9. Економічні дослідження беззбитковості виробництва і прибутковості галузі за допомогою показника норми беззбитковості

Для зручності аналізу беззбитковості виробництва і прибутковості галузі використовується формула норми беззбитковості у вигляді:

де ПВ - постійні витрати;

Ц – ціна реалізації одиниці продукції;

ЗВ₀ – змінні витрати на одиницю продукції; q - обсяг реалізації, ц.

У нашому прикладі норма беззбитковості становить [900 : (16 - 6) • 300] •

•100 = 30 %. Одержаний результат означає, що беззбитковість досягається за урожайності 90 ц/га цукрових буряків [(300 • 30): 100].

На норму беззбитковості й дохідність галузі в цілому впливають чотири фактори: сума постійних витрат, змінні витрати на центнер продукції, ціна реалізації й рівень урожайності. Ступінь впливу цих факторів доцільно визначати за їх зміни на однакову величину, скажімо, на 10 %.

При збільшенні постійних витрат на 10% норма беззбитковості становитиме [(900 • 1,1) : (16 - 6) • 300] • 100 = 33 %, а критична точка врожайності - 300 • 0,33= 99 ц. Як бачимо, за такої умови, щоб досягти беззбитковості виробництва, потрібно додатково виростити і реалізувати 9 ц цукрових буряків (99 - 90).

При збільшенні змінних витрат на 10 % норма беззбитковості дорівнюватиме 31,9 % [900 : (16 - 6 - 1,1) * 300] • 100, тобто беззбитковість досягається за реалізації 95,7 ц/га (300 • 0,319), що вимагає додаткового продажу 5,7 ц.

За умови підвищення ціни на 10 % норма беззбитковості знижується до 25,9 %, а критична точка врожайності досягається за 77,6 ц/га, тобто підприємству, щоб досягти беззбитковості, необхідно виростити і продати на 12,4 ц цукрових буряків менше порівняно з базовим обсягом.

Як видно, однакове збільшення на 10 % розглянутих економічних факторів справило далеко не рівнозначний вплив на критичний обсяг виробництва і продажу. Ця обставина є дуже важливою для прийняття управлінським персоналом обгрунтованих рішень при визначенні тактики і стратегії розвитку галузі. Водночас важливою є інформація про зміну норми беззбитковості при зростанні врожайності й стабільному значенні інших факто- рів, що можливе в сприятливих кліматичних умовах. У нашому прикладі при підвищенні врожайності на 10 % норма беззбитковості становить 27,3 %, а критична врожайність - 81,9 ц.

Важливо зазначити, що підприємство лише тоді починає одержувати прибуток, коли збільшує обсяг продажу понад його критичний рівень. Цей прибуток формується вже з першої одиниці приросту продукції в розмірі різниці між ціною і змінними витратами. Тому, очевидно, що підприємство одержуватиме тим більший прибуток, чим більше продукції буде реалізовано понад критичний обсяг продажу, і навпаки.

Якщо підприємство ставить собі за мету досягти певного приросту прибутку від реалізації продукції відповідної галузі, закономірно виникає питання: скільки необхідно додатково продати цієї продукції, щоб досягти необхідної суми прибутку? Щоб відповісти на це запитання, складемо рівність:

П = q(Ц-3_вц)-ПВ

де З_вц - змінні витрати на 1 ц продукції.

Приріст прибутку ΔП визначається як різниця між прибутком при збільшеному обсязі продажу П₁ і прибутком при досягнутому (базовому) обсязі продажу П₀, тобто ΔП = П₁ – П₀.

У розгорнутому вигляді цю формулу можна записати так: ΔП = [q₁ • (Ц - Звц)- ПВ]- [q₀ • (Ц - Звц)- ПВ]

Звідси приріст продажу продукції (Δq), за якого досягається необхідний

підприємству приріст прибутку, визначається за формулою:

У нашому прикладі за урожайності 300 ц цукрових буряків підприємство може одержати 3000 грн прибутку [(300 • 16) - (300 • 6) - 900], тобто По = 3000.

