виконання). У загальних рисах він відрізняється збереженням на поверхні поля значної кількості (60...80 %) рослинних решток, збереженням до 20 % вологи в ґрунті та зменшеною на 25...45 % енергоємністю процесу роботи. Залежно від робочих органів він, зокрема, забезпечує повне або неповне підрізання бур'янів. При повному підрізанні бур'янів чизельний спосіб називають плоскорізним. Суцільне глибоке розпушення ґрунту без обертання скиби (рис. 1.2, б) плоскорізами-глибокорозпушувачами (ПГ-3-5, ОПТ-3-5, ГУН-4 та ін.) дає змогу послабити ерозійні процеси, зменшити втрати ґрунту на схилах до 3...24 т/га. Проте суцільне розпушення ґрунту без обертання скиби не усуває ущільненої «підошви» від дії лемешів, характеризується високою енергоємністю процесу чизелювання та недостатньою якістю розпушення (менше ніж 70 %) скиби ґрунту.
Смужне розпушення ґрунту (власне, чизелювання), що є чергуванням розпушених та нерозпушених смуг (рис. 1.2, в), дає змогу руйнувати ущільнену «підошву», сприяє проникненню вологи та коріння рослин у нижні шари ґрунту. Цей спосіб обробітку виконують знаряддями чизельного типу (ПЧ-2,5, ЩРП-3-70, КШП-5,6 та ін.) на глибину до 40 см. При цьому шар ґрунту до 20 см розпушують суцільно. Недоліком способу є неповне підрізання бур'янів через брак перекриття по ширині захвату чизельних лап. Розпушення верхнього шару ґрунту має значну нерівномірність, що ускладнює створення передбачених агротехнікою умов для вирощуваних культур.
Комбіноване чизелювання полягає у суцільному розпушенні верхнього (12...22 см) та періодичному нижнього (на 5... 15 см глибше за ущільнену «підошву») шарів ґрунту (рис. 1.2, г). Збільшення площі поверхні дна борозни сприяє кращому проникненню вологи в нижні горизонти. Запаси вологи порівняно із оранкою збільшуються на 18...20 %. При цьому втрати гумусу, азоту, фосфору і калію знижуються в 5 - 10 разів.
Наведені вище варіанти чизелювання широко застосовуються на чистих від рослинних решток агрофонах, схилових землях, у місцевостях, що зазнають вітрової та водної ерозії.
Рис. 1.2. Схеми поперечних профілів обробленого ґрунту при:
а — оранці; 6— суцільному розпушенні; в — смужному розпушенні; г — комбінованому розпушенні; д — дискуванні
Дисковий спосіб обробітку ґрунту, або дискування (рис. 1.2, д), — суцільне розпушення дисковими робочими органами на глибину до 25 см, що здійснюється дисковими знаряддями. Він характеризується підрізанням, розпушенням з частковим обертанням та укладанням у борозну обробленої скиби зі зміщенням її у поперечному і поздовжньому напрямках порівняно з вихідним положенням. Цей спосіб є проміжним між полицевим та чизельним. Він значно поширений в Україні завдяки високій продуктивності агрегатів та. технологічній надійності роботи на перезволожених та пересушених ґрунтах з великою кількістю (до 120 ц/га) рослинних решток. Водночас у разі застосування цього способу зберігається ущільнена «підошва», розпилюється структура верхнього шару ґрунту на пересушених ґрунтах, створюється значна кількість ерозійно небезпечних частинок ґрунту в його верхньому шарі (особливо при кількох проходженнях агрегату).
В Україні застосовують також інші способи обробітку ґрунту (фрезами з горизонтальною та вертикальною осями обертання, глибоке ярусне розпушення, плантажну оранку тощо), які великого поширення не набули, проте доцільні в певних специфічних умовах.
Основні способи обробітку ґрунту передбачають виконання таких елементарних процесів:
обертання ґрунту — взаємне переміщення верхнього та нижнього шарів скиби ґрунту у вертикальній площині;
розпушення ґрунту — руйнування зв'язків (зменшення розмірів грудочок) та збільшення відстаней між елементами ґрунтового середовища;
ущільнення ґрунту — зменшення відстаней між елементами ґрунтового середовища та підвищення щільності обробленого шару;
вирівнювання поверхні поля — зменшення нерівностей переміщенням виступаючих грудочок у западини та борозенки;
перемішування ґрунту — зміна взаємного розміщення агрегатів ґрунтового середовища в об'ємі оброблюваного шару;
підрізання бур'янів — розрізання розміщених в оброблюваному шарі ґрунту коренів та кореневищ бур'янів на кілька частин, що сприяє їх знищенню або пригніченню.
Ці процеси реалізуються комплексно в різних комбінаціях.
3. Сільськогосподарські машини бувають мобільні, стаціонарні та пересувні, їх класифікують за призначенням, принципом дії, способом з'єднання із джерелом енергії та способом її використання.
Прийнята система індексації (маркування) машин заснована на певних принципах. Індекс складається з літерної і цифрової частин. Перша характеризує призначення, вид і принцип дії машин, а друга — номер моделі або показники за продуктивністю, шириною захвату тощо.
За призначенням машини поділяють на ґрунтообробні, посівні та садильні, а також такі, які застосовують для: підготовки та внесення добрив, захисту рослин, заготівлі кормів, збирання зернових культур, збирання кукурудзи на зерно, післязбиральної обробки зерна, збирання коренебульбоплодів, збирання прядильних культур, збирання овочевих та плодоовочевих культур, меліоративних землеробних робіт, зрошення.
За принципом дії машини бувають безперервної або циклічної дії.
За способом з'єднання з джерелом енергії розрізняють причіпні, начіпні, напівначіпні, монтовані і самохідні машини.
За способом використання енергії робочим органом з пасивними, активними і комбінованими (активно-пасивними) робочими органами.
