45

ЗМІСТ

ВСТУП…………………...…………………………………………………………..3

Розділ 1. Природні умови та ресурси

львівської області ………………………………...………………………….5

1.1. Географічне положення …………………………..……………………………5

1.2.Особливості рельєфу території…………………………………………………7

1.3. Кліматичні умови як рекреаційні ресурси території……………...…………10

1.4. Внутрішні води та бальнеологічні ресурси………………………………..…13

1.5. Біотичні ресурси……………………………………………………………….16

РОЗДІЛ 2. НАСЕЛЕННЯ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ……………………..….19

2.1. Загальна характеристика населення………………………………………….19

2.2. Особливості місцевих звичаїв, традицій, побуту………………..…………..22

Розділ 3. Історико-культурні та соціально-економічні ресурси львівсьої області………………………………………………24

3.1. Коротка історична довідка……………………………….……………………24

3.2. Історико-культурні об’єкти…………………………………….……………..26

3.3. Соціально-економічні туристичні ресурси Львівської області..……………32

3.4. Проблеми та перспективи раціонального використання туристичних ресурсів…………………………………………………………………...…………37

ВИСНОВКИ………………………………...…………………………….………..39

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….41

ДОДАТКИ………………………………………………………………………….44

ВСТУП

Актуальність теми. Як відомо, туризм на сучасному етапі існує як індустрія, як бізнес та як фізіологічна та психологічна потреба людей. Але слід пам’ятати, що завжди він є єдиною системою, що дозволяє туристичній індустрії робити великий внесок у національну економіку країни, її соціальний і культурний розвиток та чинити певний політичний вплив на міжнародні відносини. Останнім часом туризм демонструє стійке і бурхливе зростання в усьому світі.

Невід'ємною складовою світового туристичного процесу є й Україна. Внаслідок поступового розвитку міжнародного співробітництва в сфері туризму чисельність в'їзних (іноземних) туристів, які відвідують Україну, щороку зростає.

Одним з перспективних, в туристичному відношенні, регіонів України є Львівська область. Вона багата на унікальні історико-культурні, етнографічні, архітектурні пам’ятки, на природні об’єкти, парки, театри, заповідники. Це є важливою передумовою розвитку туризму на Львівщині. На Львівщину туристів і гостей приваблює неповторне поєднання місцевого колориту та ділової активності. Проте до недавнього часу подорож до Львівщини асоціювалася в уяві туристів з містом Львовом, замками, горами та курортами. Але саме територія Львівської області − з її унікальними історико-культурною спадщиною, мистецтвом, лікувально-оздоровчими, водними і ландшафтними ресурсами, самобутніми традиціями та звичаями в поєднанні з вигідним географічним положенням − є чудовою базою для розвитку найрізноманітніших видів і форм туризму та відпочинку. Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Метою курсової роботи є вивчення, узагальнення, систематизація та характеристика умов і ресурсів Львівської області.

Мета роботи зумовлює виконання таких завдань:

• охарактеризувати географічне положення Львівської області;

• дослідити історію утворення області;

• оцінити природні умови та ресурси Львівської області;

• дослідити рельєфні особливості даної території;

• охарактеризувати бальнеологічні та біотичні ресурси регіону;

• ознайомитись з особливостями місцевих звичаїв, традицій та побуту населення;

• виявити проблеми та перспективи раціонального використання туристичних ресурсів області.

Об’єктом дослідження виступає Львівська область.

Предмет дослідження - туристично-краєзнавча характеристика Львівської області.

Теоретико-методологічною основою роботи є праці таких дослідників, як: Вечерський В., Устименко Л., Мельник Б., та ін.

Методами дослідження в даній курсовій роботі є різноманітні загальнонаукові методи дослідження:. аналіз і синтез, дедукція, абстрагування та метод узагальнення, за допомогою якого було зроблено загальні висновки.

Методична база. Під час написання даної курсової роботи використовувалась інформація інтернет-джерел, підручників, посібників, методична література тощо.

Практичне значення. Результати роботи можуть бути використані у підготовці до семінарських та практичних занять, дають змогу задіяти невикористаний туристичий потенціал для підвищення конкурентоспроможності в сучасних умовах.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, одинадцяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

Обсяг даної роботи становить 43 сторінки.