Якщо, скажімо, підприємство поставило за мету збільшити прибуток з 1 га посіву цукрових буряків на 10 %, тобто на 300 грн, йому додатково потрібно продати

Щоб переконатися у правильності одержаного результату, здійснимо такий розрахунок. В абсолютному виразі бажаний приріст прибутку становить 300 грн (3000 • 10): 100, виручка від реалізації додаткової продукції - 480 грн (30 • 16). Змінні витрати на вказаний обсяг продукції дорівнюватимуть 180 грн

(30 • 6). Звідси приріст прибутку - 480 - 180 = 300 грн.

Слід мати на увазі, що підприємством нерідко виробляються такі види продукції, за якими формуються спільні постійні витрати та індивідуально - змінні. Це стосується, насамперед, окремих видів зернових колосових культур - пшениці, ячменю, вівса, жита. Механізм визначення критичного обсягу виробництва в таких умовах модифікується, особливо коли через певні причини фінансовий результат за цими видами виробництва негативний - підприємство зазнає збитків. Тоді виникає питання: якого обсягу виробництва (продажу) цих видів продукції потрібно досягти, щоб забезпечити його беззбитковість?

За таких обставин критичний обсяг виробництва (продажу) досягається,

коли:

де q_і- обсяг виробництва (продажу) і-го виду продукції; Ц_і - ціна реалізації 1 ц і-го виду продукції; З_ві - змінні витрати на 1 ц і-го виду продукції; ПВ, - спільні постійні витрати для і-х видів продукції.

Допускаємо, що в підприємстві вирощують озиму пшеницю, ячмінь і овес. У табл. 9.1. наведені вихідні дані, необхідні для визначення беззбитковості виробництва.

Таблиця 9.1 Параметри розвитку зерновиробництва і його фінансовий результат

Показники	Види продукції			Разом
	озима пшениця	ячмінь	овес
Обсяг виробництва (продажу), ц	10000	4000	2000		16000
Ціна за 1 ц, грн.	65	61	58		X
Грошова виручка від реалізації, тис. грн.	650	244	116		1010
Структура грошової виручки, %	64,3	24,2	11,5		100
Змінні витрати на 1 ц продукції, грн	46,4	44,4	41,0		X
Змінні витрати на загальний обсяг продажу, тис. грн.	464	177,6	82,0		723,6
Постійні витрати, тис. грн.	X	X	X		356,57
Фінансовий результат: прибуток (+), збиток (-), тис. грн.	X	X	X		-70,17

Завдання полягає в тому, щоб визначити нові обсяги виробництва

n

(продажу) цих видів продукції

^q_i , за яких досягається беззбитковість

виробництва. Оскільки йдеться про три види продукції, в наведеному рівнянні

(1) є три невідомих. Щоб розв'язати його, необхідно обсяг реалізації одного з видів продукції прийняти за базовий і через нього виразити обсяги виробництва (реалізації) двох інших видів продукції. Якщо рівняння (1) зобразити в роз- горнутому для нашого прикладу вигляді з одночасним виразом перших двох видів продукції - озимої пшениці і ячменю через третій вид продукції - овес, одержимо:

q

n

де _i

- необхідний обсяг виробництва (продажу) окремих видів

продукції. Якщо q₃ винести за дужки, а ПВ перенести в праву частину рівняння, матимемо вираз:

Звідси:

Необхідний обсяг виробництва (продажу) окремих видів продукції, за якого досягається беззбитковість, визначається за формулою:

де q₆ - вид продукції, що прийнято за базовий.

Якщо у формулу (5) підставити фактичні дані з табл. 9.1, одержимо 1/q₃ =

= 1,245. Це означає, що обсяг виробництва (продажу) озимої пшениці потрібно довести до 12450 ц (10000 • 1,245), ячменю - до 4980 ц (4000 • 1,245) і вівса - до

2490 ц (2000 • 1,245). Змінні витрати при цьому становитимуть 900 882 грн, а грошова виручка - 1 257 450 грн. Неважко пересвідчитись, що за таких умов досягається беззбитковість виробництва (1 257 450 - 900 882 - 356 568). Очевидно, що беззбитковість у даному випадку є результатом зниження частки постійних витрат на одиницю названих видів продукції за рахунок зростання їх обсягів виробництва до визначених за формулою (5) рівнів.

Зазначимо також, що визначений критичний обсяг виробництва (продажу) є таким для тієї структури зернових культур, що склалася на підприємстві. При її зміні беззбитковість може бути досягнута за іншого критичного обсягу, можливо меншого, ніж розраховано у нашому прикладі.