Проте з розвитком науки і техніки, освоєнням використання нових виді енергії ця класифікація може змінюватися. Для кожної групи машин розроб лені агротехнічні вимоги щодо якості виконуваних технологічних операцій. ] від того, наскільки добре підготовлена машина до роботи, ретельно відрегу льована на оптимальний режим роботи і грамотно експлуатується, значної мірою залежать кількість і якість одержуваної продукції.
Класифікація машин для обробітку ґрунту
Для того щоб визначити місце машин для обробітку ґрунту в загальній системі технологічних засобів, основні технологічні операції з вирощування сільськогосподарських культур умовно поділяють на дві групи, які:
сприяють підвищенню біологічного врожаю;
впливають на рівень втрат урожаю.
До першої групи належать такі операції:
обробіток ґрунту — вагомість впливу на врожай становить 25 %;
внесення добрив — 50 %;
сівба — 25 %.
Друга група охоплює:
захист рослин — втрати становлять до 40 % урожаю;
збирання врожаю — до 30 %;
первинну переробку та зберігання продукції — до 30 %.
За якістю виконання агротехнічних прийомів механізовані технології класифікують за трьома рівнями:
низьким (екстенсивним);
середнім (інтенсивним);
високим («точним землеробством»).
Кожен із цих рівнів технологій передбачає відповідні комплекси техніки та різну ефективність їх використання. Надалі йтиметься переважно про високий рівень техніки й технологій. їх формування починається з урахування в технічних вирішеннях умов роботи та потреб рослин, що вирощуються.
Залежно від агротехнічних функцій та термінів виконання обробіток ґрунту поділяють на такі види:
основний;
передпосівний;
міжрядний.
Класифікація видів обробітку ґрунту за глибиною:
нульовий (без обробітку);
поверхневий (на глибину 0...8 см);
мілкий (на 8... 16 см);
середній (на 16...24 см);
глибокий (на 24...35 см);
меліоративний — на глибину понад 35 см.
Основним вважають найглибший за всю ротацію культури обробіток ґрунту. Це найбільш енергоємкий (10...30% пального) елемент технологій вирощування польових культур. Проте за певних умов від такого обробітку можна відмовитися. Нині в Україні це допускається на площах, що не перевищують 10 % орних земель. Меліоративний обробіток здійснюється одноразово або періодично, тому до основного не належить.
Умови виконання обробітку ґрунту дуже різноманітні, проте їх можна структурувати (див. рис. 1.1).
Ґрунтово-кліматичні умови України характерні тим, що майже половина орних земель розміщена в посушливій, а 20 % — у перезволоженій зонах. У Степу (5,4 млн.га) переважають чорноземні та каштанові ґрунти з вмістом гумусу 1,5...6,0 % та потужністю родючого шару 30... 110 см. У Лісостепу (11,6 млн.га) більше ніж половина ґрунтів — чорноземи типові, а 40 % — чорноземи підзолисті та сірі лісові з вмістом гумусу 2,0...5,5 % та глибиною родючого шару 30... 150 см. У Поліссі (5,2 млн.га) 70 % ґрунтів дерново-підзолисті, є також сірі лісові з вмістом гумусу 0,8...2,5 % при глибині родючого шару 15...50 см.
Формалізовані характеристики вирощуваних культурних рослин та їхніх вимог до основного обробітку ґрунту становлять агротехнічну базу технологій «точного землеробства». Глибина основного обробітку ґрунту певним чином відповідає характеру розміщення основної маси коренів у оброблюваному шарі ґрунту. За глибиною залягання коренів десять найпоширеніших в Україні видів культурних рослин поділяють на дві групи:
з кореневими системами, розміщеними в шарі 0...22 см (озимі та ярі зернові колосові, зернобобові, круп'яні культури та льон);
з кореневими системами, розміщеними в шарі 0...35 см (кукурудза, цукровий буряк, соняшник, картопля та овочі).
Під вирощувану культуру у сівозміні ґрунт обробляють по агрофону культури-попередника, який істотно впливає на технологічний вибір та режими роботи. Особливого врахування потребують характер розміщення та кількість рослинних решток, залишених на поверхні поля на час основного обробітку ґрунту. Поверхневі рослинні рештки за своєю масою іноді в 4 - 5 разів перевищують кореневі. Тому на технологічні результати роботи ґрунтообробних машин (забої, повноту загортання тощо) впливають переважно поверхневі рештки. Проблеми із забоями робочих органів виникають за наявності куп соломи, незібраних та полеглих рослин, великої кількості рослинної маси. При цьому можливості різних машин істотно відрізняються, навіть у межах одного типу робочих органів.
Рослинні рештки, органічні та мінеральні добрива, що вносяться в ґрунт, мають розмішуватися в ньому певним чином. Насичення ґрунту органічними речовинами, його мульчування, приорювання сидеральних культур, подрібненої соломи, стебел, гички — це важливі ґрунтозахисні елементи систем «точного землеробства», які слід виконувати на належному технологічному рівні. Перед основним обробітком ґрунту на поверхні поля може бути до 12 т сухої органічної речовини на гектар. Зауважимо, що загортання в ґрунт на глибину понад 15 см кореневищ та насіння бур'янів сприяє зменшенню засміченості посівів.
Загальний рівень сільськогосподарського машинобудування також є одним із важливих елементів, що характеризують технічні умови виконання основного обробітку ґрунту. Огляд структурних складових, які впливають на ці умови, засвідчує потребу диференціації та класифікації ґрунтообробних машин. Отже, машини, що застосовуються для основного обробітку ґрунту, за типом робочих органів поділяють на:
полицеві;
дискові;
чизельні.
