Об’єкти інвестицій:

• підприємства, що створюються, будуються, реконструюються або розширюються, метою діяльності яких є виробництво нових товарів чи надання послуг;

• комплекси об'єктів, що створюються, будуються і орієнтовані на вирішення однієї проблеми. У цьому випадку, під об'єктом інвестицій

розуміють програму територіального, регіонального чи іншого рівнів;

• освоєння виробництва нових товарів (послуг) на виробничих площах, що є в наявності, в рамках діючих виробництв і організацій;

• запровадження нової техніки у вже існуюче виробництво.

Інвестиції можуть охоплювати як повний науково-технічний і виробничий цикли створення продукції (ресурсу, послуги), так і окремі його елементи (стадії): наукові і прикладні дослідження, проектно- конструкторські роботи, розширення чи реконструкція діючого виробництва, організація нового виробництва або випуск нової продукції, запровадження нової техніки тощо.

Інвестиції в об'єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах. Для обліку, аналізу і планування інвестиції класифікуються за окремими ознаками:

1. За об'єктами вкладених засобів виділяють реальні та фінансові інвестиції.

• Під реальними інвестиціями розуміють вкладення засобів в реальні активи - як матеріальні, так і нематеріальні (вкладення засобів « нематеріальні активи, пов'язані з науково-технічним прогресом, характеризуються як інноваційні інвестиції).

• Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення засобів у різні фінансові інструменти (активи), серед яких найбільш вагому частку займають вкладення засобів у цінні папери.

2. За характером участі в інвестуванні виділяють прямі та непрямі інвестиції.

• Під прямими інвестиціями розуміють безпосередню участь інвестора у виборі об'єктів інвестування і вкладення засобів. Пряме інвестування здійснюють, в основному, підготовлені інвестори, що мають досить точну інформацію про об'єкт інвестування і добре знайомі з механізмом інвестування.

• Під непрямими інвестиціями розуміють інвестування, опосеред- коване, шляхом звернення до інвестиційних або фінансових посередників.

Не всі інвестори мають достатню кваліфікацію для ефективного вибору об'єкту інвестування і наступного управління ними. В цьому випадку вони купують цінні папери, що випускаються інвестиційними або іншими фінансовими посередниками (наприклад, інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів та компаній), а останні, зібрані таким чином інвестиційні ресурси, розміщують на свій розсуд - вибирають найбільш ефективні об'єкти інвестування, беруть участь в управлінні ними, а отримані доходи розподіляють потім серед своїх клієнтів і учасників.

3. За періодом інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові інвестиції.

• Під короткостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період, не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні вклади, купівля короткострокових ощадних сертифікатів і т п.).

• Під довгостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на

період, більше одного року. Цей критерій прийнятий на практиці обліку, але, як показує досвід, він потребує подальшої деталізації.

У практиці провідних інвестиційних компаній довгострокові інвестиції деталізують наступним чином: а) до 2 років; б)від 2 до 3 років; в) від З до 5 років; г) більше 5 років.

4. За формами власності інвесторів виділяють інвестиції приватні, державні, іноземні та спільні.

• Під приватними інвестиціями розуміють вкладення засобів, що здійснюється громадянами, а також, підприємствами недержавних форм власності, перш за все - колективної (правильно було б назвати цю форму інвестицій "недержавними", але в економічній практиці використовують термін "приватні").

• Під державними інвестиціями розуміють вкладення, що здійснюють центральні та місцеві органи впади і управління за рахунок бюджетних засобів, а також державні підприємства та заклади за рахунок власних та позичкових засобів.

• Під іноземними інвестиціями розуміють вкладення, що здійснюються іноземними громадянами, юридичними особами і державами.

• Під спільними інвестиціями розуміють вкладення, що здійснюються суб'єктами даної країни та іноземних держав.

5. За регіональною ознакою розрізняють інвестиції всередині країни та за кордоном.

• Під інвестиціями всередині країни (внутрішніми інвестиціями) розуміють вкладення засобів в об'єкти інвестування, розміщені в територіальних кордонах країни інвестора.