5. Економіка олійного підкломплексу апк

1. Народногосподарське значення соняшника

Соняшник - основна олійна культура в нашій країні. У складі всіх олійних культур він займає 70% посівної площі і 85% валового збору. На соняшникову олію припадає близько 98% загального виробництва в Україні. В багатьох аграрних підприємствах соняшник забезпечує 40 - 60% прибутку від рослинництва. Соняшникова олія має високі смакові якості й за засвоюваністю та калорійністю значно вища від інших жирів. Досвід багатьох країн свідчить, що споживання рослинних жирів збільшується, а споживання тваринних зменшується. Це пояснюється тим, що рослинні жири порівняно з тваринними більш корисні для здоров'я людини. Вживають олію соняшникову

безпосередньо в їжу, при виробництві маргарину, консервів, кондитерських виробів. Нижчі її сорти застосовують при виготовленні оліфи, фарби, лаків, ми- ла, стеарину, лінолеуму тощо.

При переробці насіння соняшнику на олію як побічну продукцію одержують близько 33% макухи, в якій міститься 33 - 35% білка, 5 - 7% жиру, багато мінеральних солей і вітамінів. Кошики соняшнику, вихід яких дорівнює 56 - 60% врожаю насіння, після обмолоту згодовують великій рогатій худобі та вівцям. За поживністю вони прирівнюються до сіна. Лузга насіння соняшнику, вихід якої становить 16 - 22% маси насіння, є сировиною для виробництва етилового спирту, кормових дріжджів та фурфуролу, що використовується для виробництва пластичних мас, штучних волокон та іншої продукції.

Соняшник, крім того, є джерелом одержання високопоживних кормів. Зелену масу його в суміші з бобовими, кукурудзою застосовують для годівлі великої рогатої худоби, а також для силосування. З 1 га посіву соняшнику за врожайності 20 ц/га можна одержати до 10 ц олії, 8 ц шроту або макухи, 12 ц сухих кошиків,4 ц лузги, 35 - 40 кг меду.

2. Ефективність, розвиток та розміщення виробництва олійних культур

В Україні вирощуються такі олійні культури, як соняшник, соя, ріпак, рицина, льон олійний, гірчиця, рижій. Насіння цих культур містить багато жиру і є основною сировиною для виробництва олії. Вміст олії в насінні соняшнику, наприклад, становить до 56 %, льону олійного - до 48 %, сої - до 27%.

З продукції соняшнику, сої і ріпаку одержують олію харчову, а з льону і рицини - технічну. Як харчовий продукт найціннішою є соняшникова олія, що містить 55 % необхідної для людини ліноленової кислоти. Олія широко використовуєтеся в харчовій, текстильній, лакофарбовій, авіаційній та інших галузях промисловості, а також у медицині. В процесі олійного виробництва одержують цінні відходи - макуху і шрот, що є високопоживним кормом для продуктивної худоби. Кілограм соняшникової макухи містить 115 корм. од. і 357 г перетравного протеїну.

Олійні культури вирощують також на зелений корм і силос. Особливо ефективне вирощування багатокомпонентних трав, однією із складових яких є соняшник, соя чи ріпак. Вони забезпечують високі врожаї зеленої маси, а також природну збалансованість кормів за основними поживними речовинами і амінокислотним складом.

Більшість олійних культур є добрими медоносами. Так, медопродуктивність одного гектара посіву соняшнику становить 40 кг, ріпаку озимого - 80 кг, гірчиці білої - 120 кг меду. В багатьох господарствах лісостепової і степової зон України посіви соняшнику досягають 1000 га, що дає можливість одержувати значну кількість товарного меду.

Основною олійною культурою в Україні є соняшник. Він займає найбільшу посівну площу серед технічних і олійних культур.

В Україні соняшник вирощують у господарствах 19 областей і в Криму.

Основне виробництво насіння соняшнику розміщене в Дніпропетровській, Запорізькій, Донецькій, Одеській, Харківській, Кіровоградській, Луганській і Миколаївській областях.

За розміром посівних площ серед олійних культур друге місце в Україні посідає соя. Площа її посіву постійно зростає. Соя використовується як продовольча, технічна і кормова культура, і її вирощування набуває дедалі більшого значення. Боби сої містять 18 - 27 % олії і 35 - 55 % повноцінного білка, подібного за якістю до білків тваринного походження. У зв'язку з цим соя незамінна у збагаченні білком концентрованих кормів, її цінні кормові якості широко використовуються для збалансування раціонів тварин в усіх розвинутих країнах. Кілограм зерна сої містить 1,38 корм, од., 350 г білка та інші життєво важливі речовини.