Кожен із цих типів відповідно розподіляється залежно від глибини обробітку ґрунту (рис. 1.3). Потребує деякого уточнення класифікація сучасних ґрунтообробних машин. Основний обробіток ґрунту виконують, як правило, такими ґрунтообробними машинами: лемішно-полицевими плугами (привласнимо їм умовно код 01), дисковими (02) і чизельними (03) знаряддями. Кожний із цих типів машин диференціюється залежно від глибини обробітку. Привласнимо видам обробітку ґрунту за глибиною такі порядкові номери: 1 — поверхневому на 0...8 см, 2 — мілкому на 8...16 см, 3 — середньому на 16...24 см, 4 — глибокому на 24...35 см. Тоді ґрунтообробні знаряддя можна кодифікувати так: 2.01 — плуги-лущильники, 3.01 — плуги загального призначення, 4.01 — ярусні плуги; 1.02 — дискові лущильники, 2.02 — дискові борони, 3.02 — важкі дискові борони; 4.02 — дискові плуги; 1.03 — легкі культиватори, 2.03 — важкі культиватори, 3.03 — чизель-культиватори і плоскорізи, 4.03 — чизельні плуги і плоскорізи-глибокорозпушувачі. Запропоноване кодування відповідає типовій належності та функціональному призначенню окремих ґрунтообробних машин.
Лекція 2
Тема 1.1 : Машини і знаряддя для основного обробітку ґрунту.
План:
Робочі і допоміжні органи плугів.
Призначення, будова, процес роботи і характеристика плугів.
Підготовка до роботи, установка та експлуатація плугів.
Література:
Войтюк д.Г., Дубровін в.С., Іщенко т.Д. Та ін. Сільськогосподарські та меліоративні машини. - к.: Вища освіта, 2004. - 542 с.
Головчук а.Ф., Марченко в.І., Орлов в.Ф. Машини сільськогосподарські. - к.: Грамота, 2005. - 575 с.
1. Корпус плуга. Якість оранки залежить від форми робочої поверхні корпусу плуга, яку утворюють леміш і полиця. Корпус складається з лемеша 1 (рис. 1.7), полиці 2, стояка 3 і польової дошки 5 із п'ятою 6. У процесі роботи леміш підрізує скибу ґрунту знизу, трохи піднімає її і спрямовує на полицю. Полиця зсуває підняту скибу вбік, частково кришить її і, перевертаючи, скидає в борозну. Таке переміщення скиби зумовлюється формою лемішно-полицевої поверхні корпусу й встановленням лемеша на полиці під певним кутом нахилу до дна і стінки борозни.
Корпуси з поверхнею полиці культурного типу (рис. 1.7, а) добре розкришують і перевертають скибу, тому їх використовують для оранки давноорних ґрунтів, а також цілинних і перелогових земель. Проте для перелогових земель більше підходять напівгвинтові корпуси (рис. 1.7, б), які добре перевертають задернілу скибу, оскільки в напівгвинтової полиці крило більше загнуте в бік скиби, яку перевертають.
Під час руху плуга ґрунт діє на корпуси і, внаслідок бокового тиску, плуг переміщується в бік незораного поля. Тому в нижній частині стояка кожного корпусу прикріплюють польову дошку 5, яка збільшує опорну поверхню корпусу і запобігає зміщенню плуга.
Під час роботи плуга для безполицевої оранки (рис. 1.7, в) скиба, підрізана лемешем, рухається вгору по його поверхні і переміщується на розширювач 8. При цьому скиба розкришується і ґрунт розпушується. Стояк корпусу виготовляють звуженим і обтічної форми, щоб зменшити опір. Щиток 7 захищає стояк від стирання.
Вирізні корпуси (рис. 1.7, г) застосовують для оранки підзолистих ґрунтів з невеликим орним горизонтом. Скиба, підрізана лемешем 11, рухається вгору по його поверхні. Леміш 10 розділяє скибу на дві частини. Нижня її частина проходить через виріз і, не перевертаючись, падає на дно борозни, а верхня надходить на полицю 9 і скидається на нижню розпушену скибу.
Корпуси з висувним долотом 12 (рис. 1.7, д) застосовують для оранки твердих глинистих і суглинкових ґрунтів.
Леміш призначений для підрізання скиби ґрунту й спрямування її на полицю. Лемеші витримують великий тиск скиби і швидко спрацьовуються. Тому для їх виготовлення використовують спеціальні сталі. На плугах установлюють трапеціє- і долотоподібні лемеші.
Щоб досягти підвищення стійкості проти спрацювання, лезо лемеша на ширину 20-45 мм загартовують з відпусканням. Біля польового обрізу зону загартування збільшують до 50-75 мм. Лезо заточують з боку робочої поверхні (зверху). Товщина леза після заточування повинна бути не більше 1 мм.
Промисловість випускає лемеші, що самозагострюються. На лезо такого лемеша наплавляють твердий сплав (сормайт № 1), після чого леміш охолоджують і загострюють. Під час роботи такі лемеші самозагострюються і служать довше, ніж звичайні.
Для роботи в дуже важких умовах (на кам'янистих ґрунтах) застосовують посилені лемеші з привареною щокою або планкою. Щоб поліпшити заглиблення корпусу при роботі на щільних ґрунтах, користуються лемешами з висувним долотом.
Полиця призначена для перевертання і розпушування скиби. Залежно від форми робочої поверхні розрізняють чотири типи полиць (рис. 1.10) — циліндричні, культурного типу, напівгвинтові й гвинтові. Циліндричні полиці добре розпушують скибу, але недостатньо
її перевертають. Зараз на тракторних плугах такі полиці не застосовують. Полиці культурного типу добре розпушують скибу і під час роботи з передплужником добре її перевертають. Такі полиці здебільшого використовують на плугах, призначених для оранки давноорних і слабкозв'язаних ґрунтів.
Напівгвинтові полиці забезпечують добре перевертання скиби, що важливо при оранці задернілих ґрунтів, але недостатньо її розпушують. Ці полиці встановлюють на плугах, призначених для оранки цілини та чагарниково-болотних ґрунтів.
