4. Принципи системи вищої освіти в Україні.

     Відповідно до Закону України «Про освіту» (ст. 6) систе­ма вищої освіти України ґрунтується на таких принципах:

1. Доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою. Цей прин­цип передбачає вільний вибір громадянами будь-якого ти­пу вищого навчального закладу на рівних умовах та пра­вах на навчання чоловіків і жінок. Реалізується він через можливість безплатного навчання в усіх типах держав­них навчальних закладів, забезпечення студентів стипен­дією.

2. Рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту,  всебічного розвитку.  Навчальні плани вищих закладів освіти охоплюють цикли предметів, які передбачають не лише належну професійну підготовку майбутніх фахівців певного профілю, а й їх всебічний роз­виток. З метою інтенсивного розвитку здібностей і талан­тів передбачено предмети, які студенти можуть обирати самостійно. На це спрямовані й різні форми позанавчаль-ної виховної роботи.

3.Гуманізм, демократизм, пріоритетність загально­людських духовних цінностей.  Навчально-виховний процес має орієнтуватися на зміцнення єдності народу, людини і держави. Водночас процес навчання і вихован­ня повинен сприяти самопізнанню й самореалізації кожного індивіда вибору ним шляху до здійснення мети -  особистої і загальнонародної. Педагоги й студенти є пов­ноправними суб'єктами системи освіти. Кожен з них може орати участь у розв'язанні проблем навчально-виховного, процесу в межах своєї компетенції, має право вибору навчального закладу та індивідуальних форм до­сягнення мети.

4.Органічний зв'язок освіти з національними істо­рією, культурою, традиціями. Цей принцип реалізується національну спрямованість виховання. Він передбачає необхідність оволодіння історією і культурою наро­ду, рідною мовою, а також прищеплення шанобливого ставлення до національно-етнічної обрядовості всіх наро­дів, що населяють Україну.

 5.Незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій. Реалізація цього принципу забезпечується конституційною вимогою про недопусти­мість втручання у навчально-виховний процес закладу освіти політичних, громадських і релігійних об'єднань.

 6.Науковий світський характер освіти. В україн­ському вищому навчальному закладі навчання має світ­ський характер, тобто у навчальних закладах не викла­дають релігійних предметів. На всіх етапах навчання і виховання студенти  здобувають наукові знання про природу, суспільство, науку, культуру, формуючи на їх основі науковий світогляд, моральні, правові, естетичні та інші цінності.

 7.  Інтеграція з наукою і виробництвом. Цей принцип  передбачає вивчення наукових здобутків, постійне вдоско­налення освіти на основі найновіших досягнень науки, техніки, культури, посилення світоглядних функцій на­вчання. Поєднання освіти з виробництвом має не лише виховний ефект, а й економічний, оскільки є засобом всебічного розвитку особистості молодої людини.

8. Взаємозв’язок з наукою інших країн. Освіта в нашій державі будується на інтенсивному використанні досягнень світової науки щодо вдосконалення змісту і технології навчання, підготовки висококваліфікованих спеціалістів. Важливими її завданнями є організація спільних дослі­джень з іноземними науковцями, виведення української науки на міжнародний рівень.

9. Гнучкість і прогностичність системи освіти. Цей принцип передбачає варіативність, саморегуляцію і безпе­рервне  оновлення національної освіти, її адаптацію до но­вих вимог розвитку нашого суспільства.

10. Єдність і наступність системи освіти. Українська система вищої освіти побудована на принципі послідовнос­ті та наступності навчання в усіх ланках і має єдину мету — підготовку висококваліфікованого спеціаліста. Єдність ме­ти освіти забезпечує внутрішню єдність структури й органі­заційних основ системи освіти.

 11. Безперервність і різноманітність системи освіти. Безперервність освіти реалізується шляхом узгодження змісту й координації навчально-виховної діяльності на різ­них ступенях освіти, що функціонують як продовження попередніх та передбачають підготовку студентів до мож­ливого переходу на наступні ступені.

12. Поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті. Цей принцип полягає у розподілі функцій в управлінні освітою між державними органами та органами самоврядування.

 Формування й реалізація принципів побудови освіти в Україні ґрунтується на загальнолюдських цінностях, ос­новоположних засадах організації освітньої діяльності за­галом, традиціях вітчизняної вищої школи, врахуванні головних завдань, які освіті необхідно розв'язувати на су­часному етапі.

Перспективи входження системи вищої освіти України в Зону європейської вищої освіти передбачає її побудову з урахуванням принципів, які ґрунтуються на університет­ській хартії, прийнятій в Болоньї 1988 р. До основних принципів діяльності цієї системи належать:

1. Принцип поєднання автономії з відповідальністю. Відповідно до цього принципу університети повинні мати право формувати свою стратегію, вибирати свої пріоритети в навчанні та проведенні наукових досліджень, витрачати свої ресурси, профілювати свої програми і встановлювати свої критерії для прийому професорів і студентів. Європей­ські вищі навчальні заклади потребують необхідної орга­нізаційної свободи, чітких та сприятливих умов регулю­вання і достатнього фінансування.

2.  Принцип відповідальності освіти перед суспільс­твом. Зона європейської вищої освіти ґрунтується на євро­пейських традиціях відповідальності освіти перед су­спільством, на широкому і відкритому доступі як до доступеневого, так і післяступеневого навчання; на освіті для розвитку особистості й навчанні протягом всього життя; на громадянськості як короткочасної, так і довготривалої соціальної доцільності.

 3. Принцип вищої освіти, що ґрунтується на наукових дослідженнях. Він передбачає створення Зони європей­ських наукових досліджень.

 4. Принцип організації диверсифікації (лат. diversus - різний і facere - робити). Європейська вища освіта харак­теризується різноманітністю мов, національних систем, типів інститутів, орієнтацією профілів підготовки і на­вчальних планів. Водночас її ефективність залежить від здатності організувати це різноманіття так, щоб отримати позитивні результати. Вищі навчальні заклади прагнуть до конвергенції (зближення), тобто мати справу з різнома­ніттям як з активом, а не причиною для невизнання чи виключення.

 Організація національної системи вищої освіти в Ук­раїні відповідно до зазначених принципів у процесі розбу­дови незалежної держави робить систему вищої освіти якісно новою, наближає її до європейських стандартів.