5. Агрокооперативи.

В Україні вже склалася певна система кооперативних інститутів: це сільськогосподарські, споживчі, будівельні, кредитні. За цілями завданнями і характером діяльності кооперативи поділяються на виробничі й обслуговуючі. Виробничі кооперативи здійснюють господарську діяльність на засадах підприємництва з метою одержання прибутку, працюють на засадах

обов'язкової трудової участі членів кооперативу у процесі виробництва.

Обслуговуючі кооперативи спрямовують свою діяльність на обслуговування сільськогосподарського й іншого виробництва учасників кооперації та не ставлять за мету одержання прибутку.

Обслуговуючі, в свою чергу, поділяються на: переробні, заготівельно- збутові, постачальницькі, сервісні, багатофункціональні й інші.

Переробні - це переробка сільськогосподарської сировини (виробництво хлібобулочних, овочевих, плодово-ягідних, м'ясних, молочних, рибних продуктів, виробів із льону, коноплі, пиломатеріалів тощо);

Заготівельно-збутові – заготівля, зберігання, передпродажна обробка, продаж сільськогосподарської продукції, надання маркетингових послуг та інше;

Постачальницькі - закупівля й постачання засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів, виготовлення сировини та матеріалів і постачання їх членам кооперативу;

Сервісні - технологічні, транспортні, меліоративні, ремонтні, будівельні, еколого-відновні роботи, ветеринарне обслуговування та племінна робота, телефонізація, газифікація, електрифікація в сільській місцевості, надання побутових, санаторно-курортних, науково-консультаційних послуг, послуги з ведення бухгалтерського обліку, аудиту та інше;

Багатофункціональні кооперативи - поєднання кількох видів діяльності. В структурі кооперативів найбільшу питому вагу мають виробничі, серед яких вагомих успіхів досяг кооператив «Батьківщина» Котелевського району Полтавської області.

6. Розвиток агропромислової інтеграції в умовах ринкових відносин

Головним завдання сільського господарства, нагадаємо, забезпечення населення продуктами харчування, а переробної промисловості - сировиною. Однак переважна більшість продукції (крім тієї, що споживається у свіжому вигляді) йде на переробку. У даній ситуації сільське господарство виступає в ролі виробника та постачальника сировини, а дальше доведення продукції до споживчих якостей, переробку, зберігання і реалізацію населенню переймають на себе інші галузі. Такий процес спеціалізації ускладнює взаємовідносини між сільським господарством та іншими галузями, ставить ефективність сільськогосподарського виробництва в залежність від суміжних виробництв.

У зв'язку з цим виникають об'єктивні передумови для безпосереднього об'єднання сільського господарства з промисловими підприємствами. Воно ґрунтується на спільності завдань щодо виробництва кінцевого продукту, який буде реалізовано споживачеві. Таке об'єднання називаються вертикальною інтеграцією.

Взаємозв'язок-галузей народного господарства, які беруть участь у виробництві сільськогосподарської сировини, її заготівлі, переробці, зберіганні, транспортуванні, збуті, виробництві засобів виробництва та їх обслуговуванні, й визначає агропромислову інтеграцію. На рівні підприємств та об'єднань агропромислова інтеграція розвивається в двох напрямах, шляхом посилення зв'язків сільського господарства з промисловістю і шляхом створення нових форм підприємств на основі сільськогосподарського та промислового виробництва під єдиним керівництвом. В останньому випадку така інтеграція зумовлює об'єднання підприємств,, що спеціалізуються на виробництві того чи іншого виду сільськогосподарської продукції або на певних стадіях цього виробництва, з промисловими підприємствами, які виробляють кінцеву продукцію. Крім сільськогосподарських підприємств, ці об'єднання включають підприємства переробної, легкої та інших галузей промисловості, а також

заготівельні, транспортні й торговельні організації. Великі агропромислові об'єднання включають і науково-дослідні установи, що сприяє ефективнішому та швидшому вирішенню завдань щодо збільшення обсягів виробництва продукції.

Агропромислова інтеграція сприяє тому, що продукція швидко проходить стадії виробництво - заготівля - переробка - зберігання - реалізація, зменшуються її втрати підвищується ефективність використання всіх виробничих ресурсів. Інтеграція також є стимулом для науково-технічного прогресу, оскільки вимагає вдосконалення існуючої та розробки нової техніки, технології, форм організації виробництва і праці.

У практиці господарювання агропромислового комплексу країни існують такі форми агропромислової інтеграції: агропромислові підприємства та агрофірми, виробничі агропромислові об'єднання й агропромислові комбінати, науково-виробничі об'єднання.

Агропромислові підприємства та агрофірми характеризуються поєднанням виробництва сільськогосподарської продукції і промислових виробництв по переробці, доробці та зберіганню сільськогосподарської продукції. При. цьому сума реалізації переробленої продукції разом із товарною продукцією сировинних галузей займає основне або одне з основних місць у структурі товарної продукції. Особливістю агрофірм порівняно з агропромисловими підприємствами є те; що в структурі перших наявні, крім усього, ще й торговельні підприємства, служби маркетингу та інші елементи. ринкової інфраструктури.

Агропромислові об'єднання включають сільськогосподарські та промислові підприємства, а також обслуговуючі, ремонтні, транспортні, холодильні, складські, торговельні. ї¥ своєму складі вони мають галузі і виробництва, які територіально та технологічно залежні один від одного. Підприємства входять до складу об'єднання на правах внут- рішньогосподарських підрозділів, однак користуються певною оперативною самостійністю.

Агропромислові комбінати будуються за територіальним принципом, як правило, в межах адміністративних районів включають сільськогосподарські, переробні та обслуговуючі виробництва. Підприємства, які входять до його складу, зберігають самостійність і права юридичної особи, однак фінансове обслуговування здійснюється централізовано, що має змогу маневрувати ресурсами з метою ефективного розвитку всіх галузей агропромислового об'єднання.

Дещо вищий рівень вертикальної інтеграції порівняно з іншими формами має науково-виробниче об'єднання, яке поряд з агропромисловим виробництвом включає і наукові установи. Це сприяє інтенсивнішому розвитку науки та швидшому впровадженню результатів наукових досліджень у виробництво.

Порівняно висока ефективність інтегрованих галузей та виробництва в цілому в підприємствах агропромислового типу переконує в доцільності їх організації та розвитку насамперед на базі спеціалізованих колективних госпо- дарств. В умовах ринкової економіки перспективними формами організації

інтегрованого виробництва на рівні підприємств надалі будуть агропромислові фірми, асоціації, кооперативи, компанії. Для забезпечення вищого рівня ефективності виробництва необхідно не тільки розширювати й поглиблювати інтеграційний процес у підприємствах шляхом подальшого розвитку промислових виробництв, а й формувати ринкову інфраструктуру.

Розвиток агропромислової інтеграції певною мірою сприятиме забезпеченню демонополізації економіки, створенню ринкового середовища, посиленню конкуренції серед відповідних типів господарських структур, що в умовах ринкової економіки є одним із стимулюючих факторів збільшеная виробництва продукції, поліпшення її якості, підвищення ефективності та розширення асортименту відповідно до потреб ринку.