Гвинтові полиці добре перевертають скибу, але недостатньо її розпушують. Такі полиці використовують рідко.
Польовою дошкою корпус плуга спирається на дно і стінку борозни. Під час оранки польові дошки запобігають зміщенню корпусів унаслідок дії бокових сил. Польова дошка заднього корпусу під час роботи зазнає найбільших навантажень і тому швидко спрацьовується. Щоб підвищити строк служби польової дошки, до неї двома болтами прикріплюють змінну п'яту з відбіленого чавуну.
Польові дошки чагарниково-болотного плуга виготовляють подовженими і обладнують розширювачами. Щоб підвищити жорсткість конструкції, до розширювача й полиці приєднують розпірки.
Стояки плугів бувають литими, штампованими і зварноштампованими. Розрізняють високі і низькі литі стояки. Високі стояки застосовують на всіх тракторних плугах із плоскою рамою, низькі — на плугах із зігнутою рамою.
Передплужник — це невеликий корпус з робочою поверхнею культурного типу, який підрізує маленьку скибу з боку польового обрізу корпусу (завтовшки 8-12 см; шириною захвату 2/3 ширини захвату корпусу), обертає й скидає її на дно борозни, забезпечуючи краще перевертання скиби основним корпусом. За будовою передплужник подібний до основного корпусу і складається також з лемеша, полиці і стояка. Передплужники встановлюють перед кожним корпусом.
Ніж відрізує скибу у вертикальній площині. Ножі бують дискові і череслові. Дискові ножі встановлюють на плугах загального призначення, череслові — на спеціальних і кінних плугах.
Робочою частиною ножа є стальний диск із загостреним лезом, який, перекочуючись по полю, розрізає ґрунт. Підшипники диска обертаються на осі, закріпленій на консолі або у вилці. Консоль або вилка кріпиться шарнірно, і ніж під час роботи самовстановлюється за напрямком руху.
Робоча частина чересла має вигляд клина з кутом 10-15°. Клин переходить у держак, яким ніж кріпиться до рами плуга.
Ґрунтопоглиблювач призначений для розпушування підорного шару ґрунту, так званої плужної підошви. Таке розпушування сприяє кращому розвитку коріння рослин, оскільки поліпшується проникнення в ґрунт вологи й повітря. Плуги з ґрунтопоглиблювачами застосовують для оранки підзолистих ґрунтів, важких чорноземів, а також для оранки полів під посіви технічних культур, закладання садів, лісових розсадників тощо. Ґрунтопоглиблення здійснюють на глибину 6-15 см нижче орного шару, застосовуючи лемішні, лапові і пальцеві ґрунтопоглиблювачі.
Рама призначена для кріплення робочих органів та інших елементів механізмів плуга. За конструкцією рами поділяють на плоскі, гачкові і комбіновані, а також на розбірні і зварні (нерозбірні). Рами виготовляють здебільшого плоскими. Плоска рама складається із штаб (гряділів), кількість яких звичайно дорівнює кількості корпусів плуга. Гряділі жорстко з'єднані між собою розпірками. Для збільшення міцності рами до неї по лінії розміщення корпусів прикріплюють брус жорсткості.
Механізм опорного колеса. Опорні колеса встановлюють на начіпних плугах для регулювання глибини оранки. З цією метою колеса обладнують гвинтовими механізмами. Гвинтовий механізм складається з гвинта і гайки, закріпленої у верхній частині стояка. Гвинт загвинчений у гайку, пропущений в отвір напрямного кронштейна і застопорений від поздовжнього переміщення. Під час обертання гвинта гайка переміщується разом із стояком, піднімаючи або опускаючи раму плуга.
Начіпка призначена для приєднання начіпного плуга до трактора. Начіпка складається з двох стояків, з'єднаних між собою з розкосом, кронштейнів, що приєднуються до рами, і стояків. У кронштейнах закріплені пальці, до яких приєднуються нижні тяги начіпки трактора. У передній частині розкосу є отвори, через які приєднується верхня центральна тяга начіпки трактора.
Автозчіпки встановлюють на начіпних плугах, начіпних сівалках, картоплесаджалках та інших начіпних машинах. Автозчіпка призначена для автоматичного з'єднання машини з трактором. Начіпні машини обладнують автозчіпками СА-1 і СА-2, які різняться між собою розмірами і міцністю.
Зчіпка складається із замка і рамки. Рамку прикріплюють на тягах механізму начіпки трактора, а замок — на рамі плуга. За допомогою пальців і щік її прикріплюють до нижніх тяг 4 і верхньої тяги 5 начіпки трактора. Для фіксації рамки в замку між щоками закріплена заскочка, зуб якої входить в отвір і впирається в планку.
2. Плуг п'ятикорпусний начіпний ПЛН-5-35 (П — плуг; Л — лемішний; Н — начіпний; 5 — кількість корпусів; 35 — ширина захвату одного корпусу, см) призначений для оранки ґрунту з питомим опором до 90 кН/м2 на глибину до 25 см. Під питомим опором ґрунту розуміють опір, що чинить робочим органам плуга скиба грунту поперечним перерізом 1 м2 .Визначається питомий опір в кілоПаскалях (кН/м2). Плуг агрегатують з тракторами тягового класу 3.
Начіпний плуг ПЛН-5-35 загального призначення складається з рами, корпусу, передплужників, дискового ножа, опорного колеса з регулювальним гвинтом, причепа для борін. Рама плуга є основою, до якої прикріплені всі робочі органи, опорне колесо та пристрої — начіпний і для причіплювання борін. Плуг ПЛН-5-35 має трикутну раму 5, зварену з труб прямокутного перерізу. До переднього бруса рами приєднані кронштейни начіпного пристрою, до яких прикріплені пальці і нижні кінці стояків. Верхні кінці стояків з'єднані з верхнім кінцем розкосу. Нижній кінець розкосу приєднаний до кронштейна, який кріпиться до поздовжнього бруса рами.
