1. Загальна характеристика капіталу

Капітал у буквальному розумінні означає головну суму коштів, необхідних для започаткувати та здійснення виробництва (діяльності). Влас- ник капіталу, купуючи на ринку товари - робочу силу й засоби виробництва,

• поєднує їх у процесі праці й після реалізації створеної продукції (наданих послуг) одержує більшу вартість, ніж була ним авансована.

Авансований капітал (від франц. avancer - виплачувати неперед) - це грошова сума, яка вкладається власником у певне підприємство (підприємницьку діяльність) з метою одержання зиску (прибутку). Він витра- чається на придбання засобів виробництва і наймання робочої сили. Ці дві різноспрямовані частини авансованих грошових коштів у економічній теорії заведено називати відповідно постійним і змінним капіталом.

У свою чергу, постійний капітал з урахуванням цілеспрямованого використання й характеру кругообороту розділяється на основний та оборотний.

Основний капітал - це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці (будівель, споруд, машин, устаткування) та обертається протягом кількох періодів виробництва. Вона переносить свою вартість на готовий продукт частинами.

Вартість основного капіталу відшкодовується виробнику по мірі реалізації готових товарів (продукції, послуг).

Оборотний капітал - це та частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів праці (сировини, матеріалів, комплектуючих виробів) та оплату праці робочої сили.

За джерелами формування капітал підприємства ділиться на власний і позиковий. Власний капітал створюється переважно за рахунок нерозподіленого прибутку, тобто валового прибутку за вирахуванням сплачених податків, відсотків за кредит і дивідендів. Він звичайно включає статутний, пайовий та резервний фонди. Позиковий (залучений) капітал формується на тимчасовій основі у вигляді довгострокової або (та) короткострокової позики, яка здійснюється у формі банківського кредиту.

2. Земельні ресурси та їх використання.

1. Земельні ресурси як основа економічного потенціалу Земельні ресурси - національне багатство нашої країни, важлива умова

життя і діяльності суспільства, матеріальна основа розвитку сільського господарства, база для розміщення і функціонування всіх галузей народного господарства. Тому основним завданням сільського господарства в сучасних

умовах є повне і раціональне використання землі для виробництва продукції. Земля в сільському господарстві є основним засобом виробництва. Людина обробляє верхній шар землі - ґрунт, створюючи сприятливі умови для росту й розвитку рослин, тобто земля є предметом праці. Одночасно використовуються фізичні, хімічні, біологічні та інші її якості для одержання врожаю сільськогосподарських культур, тобто земля виступає як знаряддя праці. Земля значною мірою визначає темпи зростання і рівень ефективності сільськогосподарського виробництва. Без її раціонального використання неможливе вирішення складних завдань по забезпеченню населення продуктами харчування, а промисловості - сировиною. В інших галузях народного господарства вона має різне призначення і відіграє неоднакову

роль.

Виконуючи у процесі сільськогосподарського виробництва ту саму роль, як інші основні засоби, земля разом із тим має ряд своїх специфічних особливостей:

Земля не є результатом людської праці; як дар природи й продукт її багатовікового розвитку земля передує праці, є природною і невід'ємною її умовою.

Вона просторово обмежена. Звичайно, просторова обмеженість землі не означає обмеженості її продуктивності, тобто здатності збільшувати вихід продукції з одиниці площі.

Земля в сільському господарстві є незамінним засобом виробництва, тоді як усі інші засоби зношуються й замінюються новими, більш досконалими.

Земля, якщо її правильно використовувати, не тільки не погіршується, а навпаки, систематично поліпшує свої якості, що виявляється у підвищенні родючості ґрунту і, відповідно, врожайності сільськогосподарських культур.

Земля неоднорідна за якістю, внаслідок чого при однакових вкладеннях на одиницю площі одержують різні економічні результати.

Використання землі як засобу виробництва пов'язане з постійним місцем її використання.

Рівень використання та збереження землі як засобу виробництва для майбутніх поколінь залежить від багатьох факторів і передусім соціально- економічних. В умовах ринкової економіки селянин повинен бути господарем на землі, зацікавленим у збільшенні виробництва продукції та підвищенні її якості. При цьому необхідно створити рівні економічні умови та відповідні організаційні передумови для підвищення ефективності господарювання, розвитку самостійності та ініціативи для різноманітних ринкових форм господарювання.

Завдяки приватизації засобів сільськогосподарського виробництва, в тому числі землі, можна досягти якісно нового ступеня розвитку продуктивних сил. Все це є основою високоефективного використання землі.