Розділ 7. Мінливість та її форми

7. І. Вплив генотипу і середовища на формування фенотипу

2. фенокопія; імовірність є більшою, ніж генетично детермінована (більше 25%).

3. 100%.

0. 7.2. Механізми генних та хромосомних мутацій

9. 1) мутація не призвела до заміни амінокислоти внаслідок виродженості генетичного коду; 2) заміна нуклеотида відбулася в інтронній ділянці гена.

10. у людини відсутність меланіну в клітинах шкіри спричинена аутосомно-рецесивною мутацією відповідного гена, у кутикулі аскариди цей ген відсутній.

11. 0, 00025; провести гібридизацію цих форм з нормальними особинами.

12. 25 на одну клітину; цей показник значно вищий за фоновий (7 СХО на клітину), отже, мутагенність факторів середовища є значною.

13. норма: сер – тре – асп – цис – стоп-кодон; перша мутація: сер – лей – сер – ала; друга мутація: сер – асп – цис – стоп-кодон; випадіння одного нуклеотиду призведе до значно більших змін у первинній структурі білка.

14. 1) у нормі ген має таку послідовність нуклеотидів ДНК: ГТТ – ЦАТ – ТТА – АЦТ – ЦЦТ – ГАА – ГАА – ААА – ЦАА – ГТА – ААТ – ТГА – ГГА – ЦТТ – ЦТТ – ТТТ; 2) перший екзон мутантного гена гемоглобіну S – ЦАА; гемоглобіну С – ТТТ.

0. 7.3. Статистичний аналіз модифікаційної мінливості

19. Ні, ступінь мінливості сортів за даною ознакою залежить у цих випадках від співвідношення середніх величин. Наприклад, варіанта маси зерна з головного колоса сорта 1 дорівнює 0,12, а сорта 2 – 0,08. Коефіцієнти варіації обох сортів є практично однаковими (25,9% та 26,7%).

20. Н = Д : G; х =21,5; Д = 27,5 – 21,5 = 6,0; G = 22,7 – 21,5 = 1,2; Н = 0,2

Н = Д : G; х =21,5; Д = 15,5 – 21,5 = - 6,0; G = 18,1 – 21,5 = - 3,4; Н = 0,56.

21. h² = (50 - 12) : 50 = 0,76. При точному визначенні σ_A², h² = 30 : 50 = 0,6.

7.4. Механізми геномних мутацій. Анеуплоїдія. Поліплоїдія

22. 3383:118 = 35:1, генотип форм – Аааа – дуплекс.

22. 250:45 = 5:1; F₂ : 35:1 (353:11). АААА х аааа; ААаа (дуплекс).

22. ААаа х аааа; 5:1.

22. Червоноплідна - Аааа – симплекс, жовтоплідна – аааа.

22. Генні мутації, як правило, рецесивні, а при розщепленні у поліплоїдів рецесиви складають значно меншу частину, ніж у диплоїдів. В F₂ у диплоїда на їх частку припадає ¼, у тетраплоїда – 1/36, у гексаплоїда – 1/400 за умови, що в генотипі гетерозиготи половина алелів рецесивна. У алотетраплоїдів потомство F₁ внаслідок відсутності нормальної кон’югації хромосом є стерильним, а за фенотипом є константно- проміжним. При схрещуванні з батьківськими видами (диплоїдами або поліпоїдами) вони часто дають стерильних гібридів (повністю або частково). Тому алополіплоїди в природі - ізольовані групи, а в культурі їхній генетичний аналіз практично є нерезультативним.

22. Гамети чоловічі – 1 А:2 а; жіночі – 1 А: 2а :2 Аа : 1 аа; F₂ : 12 червоноквіткових : 6 білоквіткових у співвідношенні 2:1.

22. Розщеплення 3:1 відповідає розщепленню при моногенному успадкуванні , якщо форми диплоїдні. Отже, гени, що контролюють відмінності рослин за висотою, знаходяться не в тій хромосомі, яка тричі повторена у трисомика. Р: ААА х аа; F₁: ААа х ААа; F₂: 17:1. Отже, схрещування з трисомиком дає можливість за розщепленням в F₂ не тільки визначити локалізацію генів у хромосомах, але й кількість генів, за якими відрізняються форми, що схрещуються.

22. Поліплоїдія у тварин зустрічається рідко, тому що більшість їх є двостатевими. Викликаючи зміну співвідношення аутосом і статевих хромосом, поліплоїдія заважає визначенню статі, в результаті чого форми опиняються слабко життєздатними та безплідними. Найчастіше поліплоїдія зустрічається серед гермафродитних організмів, що розмножуються партеногенетично. Триплоїди та тетраплоїди можуть утворюватися як результат поліспермії та соматичного подвоєння кількості хромосом.

34. а) 2 n = 4х = 28; б) 2 n = 6 х = 42; в) 2n = 2х = 14.

34. 6 х = 2 n = 48.

39. АААА - темно-червоне забарвлення квітки, АААа - червоне, ААаа - світло-червоне, Аааа - рожеве та аааа -біле.

39. n = 51; х = 17; 6 х = 2 n = 102.

РОЗДІЛ 8. ГЕНЕТИЧНІ ПРОЦЕСИ У ПОПУЛЯЦІЯХ