Робочими органами плуга є дисковий ніж, передплужник і корпус. Корпус складається з лемеша, полиці і польової дошки. Всі ці деталі прикріплені до башмака, а башмак — до стояка. Плуг комплектують культурними корпусами та передплужниками. Дисковий ніж обертається на шарикопідшипниках, а опорне колесо — на конічних роликопідшипниках. Опорне колесо підтримує плуг у робочому положенні, забезпечуючи стійкість його ходу. Зміною положення колеса по висоті регулюють глибину оранки.
Плуг ПЛН-5-35 можна переобладнати на чотирикорпусний. Для цього з нього знімають задній корпус. Глибину оранки регулюють гвинтовим механізмом опорного колеса плуга. У транспортне положення начіпний плуг переводять гідравлічною системою трактора, а в робоче він опускається під дією своєї ваги.
Подібну конструкцію мають плуги ПЛН-3-35, ПЛН-4-35.
Плуг причіпний трикорпусний двоярусний ПЯ-3-35 призначений для обробітку давноорних ґрунтів на глибину до 30 см. Плуг складається з рами, верхніх і нижніх корпусів, коліс передніх, колеса заднього, механізму польового колеса, механізму борозенного колеса, механізму заднього колеса, гідросистеми і причепа.
Основою плуга є зварна рама, до якої з правого боку по ходу плуга прикріплені нижні корпуси. Перед нижніми корпусами встановлені верхні корпуси, призначені для підрізання верхнього шару ґрунту. На передній частині рами змонтовані механізми польового і борозенного коліс. Механізм борозенного колеса за допомогою тяги з'єднаний з механізмом заднього колеса. Ці механізми призначені для піднімання плуга в транспортне положення. Механізм борозенного колеса призначений для вирівнювання плуга в горизонтальній площині.
До кронштейнів поздовжніх балок рами приєднаний причіп. Гідросистема плуга призначена для переведення плуга в транспортне положення за допомогою гідроциліндра.
Під час роботи плуга верхні корпуси знімають шар ґрунту завтовшки 10-15 см, перевертають і укладають його на дно борозни; нижні корпуси піднімають частину шару, що залишився, і, перевернувши його, закривають ним раніше знятий верхніми корпусами шар ґрунту. При цьому досягається повне і глибоке загортання бур'янів і рослинних решток.
Плуг начіпний дисковий чотирикорпусний ПНД-4-30 призначений для оранки перезволожених важких ґрунтів з питомим опором до 127,5 кПа (13 Н/см2) під посіви різних культур. Попереду дисків на стояках установлені передплужники з польовими дошками. Польова дошка та її стояк розрізують ґрунт у вертикальній площині. Передплужники зрізують верхню частину скиби ґрунту і скидають у борозну попереднього проходу, полегшуючи цим роботу дискових корпусів.
Одним із головних напрямів удосконалення технологічного процесу виконання оранки є впровадження так званої «гладенької» оранки, яка передбачає виконання оранки без звальних гребенів і розгінних борозен, збільшення продуктивності і зниження витрат паливно-мастильних матеріалів. Для технічного забезпечення «гладенької» оранки промисловість виготовляє оборотні і поворотні плуги, які знаходять широке застосування у виробництві.
Оборотні плуги відрізняються тим, що мають право- і лівооборотні корпуси, встановлені на рамі у протилежних напрямках. У технологічному відношенні при русі агрегату право- оборотні корпуси працюють і кладуть шар ґрунту праворуч, в цей час лівооборотні знаходяться над рамою. Після розвороту агрегату рама плуга обертається на 180° і лівооборотні корпуси переводяться в робоче положення, проходить процес оранки, а шар ґрунту кладеться ними в той самий бік, що і за попередній прохід правооборотними корпусами. Далі процес повторюється.
Оборотні плуги виготовляються 2-16-корпусними і агрегатуються з тракторами відповідного тягового класу. Особливості будови сучасних оборотних плугів:
-машини виготовляються начіпними і напівначіпними;
-корпуси плуга комплектуються запобіжниками у вигляді зрізних болтів або автоматичними ресорного типу;
-багатокорпусні плуги мають можливість змінювати ширину скиби в межах 30—50 см на ходу з кабіни трактора за допомогою спеціальної гідравлічної системи, що:
підвищує продуктивність на 20-40%;
спрощує керування плугом поблизу дерев, опор, парканів, стовпів, ярів;
полегшує транспортування на дорогах;
забезпечується регулювання нормальної ширини захвату на передній корпус плуга під час оранки з кабіни трактора за допомогою виносного гідравлічного циліндра;
сучасні моделі оборотних плугів комплектуються електронним керуванням гідросистемою в автоматичному циклі при зміні положення робочих корпусів;
більшість зразків оборотних плугів комплектуються котками типу «Росkomat».
Плуг плантажний ППУ-50А призначений для обробітку ґрунту перед закладанням садів, виноградників та інших багаторічних насаджень після розпушування його розпушувачем РН-80Б на глибину до 80 см. Плуг причіпний, однокорпусний із шириною захвату 50 см і глибиною обробітку до 60 см. Рама плуга спирається на три колеса: польове, борозенне і заднє. На рамі змонтовано: основний корпус, передплужник і механізм піднімання польового, борозенного і заднього коліс, зв'язку польового колеса з борозенним і заднім. З трактором плуг з'єднується причіпним пристроєм. Механізм піднімання плуга працює від автомата або двох гідроциліндрів. При використанні шестеренчасто-храпового автомата гідроциліндри знімають, а на їх місце встановлюють амортизатори. Глибину оранки регулюють штурвалом механізму польового колеса. Штурвалом механізму борозенного колеса регулюють паралельність рами плуга у вертикально-поперечній площині. Тягою механізм польового колеса зв'язаний з механізмом заднього колеса. Агрегатується з трактором Т-130.