Важливою олійною культурою є ріпак озимий. Найбільше його висівають у господарствах Вінницької, Хмельницької, Тернопільської, Івано-Франківської та деяких інших областей.

Серед олійних культур важливе місце в Україні займає рицина. З розвитком техніки, впровадженням сучасної технології виробництва синтетичних матеріалів постійно збільшується потреба в цінній технічній олії, яку виробляють з рицини, її виробництво розміщене переважно в південних областях країни. Середня врожайність рицини в господарствах знизилась до 2,4 ц/га, на сортодільницях вона досягає 10 - 12, а на зрошуваних землях - 15 - 20 ц/га. Внаслідок недосконалої технології вирощування під час збирання врожаю рицини спостерігаються значні втрати, що знижує ефективність її виробництва.

Економічна ефективність виробництва. Найвища врожайність соняшнику в господарствах північного і центрального Степу, що є провідними в його виробництві. Дещо нижчі врожаї збирають у господарствах Лісостепу і південного Степу, що зумовлюється грунтово-кліматичними умовами, рівнем концентрації посівів та агротехнікою. Урожайність насіння соняшнику на сортодільницях України в 1,8 - 2,2 раза перевищує її рівень у колективних і державних сільськогосподарських підприємствах, що свідчить про значні резерви збільшення його виробництва.

У культурі соняшник відомий давно, але на європейському континенті, в тому числі в Україні, його спочатку вирощували як декоративну рослину, а насіння використовували як ласощі, дещо пізніше - як сурогат кави і вже пізніше - як олійну культуру. В недалекому минулому в Україні ця культура займала незначні площі: в 1910 році - 10 тис. га, в 1913 році - 76 тис. га, в 1940 році - 720 тис, в 1960 році - 1505 тис, в 1980 році - 1683 тис, в 2000 році - 2842 тисга. Найбільші посівні площі цієї культури мають Луганська, Дніпропетровська, Миколаївська, Одеська, Черкаська, Кіровоградська, За- порізька, Полтавська області України. Особливу роль у збільшенні виробництва соняшнику відіграли селекційні досягнення колишнього СРСР, зокрема у підвищенні вмісту жиру в ядрі від 36 до 50% і більше та зменшенні вмісту лушпиння від 35 до 25% від маси насіння. Такі якісні зміни у хімічному складі насіння сприяли підвищенню уваги до культури, поліпшенню економічних по- казників вирощування.

Товаровиробники вже більше десяти років як почали відмовлятись від

використання у виробництві товарного соняшнику сортів й віддали перевагу урожайнішим гібридам.

Україна є потенціальним виробником олії й займає чільне місце на світовому олійному ринку як у ролі постачальника насіння соняшнику для переробки його на заводах інших країн, так і продавця олії, шротів, рослинних твердих жирів біодизеля. На Вінниччині вирощуванням соняшнику займаються сільськогосподарські підприємства різних форм власності, включаючи й фермерські господарства.

Світовий досвід переконує, що фермери ефективно ведуть аграрне виробництво повністю розв'язують продовольчу проблему в своїх країнах. У фермерську господарстві реалізується одна з найрадикальніших форм приватної власті, завдяки чому у працівників повністю відроджується почуття господаря. У Законі України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 року фермерське господарство визначене як форма підприємницької діяльності громадян створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою одержання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства.

В умовах ринку та дефіциту грошових ресурсів фермери прагнуть до вирощування рентабельних культур, на які є попит як на вітчизняному, так і на зовнішніх ринках.

При переробці насіння соняшнику на олію як побічну продукцію одержують близько 33% макухи, в якій міститься 33-36% білка, 5-7% жиру, багато мінеральних солей і вітамінів. Кошики соняшнику, вихід яких становить 56-60% урожаю насіння, після обмолоту згодовують великій рогатій худобі та вівцям. За поживністю вони прирівнюються до сіна.

Використовують соняшникову олію безпосередньо в їжу, при виробництві маргарину, майонезу, консервів, кондитерських виробів. Нижчі її сорти є компонентами при виробництві оліфи, фарб, лаків, мила, ліноліуму, плівки тощо. Більшість олійних культур є добрими медоносами. Так, медопродуктивність 1 га посіву соняшнику становить 40 кг, що дає можливість при великих посівних площах одержати значну кількість товарного меду.

