8.1. Генетична структура ідеальних менделівських популяцій

1. 2 pq = 0, 0064.

2. 0,36 АА + 0,48 Аа + 0,16 аа

3. 1) 2) .

4. 156 800.

5. р ²АА = 99,6 %.

10. р ²АА = 0,93² х 844 = 730; 2 p q Аа = 2 х 0,93 х 0,07 х 844 = 440; q² = 0,07² х 844 = 4. Отже, популяція знаходиться у рівноважному стані (χ² <5,99).

15. Черепахових кішок - 15,4%; чорних котів - 40,5%.

18. Відсоткове співвідношення рудих гомозиготних, рудих гетерозиготних і білих лисиць складає відповідно 94,09% (АА), 5,82% (Аа), 0,09% (аа).

19. Частоти генотипів NN, Nn і nn в даній популяції після встановлення рівноваги становлять відповідно 0,36, 0,48, 0,16.

20. ; ; ; .

21. Частоти генотипів АА, Аа , аа у даній популяції після встановлення рівноваги відповідно будуть 0,64, 0,32, 0,04.

22. 55 000 хворих на дальтонізм.

23. 36 %.

26. Частоти алелів: рМ=0,56; qN=0,44; частоти генотипів: р² ММ = 0,314 (345 чоловік); 2рq МN = 0, 493 (542 чоловік); q² NN = 0, 194 (213 чол.) ; χ² = 2,0 < 3,8. Отже, фактичні та теоретично очікувані частоти відрізняються несуттєво.

27. Оскільки успадкування дальтонізму зчеплене зі статтю, частота цієї аномалії у чоловіків дорівнює частоті (q) алеля Х^d : q Х^d = 0,08; р Х^D = 1 – 0,08 = 0,92. У жінок очікувані частоти трьох можливих генотипів: р² Х^D Х^D = 0,92² = 0,846; 2рq Х^D Х^d = 2 х 0,92 х 0,08 = 0,147; q² Х^d Х^d = 0,08² = 0,006.

28. q^h = 0, 0001; р^H = 1 – 0, 0001 = 0, 9999. Це частоти двох чоловічих генотипів. Частоти трьох жіночих генотипів: р² Х^H Х^H = (0,9999)² = 0, 9998; 2рq Х^H Х^h = 0,0002; q ² Х^h Х^h = (0,0001)² = 10^-8.

29. q : q² = 1: q = 1: 0,08 = 12,5 разів. У 12,5 разів частіше дальтонізм зустрічається у чоловіків, ніж у жінок.

30. І^АІ^А + І^Аі^о = р² + 2рr = (0,268)² + 2 х 0, 268 х 0,680 = 0, 436;

І^ВІ^В + І^Ві^о = q ² + 2 q r = 0, 074; І^АІ^В = 2 х 0, 268 х 0,052 = 0, 028; і^о і^о = (0,68)² = 0,462.

2. Генетична структура реальних популяцій

31. рА = 0,6; q а = 0,4; співвідношення генотипів має бути: 0,36 АА: 0,48 Аа:

0,16 аа. Порівняння структури вихідної популяції з теоретично очікуваним співвідношенням генотипів свідчить про те, що штучно створена популяція не знаходиться у рівновазі. При панміксії на наступний рік співвідношення генотипів у популяції буде точно відповідати очікуваному: 0,36 АА: 0,48 Аа: 0,16 аа. Відбудеться стабілізація рівноважної структури і надалі буде підтримуватися.

32. рА = 0,6; q а = 0,4; р² АА = 0,36; 2р q Аа = 0,48; q²аа = 0,16.

33. Якщо коефіцієнт розмноження є однаковим у самців і самок усіх

генотипів, то в наступному поколінні частина популяції, що панміктично

розмножується, збереже генетичну структуру та частоту алелів 0,5.

Апоміктична половина популяції дасть різну кількість особин АА та аа.

Якщо кросинговер між центромірою та геном не відбувається, то гетеро-

зиготи не утворюються. Тоді структура популяції у наступному поколінні

1 АА: 2 Аа : 1 аа

+

2 АА: 0 : 2 аа

__________________

3 АА : 2 Аа : 3 аа

При цьому частота алелів збережеться : рА = 0,5: q а = 0,5, а рівноваги не

буде.

34. q^t = 1: t + 1/q^o = q а = 1: 8 + (1: 0,5) = 0, 1; рА = 1-0,1 = 0,9. Отже,

популяція змінить свою структуру : 0,81 АА: 0,18 Аа: 0,01 аа.

35. q^о = 0,01; q^і = 0,001; t = 1: q^і – 1 : q^о = 1: 0,001 – 1: 0,01 = 900 поколінь.

Отже, тільки через 900 поколінь вихідна частота алеля зменшиться у 10 разів.

35. r = 0,6; І^В= 0,1; І^А = 0,3; І^АІ^В = 2 х 0,3 х 0,1 = 0,06.

35. 1, 5625%.

35. 28, 125%.

39. 1/16; 1/64; 1/256.

39. 90, 625 %.