Плуг плантажний начіпний ППН-50 призначений для глибокого передпосадкового обробітку ґрунту під виноградники, сади і лісові насадження в усіх зонах країни. Плуг ППН-50 складається з рами, корпусу, передплужника, опорного колеса з гвинтовим механізмом, начіпки, кутника для приєднання борін і підставки.
Рама плуга — зварна, з кутників. До передньої поперечної балки рами приварені два кронштейни з пальцями, а до середньої — один кронштейн для кріплення начіпки. Для збільшення міцності рами встановлений брус жорсткості.
Корпус плуга має зварний стояк, полицю, леміш, долото, щиток, польову дошку і п'яту. Полице-лемішна поверхня культурного типу.
Агрегатується з тракторами Т-150, Т-130. Продуктивність — 0,19 га/год. Маса плуга — 1350 кг.
Плуг садовий чотирикорпусний ПС-4-30А призначений для оранки в міжряддях саду на глибину: в плодоносних садах — у середині міжрядь — 18-22 см, поблизу дерев — 10-12; у молодих садах — у середині міжрядь до 25, поблизу штамбів дерев — 12-18 см.
Плуг складається з плоскої рами, польового, борозенного і заднього коліс, корпусів, передплужників, дискового ножа, механізмів регулювання глибини оранки і піднімання плуга, механізму регулювання нахилу заднього колеса і причепа з плитою, що встановлюється на причіпну планку трактора і гідроприводу.
Рама плуга зварна. Залежно від ширини міжрядь, ґрунтових умов і тягових зусиль трактора, на рамі плуга встановлюють три або чотири корпуси.
Корпус плуга має ширину захвату 30 см і влаштований так само, як корпус плуга загального призначення. Передплужник має ширину захвату 20 см і має таку саму будову, як і передплужник плуга загального призначення. Дисковий ніж уніфікований з плугами загального призначення.
Механізм піднімання призначений для переведення плуга в транспортне положення. Піднімають плуг за допомогою гідроциліндра Ц-110. Для регулювання глибини оранки під час роботи на кронштейнах механізму піднімання з обох боків установлені болти, що впираються в раму.
Механізм регулювання нахилу заднього колеса призначений для регулювання його нахилу (залежно від напрямку виносу плуга), регулювання глибини оранки і для переведення заднього колеса в транспортне положення при агрегатуванні з тракторами тягового класу 2.
При роботі з правим виносом колесо має бути повернуте вправо, з лівим — вліво. Для зміни положення заднього колеса викручують стопорний болт ключем, повертають вісь на 180° і закріплюють у новому положенні.
При агрегатуванні плуга з трактором тягового класу 3 механізми заднього колеса знімають. У начіпному транспортному положенні вісь заднього колеса утримується упором і плуг перекочується на передніх колесах. При транспортуванні в причіпному варіанті плуг перекочується на трьох колесах.
Причіп садового плуга складається з двох частин: плити, встановленої на причіпну планку трактора; причепа, телескопічної поздовжньої тяги, що зміщується на певний кут по сектору. Отвори на плиті для приєднання тяги причепа дають змогу збільшити винос плуга вправо і вліво.
Плуг-розпушувач універсальний ПРВМ-3 призначений для культивації, суцільного розпушування й оранки ґрунту на виноградниках із шириною міжрядь 2-3 м, розміщених на рівнинах і схилах крутизною до 5°. Плуг складається з рами, опорних коліс, універсального робочого органу (плоскорізальної лапи), паралелограмного механізму. Рама складається з переднього бруса із жорстко встановленим вертикальним стояком і замком автозчіпки, поздовжніх брусів і регулювальних гвинтових стяжок. На вертикальних шарнірах переднього бруса обертаються поздовжні бруси при зміні ширини захвату плуга. Глибину обробітку регулюють за допомогою гвинтових механізмів, опорних коліс, стояків і кронштейнів.
Паралелограмний механізм складається з регульованих за довжиною тяг і призначений для збереження положення робочих органів у напрямку руху плуга при зміні ширини захвату.
Універсальний робочий орган являє собою круглий стояк, до нього приварений башмак, на якому кріплять змінні деталі. Залежно від схем розміщення і глибини обробітку, робочі органи збирають у п'яти варіантах, одним з яких є розпушувальна лапа (240 мм).
3. Підготовка до роботи, установка та експлуатація плугів. Завод-виробник поставляє плуги в розібраному вигляді. Після складання плуга в умовах господарства чи спеціальної майстерні перевіряють правильність розміщення корпусів на рамі. Для цього на регулювальному майданчику роблять розмітку. Відстань між поздовжніми лініями дорівнює ширині захвату корпусу (наприклад, 35 см), а ширина між ними — відстані розміщення корпусів у поздовжньому напрямку (наприклад, 70 см, рис. 1.27). На розмічений майданчик встановлюють плуг так, щоб носки корпусних лемешів знаходились на перехрестях нанесених ліній.
Якщо це так, то корпуси на рамі розміщені правильно, якщо ні, то положення виправляють прокладками, шайбами або рихтовкою.
Переконавшись, що плуг складено правильно, перевіряють легкість обертання гвинтових механізмів, коліс і дискового ножа. Перевіряють комплектність плуга, технічний стан і кріплення корпусів, передплужників, дискового ножа, опорного колеса (опорних коліс), рами, начіпного пристрою (причепа), гвинтових механізмів.
Леміш і полиця повинні щільно прилягати до місця їх кріплення. Головки з'єднувальних болтів мають бути на одному рівні з робочою поверхнею, можливе заглиблення головок нижче рівня поверхні на 1 мм. Товщина леза лемешів повинна бути не більше 1 мм, ширина фаски — 5-7 мм, а кут загострення — 25-40°.