Про виробництво насіння соняшнику фермерськими господарствами досліджуваного регіону можна судити з даних таблиці 11.11.

Таблиця 11.11.

Динаміка виробництва насіння соняшнику в фермерських господарствах Вінницької області

Показник	2002 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2007 р.	2007 р. до 2002 p., %
Кількість господарств, од.	930	1190	1218	1322	1535	1650
Зібрана площа, тис. га	3,1	6,4	6,4	9,2	12,0	387
Питома вага соняшнику у структурі посівних площ, %	2,6	6,0	4,4	5,5	6,1	3,5

Показник	2002 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2007 р.	2007 р. до 2002 p., %
Урожайність насіння соняшнику, ц з 1га	10,0	10,6	7,6	10,2	12,9	129,0
Валовий збір насіння соняшнику, тис. ц	31,0	67,8	48,6	93,8	154,8	499,4

Отже, як свідчать дані таблиці, кількість фермерських господарств у Вінницький області з кожним роком зростає і в 2007 році їх нараховувалося 1535 од., що майже в 1,7 раза більше порівняно з 2002 роком, а питома вага соняшнику в структурі посівів підвищилася на 3,5%. За цей же період посівні площі під культурою збільшилися майже у 4 рази, врожайність зросла в 1,3 раза, а валовий збір насіння - у 5 разів. Отже, зростання обсягів виробництва насіння соняшнику в досліджуваному регіоні відбувається в основному за рахунок екстенсивних факторів - шляхом розширення площ його посіву, ігноруючи при цьому інтенсивні чинники, про що свідчить низька врожайність насіння.

Як видно з даних таблиці 11.12, найвища врожайність насіння соняшнику була в фермерських господарствах Муровано-Куриловецького, Хмільницького, Погре-бищенського, Вінницького ц Оратівського районів і становила 24,3-18 ц/га. Найнижча вона у Літинському (6 ц/га), Ямпільському (6,6 ц/га) і Тульчинському (7 ц/га) районах.

Найбільший валовий збір насіння соняшнику у 2007 році був у господарствах Чернівецького, Могилів-Подільського, Шаргородського, Гайсинського і Теплиць-кого районів, а найнижчий - у Літинському, Погребищенському, Іллінському, Липовецькому і Ямпільському районах, а фермерські господарства Калиновсько-го, Жмеринського й Тиврівського районів зовсім не займаються вирощуванням цієї важливої культури. Зазначена тенденція пов'язана з природно-економічними умовами, підтвердженням чому є більш високі показники її врожайності в фермерських господарствах південних районів Вінниччини.

Таблиця 11.12.

Посівні площі, урожайність і виробництво насіння соняшнику в фермерських господарствах Вінницької області

Район	Площа, га		Урожайність, ц/ra		Валовий збір, ц			Валовий збір 2007 p. до 2006 p., %
	2006 р.	2007 p.	2006 p.	2007 p.	2006 p.	2007 p.
Барський	372	594	11,5	16,7	4288	9922	231,4
Бернадський	1032	942	17,4	8,6	17951	8123	45,3
Вінницький	119	206	16,3	18,7	1940	3845	198,2
Гайсинський	744	918	20,9	13,6	15547	12520	80,5
Жмеринський	-	-	-	-	-	-	-
Іллінецький	118	214	8,6	8,6	1011	1845	182,5
Калиновський	-	-	-	-	-	-	-

Район	Площа, га		Урожайність, ц/ra			Валовий збір, ц			Валовий збір 2007 p. до 2006 p., %
	2006 р.	2007 p.	2006 p.	2007 p.	2006 p.		2007 p.
Козятинський	76	-	7,9	-	601		-	-
Крижопільський	395	365	16,5	13,2	6529		4814	73,7
Липовецький	9	230	9,3	7,6	84		1740	2071,4
Літ енський	100	105	4,9	6,0	494		633	128,1
Могилів- Подільський	1429	1597	13,3	11,6	19047		18564	97,5
Муровано – Куриловецький	406	312	10,9	24,3	4452		7570	170,0
Немирівський	430	281	11,5	11,6	4949		3253	65,7
Оратівський	555	399	11,1	18,0	6166		7162	116,2
Піщанський	498	587	11,9	9,5	5916		5587	94,4
Погребищенський	57	112	22,3	19,5	1271		2184	171,8
Теплецький	747	829	15,1	14,2	11267		11794*	104,7
Теврівський	195	-	17,1	-	3357		-	-
Томашпільський	158	414	15,1	17,0	2381		7040	295,7
Тростянецький	180	196	18,6	12,2	3342		2398	71,8
Тульчинський	508	413	15,4	7,0	7831		2877	36,7
Хмільницький	275	245	14,3	19,7	3936		4818	122,4
Чернівецький	1106	1261	16,9	12,9	18732		16282	86,9
Чечельницький	307	248	12,1	14,5	3700		3599	97,3
Шаргородський	801	1349	12,2	12,3	9811		16646	169,7
Ямпільський	156	226	12,9	6,6	2017		1481	73,4
Разом по області	10773	12043	10,7	12,9	156620		154697	98,9

