Особливості бурякоцукрового підкомплексу

• чітко виражена сезонність виробництва, а отже, потреба переробки коренів за один виробничий цикл, до того ж у стислі строки (передчасна переробка коренів, як і затягування строків їх переробки неодмінно викликають значні втрати цукру)

• малотранспортабельність сировини (корені містять 75-80 % води) зумовлює необхідність концентрації посівів культури поблизу цукрових заводів та мінімізації радіусу перевезень

• бурякоцукрове виробництво - досить високоматеріаломістка сфера - в сільському господарстві значними є витрати на насіння, добрива, засоби захисту буряків від бур'янів і шкідників, пально-мастильні матеріали, експлуатацію техніки, а на цукрових заводах - на підготовку і переробку коренів, виробництво цукру (водо-, тепло-, енерговитрати)

• на відміну від інших продуктових вертикалей, бурякоцукровий підкомплекс поряд з розгалуженою системою міжгалузевих зв'язків виходить за рамки вузькопрофільного виробництва цукру; в ньому одночасно можуть вироблятися лимонна, молочна і глютамінова кислоти, дріжджі, етиловий спирт, здійснюватися відгодівля великої рогатої худоби

З наведеної схеми видно, що бурякоцукрова вертикаль своєю суттю вирішує широке коло соціально-економічних завдань. Від її розвитку залежить функціонування важливих галузей харчової промисловості. Саме ж функціонування вертикалі потребує відповідних машин, техніки, обладнання промислового походження, а також добре налагодженої системи виробничо- технічного обслуговування та кадрового забезпечення.

Значний ефект може забезпечити своєчасність переробки цукрових буряків. Так, середньодобові втрати маси коренів у вересні-листопаді становлять 0,13 - 0,17 %, тоді як у січні вони досягають 0,5 %. При переробці коренів, що містять 18 % цукру, чистота дифузійного соку становить 90 %, втрати цукру у виробництві - 3,75 %, вихід меляси - 5,6 %, цукру - 14,25 %; якщо ж на переробку надходять корені з вмістом цукру 14 %, то ці якісні показники становлять відповідно: 84; 4,63; 7,3 і 9,37 %. При цьому вміст цукру в мелясі зростає з 2,85 до 3,73 %. Практикою доведено, що втрати цукрових буряків на полі при роботі буртоукладачів становлять 0,5 %, а на кагатному полі цукрових заводів при затягуванні строків переробки вони досягають 0,8 %. Досить перспективною є інтенсивна ресурсоенергозбережувальна технологія виробництва цукрових буряків. За даними Інституту цукрових буряків, енергетичні витрати на цю технологію у 1,3 раза менші (за рахунок використання комбінованих агрегатів, скорочення числа операцій та енергоносіїв) порівняно з відомою українською інтенсивною технологією. До того ж, з підвищенням урожайності ефект значно зростає. Так, якщо за

українською технологією під час зростання врожайності коренів з 200 до 350 ц/га коефіцієнт енергетичної ефективності (як відношення енергетичного еквівалента продукції до енергетичних витрат) збільшується лише на 68 %, то в умовах ресурсоенергозбережувальних технологій це зростання становить 98 %.

Рис. 11.5. Схема бурякоцукрового підкомтексу.