Робочі поверхні корпусів, передплужників і ножа не повинні мати тріщин і деформацій. Носки корпусних лемешів мають знаходитись на одній лінії, що перевіряється натягуванням шнура вздовж носків. Можливе відхилення носка лемеша від лінії до 5 мм. Товщина польової дошки — 5-10 мм, ширина — 30-40 мм. Відхилення п'яти в бік незораного поля — не більше 5 мм. Диск ножа повинен вільно обертатися на осі, можливе переміщення вздовж осі — не більше 2 мм. Переміщення вилки на осі — до 3 мм. Кут загострення ножа — 20°.
При агрегатуванні начіпних плугів з тракторами тягового класу 1,4 начіпне обладнання працює за триточковою схемою. При агрегатуванні тракторів тягового класу 3 з начіпними і напівначіпними плугами начіпне обладнання трактора встановлюють за двоточковою схемою. Для цього передні кінці нижніх поздовжніх тяг закріплюють на шарнірі, встановленому на нижній осі начіпки трактора. При переведенні плуга з транспортного положення в робоче і при оранці золотник гідророзподільника встановлюють у положення «плаваюче».
Механізмами начіпки трактора встановлюють раму плуга паралельно поверхні поля. Перекіс рами в поздовжній і поперечній площинах призводить до нерівномірного заглиблення корпусів плуга. При нахилі рами вперед передні корпуси орють глибше, плуг іде «на носках», задні — мілкіше; якщо рама нахилена назад, плуг виглиблюється. Поздовжній перекіс рами регулюють зміною довжини верхньої центральної тяги начіпки трактора.
При перекосі рами плуга вправо передній корпус оре глибше заднього. Якщо рама нахилена вліво, передній корпус оре мілкіше, ніж задній. Поперечний перекіс рами регулюють зміною довжини правого розкосу, а іноді й обох розкосів механізму начіпки трактора.
При підготовці трактора класу 3 до його агрегатування з начіпним плугом необхідно переобладнати начіпну систему трактора за двоточковою схемою з кріпленням поздовж і посередині нижньої осі; з'єднати плуг із трактором; перевірити дію гідросистеми трактора, підтікання масла не допускається. Необхідно також перевести плуг у транспортне положення. Відрегулювати довжину обмежувальних ланцюгів так, щоб переміщення задніх кінців нижніх поздовжніх тяг в один і другий бік не перевищувало 30 мм, транспортний просвіт становив не менше 300 мм. За допомогою центральної тяги та правого розкосу начіпного механізму трактора встановити раму плуга в горизонтальне положення.
Технологічне налагодження орного агрегату можна розділити на підготовку агрегату до виїзду в поле і регулювання в полі. До виїзду в поле встановлюють плуг на задану глибину оранки, регулюють передплужники і дисковий ніж. Глибина оранки буде заданою, якщо виконуються такі вимоги:
площина рами плуга паралельна поверхні майданчика, що досягається зміною довжини правого розкосу і верхньої центральної тяги начіпки трактора;
опорне колесо плуга знаходиться на підставці, висота якої дорівнює заданій глибині оранки мінус 1-2 см (поправка на грузнення колеса в ґрунт);
носки лемешів усіх корпусів торкаються поверхні майданчика.
Передплужники встановлюють так (рис. 1.28):
у поздовжньому напрямку, по гряділю рами — відстань по горизонталі між носком передплужного лемеша і носком лемеша основного корпусу повинна бути 30-35 см, якщо ширина захвату корпусу 35 см, і 25-30 см, якщо ширина захвату корпусу 30 см.
Відстань регулюють за допомогою кутника, вертикальний стояк якого торкається носка передплужного лемеша. Навпроти носка лемеша основного корпусу буде задана відстань. Відпустивши хомутні гайки кріплення передплужника, рухають його по гряділю рами, контролюючи необхідну відстань по горизонтальній частині кутника;
у вертикальному напрямку — передплужник знімає верхній задернілий шар ґрунту завтовшки 8-12 см (здебільшого 10 см).
Знаючи задану глибину оранки, за допомогою вертикального стояка кутника встановлюють передплужник на глибину ходу. Наприклад, глибина оранки — 26 см, глибина ходу передплужника — 10 см: носок передплужного лемеша повинен торкатися 16-ї поділки вертикального стояка кутника;
3) у поперечному напрямку — польовий обріз передплужника відносно польового обрізу основного корпусу повинен бути зміщений у бік поля на 1-3 см.
Дисковий ніж регулюють так:
у поздовжньому напрямку по гряділю рами — вісь ножа і носок передплужника повинні знаходитись у загальній вертикальній площині; допускається зміщення осі ножа вперед на 3-5 см, залежно від умов оранки;
у вертикальному напрямку — нижній обріз диска ножа повинен бути на 2-4 см нижче від носка передплужного лемеша;
у поперечному напрямку — площина обертання диска ножа має розміщуватись із зазором 1-2 см від польового обрізу передплужника.
При регулюванні плуга в полі якість оранки буде високою, якщо виконуватимуться такі вимоги:
у робочому положенні плуга — площина рами має бути паралельна поверхні поля. Перекіс начіпного плуга у вертикально-поперечній площині регулюють зміною довжини правого розкосу начіпки трактора; у вертикально-поздовжній — зміною довжини верхньої центральної тяги. У причіпних плугів паралельність рами площині поля у вертикально-поперечній площині регулюють механізмом борозенного колеса; у вертикально-поздовжній — зміною положення заднього колеса регулювальним гвинтом;
у робочому положенні плуга гряділі рами мають бути паралельні напрямкові руху агрегату. Невиконання цієї вимоги призводить до «бочення» плуга і різкого зниження якості оранки. «Ліве бочення» призводить до зменшення кута між різальним лезом лемеша і напрямком руху агрегату, порушується процес перевертання і розпушування скиби, як наслідок — поглиблені борозни після проходу корпусів і незораний ґрунт між сусідніми корпусами. «Праве бочення» різко збільшує опір плуга і зменшує його дійсну ширину захвату, підвищує витрати паливно-мастильних матеріалів, знижує продуктивність.