Варто зазначити, що розміри більшості фермерських господарств не є оптичними для високорентабельного вирощування насіння соняшнику. Ця тенденція чітко відображається неадекватністю зростання його врожайності, розширення площ посіву цієї культури. Про ефективність виробництва насіння соняшнику в Україні та Вінницькій області і можна судити за даними таблиці

11.17. Отже, в 2007 році порівняно з 2003 роком завдяки високій реалізаційній ціні на несіння соняшнику в Україні й на Вінниччині прибуток із розрахунку на

1 ц реалізованої продукції збільшується. Дещо вища рентабельність виробництва насіння соняшнику в Україні проти Вінницької області зумовлена більш сприятливими природноекономічними умовами вирощування цієї культури в зоні Степу.

Значне зростання останніми роками виробництва насіння соняшнику в фермерських господарствах України та Вінницької області зумовлено попитом як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках та високою його рентабельністю, що зумовили розповсюджене вирощування соняшнику в усіх природноекономічних зонах України й особливо в степовій та лісостеповій, маючи надто високу питому вагу в структурі посівних площ, що призвело до зниження родючості грунту та порушення сівозмін. Враховуючи це, зростання

виробництва насіння соняшнику в перспективі (2015 рік) в Україні не передбачається й залишається на рівні 2007 року в обсязі 4,5 млн. т за рахунок підвищення його врожайності за умови впровадження прогресивних технологій вирощування цієї культури, високоврожайних сортів і правильних сівозмін. Оскільки питома вага площі соняшнику до основних сільськогосподарських культур становить близько 5%, то це означає, що більшість фермерів має можливість дотримувати сівозміни та висівати соняшник на одному й тому ж полі лише через 5-6 років.

Таблиця 11.13.

Ефективність виробництва насіння соняшнику в фермерських господарствах України і Вінницької області

Показник	Україна			Вінницька область			Вінницька область до України, %
	2003 р.	2007 р.	2007 р. до 2003 p., %	2003 р.	2007 р.	2007 р. до 2003 p., %.	2003 р.	2007 р.
Урожайність, ц/га	11,2	12,2	109,1	11,6	14,1	121,5	100,3	115,6
Собівартість 1 ц насіння соняшнику, гри.	46,9	109,5	233,4	47,11	116,4	283,2	100,4	106,3
Ціна реалізації 1 ц насіння соняшнику, грн.	83,43	192,56	230,8	77,71	194,71	250,5	93,11	101,2
Прибуток від реалізації 1 ц насіння соняшнику, грн.	36,53	83,06	227,3	30,6	78,31	255,9	83,7	94,2
Рентабельність виробництва насіння соняшнику, %	77,9	75,8	-2,1	65	67,3	+2,3	-12,9	-8,5

У цілому важливим для ефективного функціонування фермерського господарства, що займається вирощуванням насіння соняшник, в перспективі є удосконалення податкової політики держави. Доцільно було б для тих із них, які ефективно ведуть господарство, продовжити пільги з оподаткування, але за умови, що одержуваний прибуток буде використаний на розширення сільськогосподарського виробництва та збільшення обсягу реалізації продукції. Отже, можна зробити висновок про те, що з огляду на складний фінансовий стан фермерів, високий рівень зношення основних засобів і необхідність створення міцної матеріально-технічної бази доцільно розширити для них державну підтримку й, зокрема, знизити ставки кредитування,

спростити умови забезпечення їх кредитами, приділити більшу увагу розвитку лізингових відносин. Оскільки багато з них мають труднощі з реалізацією і зберіганням виробленої продукції, необхідно здійснювати будівництво на основі кооперації малих ліній з переробки сировини. Застарілі технологія й обладнання на діючих підприємствах із переробки насіння соняшнику призводять до зниження виходу олії в них до 26-28%, тоді як на потужних олієжиркомбінатах цей показник досягає 36-39%, що вимагає прискореної їхньої модернізації та реконструкції.