2.Діалогічні словесні методи

1. Бесіда

Бесіда – метод навчання, що передбачає запитання-відповіді. За допомогою запитань викладач спонукає студентів до відтворення набутих знань, формування вмінь аналізувати, систематизувати, робити висновки, узагальнювати набуті знання.

За призначенням у навчальному процесі розрізняють бесіду вступну, бесіду-повідомлення, бесіду-повторення, контрольну.

Вступні бесіди проводяться, як правило, на початку вивчення нової дисципліни, нового навчального розділу,для підготовки до семінарських занять або при організації позааудиторних заходів (екскурсії, заходи, вечори, конференції).

Бесіда-повідомлення ґрунтується переважно на спостереженнях, організованих викладачем на заняття за допомогою наочних посібників, а також на матеріалах літературних джерел.

Бесіди-повторення використовують для закріплення вивченого матеріалу.

Контрольні бесіди застосовують для перевірки сформованих знань, умінь і навичок.

2. Семінар

Семінар (лат. seminarium) – це словесний метод навчання, при якому студенти обговорюють повідомлення, доповіді та реферати, що виконані ними за результатами навчальних досліджень під керівництвом викладача, вирішують проблемні питання певної науки.

Семінар, як і лекція може виступати одночасно і методом навчання і формою організації навчального процесу.

3. Дискусія

Дискусія є публічним обговоренням важливого питання і передбачає обмін думками між студентами або викладачами і студентами. Вона розвиває самостійне мислення, вміння обстоювати власні погляди, аналізувати й аргументувати твердження, критично оцінювати чужі і власні судження. Під час навчальної дискусії обговорюють наукові висновки, дані, що потребують підготовки за джерелами, які містять ширшу інформацію ніж підручник.

Дискусія спрямована не лише на засвоєння нових знань, а й на створення емоційно насиченої атмосфери, яка б сприяла глибокому проникненню в істину.

3. Робота з підручником

Робота з підручником – організація самостійної роботи учнів з друкованим текстом, що дає їм змогу глибоко осмислити навчальний матеріал, закріпити його, виявити самостійність у навчанні.

Існують різні види самостійної роботи з підручником. Найпоширеніший – читання тексту підручника з метою закріплення знань, здобутих на занятті.

Інша форма самостійної роботи з підручником – відповіді на запитання, подані в підручниках після тексту. Це привчає до уважного читання тексту, виокремлення в ньому головного, допомагає встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, виявляти й запам'ятовувати найістотніше.

Для успішної роботи з підручником студентам слід навчитися застосовувати різні форми занотовування опрацьованого матеріалу (план, конспект, тези, виписування цитат, графічні записи тощо). План – логічно послідовні заголовки, що є основними питаннями тексту. Конспект – короткий письмовий запис змісту прочитаного. Тези – пзапис стисло сформульованих думок, які передають основні положення прочитаного. Цитата – дослівний запис окремих думок автора. Графічний запис – складання схем, діаграм, графіків за текстом підручника.

Узагальнювальне повторення потребує таких форм самостійної роботи учнів з підручником: повторення важливих частин і розділів підручника; конспектування його узагальнювальних розділів; підготовка відповідей за основними запитаннями пройденого матеріалу; складання порівняльних характеристик, схем, таблиць; підготовка доповідей, рефератів.