Розділ 1 Природні умови та ресурси львівської області

1.1. Географічне положення

На даний час область займає територію площею 21.8 тис. км кв., що дозволяє віднести її до середніх за величиною областей України. Разом з тим, вона є більшою від багатьох держав Європи та світу (Македонії, Словенії, Лівану, Ізраїлю та ін.).

Форма території області наближається до прямокутника, з довжинами сторін біля 200 на 100 км, витягнутого вздовж напряму Південний Захід — Північний Схід (перпендикулярно до Карпат).

Область розташована в наступних межах географічних координат: між 48°44' і 50°39' північної широти та між 22°40' і 25°25' східної довготи.

Обласний центр — м. Львів розташований приблизно в геометричному центрі території області, і має географічні координати 48°50' північної широти та 24° 1' східної довготи.

Львівська область повністю вписується в межі другого годинного поясу, серединний меридіан якого (30°сх. д.) проходить на 0°5' західніше столиці України м. Києва, а тому область користується Київським поясним часом. Момент дійсного полудня, астрономічного часу сходу і заходу сонця у Львові настає на 24 хв. пізніше, ніж на серединному меридіані поясу і на 26 хв. пізніше, ніж у Києві(див.дод.А).

Львівська область розташована на західному пограниччі нашої держави: західні та південно-західні межі області є частиною державного кордону України з Польщею. Решта меж — внутрішньодержавні [8, с. 44].

Межі Львівської області в переважній своїй частині прокладені за вольовими рішеннями владних структур різних часів, і часто не співпадають з природними рубежами чи бар'єрами. На заході (кордон з Польщею) вони перетинають Волинську височину, Мале Полісся, Розточчя, Верхньо-Сянську рівнину, Передкарпаття, зовнішні хребти Карпат, Бескиди і частину хребтів Верховини. Південні межі, що пролягають в Карпатах прокладені вздовж верхів'я ріки Сян (кордон з Польщею) та вздовж Вододільного хребта, що розділяє витоки між басейнами рік Дністер та Тиса (межа з Закарпатською областю України).

Південно-східні межі області (з Івано-Франківською областю) в межах Карпат співпадають, в основному, з вододілом між ріками Опір та Стрий з боку Львівської області та Мізунка і Сукель (басейн р. Свіча) з боку Івано-Франківської області. Після виходу з гір межі області знову проведені без огляду на природні границі і перетинають в Передкарпатті ріки Свічу та Дністер, а при виході на Подільську височину звиваються по другорядних вододілах та долинах рік. Перетнувши гряду Вороняки межа спускається в пониззя Малого Полісся проходить через нього в басейні р. Стир і знову виходить на Волинську височину [26].

1.2. Особливості рельєфу території

Складній тектонічній та геологічній будові території Львівської області відповідає не менш складний та різноманітний рельєф, що робить область своєрідною, цікавою і привабливою:

• своєрідного, бо тут наявні низинний, височинний, горбогірний та гірський рельєф;

• цікавою, бо розгадка, специфіки рельєфу веде до розгадки історії його походження;

• привабливою, бо рельєф тут живописний, привабливий для очей, привабливий різноманітністю, динамічністю.

Проїжджчаючи з півночі Львівської області до півдня (а це можна здійснити приблизно за 4-5 годин) через Сокаль, Жовкву, Львів, Миколаїв, Дрогобич, Стрий, Сколе, Славське пересікаються: Сокальське пасмо Волинської височини, низовина Малого Полісся, хвилясте підвищення Пасмового Побужжя, видно височину Розточчя (справа перед Львовом), Львівське плато, Стільське горбогір'я (видно зліва перед Миколаєвом), Верхньо-Дністровську низовину, Дрогобицьку (передгірну) височину, низькогірні окраїнні хребти Карпат, середньогірні Сколівські Бескиди, низько- і середньогірні хребти Верховини(див.дод.Б).

Такий спектр нерівностей поверхні Землі (рельєфу) має свої умови, причини, та чинники формування [17, с. 23].