У трикорпусних начіпних плугах «бочення» регулюють спеціальними болтами осі начіпки плуга. У причіпних плугах небажано зменшувати кількість корпусів, оскільки в цьому разі виникає непаралельність гряділів напрямкові руху агрегату, що знижує якість оранки;
на передній корпус плуга повинна припадати нормальна ширина захвату. У начіпних плугів виконання цієї умови досягають зміною положення плуга в поперечному напрямку відносно борозни за допомогою ланцюгових розпірок начіпки трактора або зміною положення осі плуга; в причіпних — за допомогою причепа плуга.
Якщо під час оранки хвостову частину причіпного плуга заносить ліворуч за ходом агрегату, поздовжню тягу й розкіс переставляють на поперечині вправо, а якщо хвостову частину заносить праворуч, то тягу і розкіс переставляють на поперечині вліво.
Неправильне встановлення причепа у вертикальній площині можна виявити за такими ознаками: якщо поперечна планка закріплена нижче, ніж потрібно, то обід заднього колеса залишає помітний слід на дні борозни, а скиба, що відрізається останнім корпусом, піднімається над рештою. У цьому разі потрібно підняти причіп угору на загнутих кінцях гряділів. Якщо поперечну планку встановлено вище, ніж потрібно, передні колеса дуже втискуються в ґрунт; скиби, підрізані задніми корпусами, розміщуються нижче решти, а обід заднього колеса не залишає помітного сліду
При нормальній роботі плуга, коли всі корпуси орють на однакову глибину і повну ширину захвату, обід борозенного колеса йде по дну борозни на відстані 4-6 см від стінки. Колесо не руйнує стінку борозни і не відходить далеко від неї. Якщо трактор рухається прямолінійно, а плуг працює не на повну ширину захвату, треба переставити сергу причепа на серзі трактора.
При підготовці поля до оранки необхідно звільнити його від сторонніх предметів або помітити їх вішками. Вибрати напрямок руху агрегату. Розбити поле на загінки і відмітити вішками середню лінію кожної загінки. Залежно від довжини гонів, рекомендована така ширина загінок, м:
довжина гону ширина загінки
3. Підготовка до роботи, установка та експлуатація плугів. Завод-виробник поставляє плуги в розібраному вигляді. Після складання плуга в умовах господарства чи спеціальної майстерні перевіряють правильність розміщення корпусів на рамі. Для цього на регулювальному майданчику роблять розмітку. Відстань між поздовжніми лініями дорівнює ширині захвату корпусу (наприклад, 35 см), а ширина між ними — відстані розміщення корпусів у поздовжньому напрямку (наприклад, 70 см, рис. 1.27). На розмічений майданчик встановлюють плуг так, щоб носки корпусних лемешів знаходились на перехрестях нанесених ліній. 20
3. Підготовка до роботи, установка та експлуатація плугів. Завод-виробник поставляє плуги в розібраному вигляді. Після складання плуга в умовах господарства чи спеціальної майстерні перевіряють правильність розміщення корпусів на рамі. Для цього на регулювальному майданчику роблять розмітку. Відстань між поздовжніми лініями дорівнює ширині захвату корпусу (наприклад, 35 см), а ширина між ними — відстані розміщення корпусів у поздовжньому напрямку (наприклад, 70 см, рис. 1.27). На розмічений майданчик встановлюють плуг так, щоб носки корпусних лемешів знаходились на перехрестях нанесених ліній. 33
2. КУЛЬТИВАЦІЯ, агротехнічні вимоги 41
4.КОМБІНОВАНІ АГРЕГАТИ 45
Розділ 2. Машини для підготовки та внесення добрив. 47
План: 47
1. Види добрив та їхні технологічні властивості. 47
2. Агротехнічні вимоги до машин для підготовки і внесення добрив 47
1. Збереження та підвищення родючості ґрунтів в умовах широкого впровадження інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур можливе лише за умови грамотного внесення добрив і хімічних меліорантів. Добрива містять основні елементи живлення рослин, а саме фосфор Р, калій К, азот N і речовини, що поліпшують фізичні, хімічні та біологічні властивості ґрунту. їх поділяють на органічні та мінеральні. 47
2. Добрива, що злежалися, перед використанням потрібно подрібнити і просіяти. Розмір частинок після подрібнення становить не більше ніж 5 мм, вміст частинок менш як 1 мм допускається до 6 %. 49
Способи і технології внесення добрив у ґрунт 50
Класифікація машин для підготовки і внесення добрив 51
4. Машини для внесення твердих органічних добрив працюють за такою технологічною схемою: конвеєр подає масу до активного розкидального пристрою, який подрібнює її і розподіляє по поверхні поля. 53
1. Призначення, будова та робота валкових жаток. 119
2. Обчісуючі жатки 119
3. Підбирачі 119
1. Призначення, будова та робота валкових жаток. 119
2. Обчісуючі жатки 123
3. Підбирачі 125
Відмітити поворотні смуги, пройшовши плугом так, щоб шар Ґрунту обертався до середини поля і при заїзді в загінку було видно борозну.
Для першого робочого проходу агрегату встановити правим розкосом передній корпус на половину заданої глибини оранки. Зробити перший робочий прохід. Відновити правим розкосом попереднє робоче положення плуга. Виконати кілька робочих проходів і підібрати оптимальну швидкість руху агрегату. При неякісній оранці зупинити агрегат і відповідними регулюваннями, описаними вище, усунути недоліки. Глибину оранки контролюють за допомогою лінійки, планки або борозноміра. Заміри виконують по діагоналі поля не менше як у десяти місцях. Вирівняність поверхні визначають за допомогою рейки, яку вкладають упоперек скиб. Висоту гребенів і глибину борозен заміряють лінійкою.