В межах платформенної частини Львівської області рельєф рівнинний: низовинний і височинний. Діапазон висот тут коливається від 185 м до 471 м. Найнижчий пункт розташований в руслі ріки Західний Буг на північній межі області. Найвищим пунктом є вершина г. Камула, яка розташована в пасмі Гологори, що належить до Подільської височини (біля с. Романів). Принагідно додамо, що ця вершина є найвищою на всьому рівнинному просторі від Карпат до гір Скандінавських, Уралу, Кавказу, Криму. Лише Хотинська височина з горою Берда, що розташована в межиріччі Пруту і Дністра (у Чернівецькій області) має більшу висоту – 515 м.

У північну частину Львівської області входить південне пасмо Волинської височини — Сокальське. Це невисоке (до 290 м) хвилясте підвищення, що простягається широтно і продовжується на заході в Польщі і на сході — у Волинській області. Височина розділена на окремі частини долиною р. Західний Буг — широкою і добре сформованою з пологим і відносно низьким лівим берегом та високим правим берегом. У височину врізаються долини коротких річок, що виходять до основної долини — до Бугу(див.дод.В).

Відносні висоти (перевищення вододілів над долинами) тут коливаються у межах 100 м, хоч переважають 20-40 метрові перепади. Лівобережна частина височини має більш плавні форми рельєфу, сформовані терасові рівні. Правобережна частина височини ускладнена глибшими і різкішими врізами, крутішими схилами. З південного боку Сокальська височина закінчується виразним прямолінійним уступним зниженням до Малого Полісся.

Мале Полісся можна характеризувати як внутрішню котловину в межах Волино-Подільської височини. Розташоване між окремими пасмами цієї височини — Волинським пасмом на півночі, Розточчям на заході і Поділлям на півдні та південному заході. Воно має форму пропорційного прямокутного трикутника, найкоротша сторона якого простягається вздовж Розточчя, прямий кут розташований на місці крутого повороту Подільського уступу (біля г. Камула), а гострий кут орієнтований на схід, де (вже на території Рівненської області) Мале Полісся «виклинюється» і вузькою «протокою» з'єднується з Житомирським Поліссям [4, с. 92].

Своєрідною височинною складовою частиною Малого Полісся є Пасмове Побужжя, що розташоване у чотирикутнику між Жовквою, Буськом, Красне Відниками, Львовом. Воно складається з підвищених пасм і міжпасмових знижень, що простягаються паралельно з заходу на схід. Всього виділяється шість таких пасм: Смереківське, Куликівське, Грядецьке, Малехівське, Винниківське, Чижиківське. Пасма піднімаються над зниженнями на 30-50 м, мають майже плоскі, або слабохвилясті поверхні і досить виразні бокові схили. Деякі широкі пасма (Куликівське) мають внутрішні повздовжні зниження, що ніби розділяють ці пасма на окремі «поздовжні» блоки. Південні пасма у своїх східних частина) розділені поперечними річковими долинами на окремі «поперечні» блоки.

Міжпасмові зниження представляють собою широкі плоскі (абсолютно плоскі) долини, виповнені торфовищами. В межах долин усі річки спрямлені (перетворені на канали), прокладена сітка додаткових осушувальних каналів.

Дуже цікавими формами рельєфу тут є дюни, що розташовані поодиноко групами чи ланцюгами. Дюни мають відносні висоти 5-10-15 (до 25 м) м, а крутизна їх схилів — 3-7-15 градусів. Смуга Малого Полісся, де дюни є характерним елементом рельєфу території простягаються від державного західного кордону (між м.Угнівом і Рава-Руська) до східних меж області в околицях Бродів.

Подібною за характером рельєфу є ще одна частина Львівської області — трикутник між Розточчям на сході, лінією через міста Мостиська — Судова Вишня на півдні і західною державною границею на заході. Подібність у них, тільки зовнішня — за рельєфом, грунтами, рослинністю і четвертинними відкладами. Тектонічні структури даної території дуже різні: тут розташовані контакти Передкарпатського тектонічного прогину, Західно-Європейської та Східно-Європейської тектонічних плит. Дочетвертинні відклади також дуже відмінні (Яворівські поклади сірки). Проте, потужний шар відкладів четвертинного часу (піски, суглинки) і однакові рельєфотворчі процеси аналогічних малополіським привели до формування на описуваній території поліських рис рельєфу. Варто відзначити дещо сильніше виражену хвилястість поверхні [1, с. 322].