- •Хімічний опір матеріалів
- •Поняття корозії та корозійна проблема
- •Збиток навколишньому середовищу.
- •2. Структура металів і її вплив на корозійні процеси
- •Класифікація процесів корозії
- •Розділ I. Хімічна корозія металів
- •1.1 Термодинаміка газової корозії
- •1.2. Механізм газової корозії
- •1.3 Іонно-електронна теорія окиснення металів за Вагнером
- •1.3 Кінетика хімічної корозії
- •1.3.1 Закони росту оксидних плівок
- •1.3.2 Властивості захисник плівок
- •1.3.3 Показники корозії
- •1.4 Оксидні плівки на поверхні заліза
- •1.5 Вплив зовнішніх і внутрішніх факторів на швидкість газової корозії
- •1.5.1 Температура
- •1.5.2. Склад газового середовища
- •1.5.3. Тиск газів
- •1.5.4. Режим нагріву
- •1.5.5. Склад сплаву і плівки
- •Корозія під дією продуктів згорання палива
- •1.7 Методи захисту від газової корозії.
- •1.7.1 Теорія жаростійкого легування
- •Розділ 2 електрохімічна корозія металів
- •2.1 Поняття про електродний потенціал
- •2.2. Умови виникнення нерівноважного потенціалу
- •2.3 Механізм електрохімічної корозії
- •Термодинаміка електрохімічної корозії
- •2.5. Діаграми Пурбе
- •2.5. Кінетика електрохімічної корозії
- •2.6. Поляризація. Деполяризація .
- •2.6.1 Анодна поляризація
- •2.6.2. Катодна поляризація
- •А) Киснева деполяризація (перенапруження кисню)
- •Б) Воднева деполяризація (перенапруження водню)
- •2.7 Корозійні діаграми
- •2.8. Корозійні діаграми Еванса
- •2.9. Вплив внутрішніх і зовнішніх факторів на швидкість корозії
- •Влияние рН среды
- •3. Локальні види корозії і корозійно-механічні руйнування металів
- •3. 1. Локальні види корозії
- •3.2. Корозійно-механічна руйнація металів.
- •3.2.1. Корозійне розтріскування металів
- •3.2.2 Корозійна втома металлу
- •3.2.3 Фретинг-корозія
- •3.2.4 Кавитационная эрозия
- •4. Корозія металів в природних і технологічних середовищах
- •4.1. Корозія металів в природних середовищах
- •4.1.1. Атмосферна корозія металів
- •4.1.2. Грунтова корозія металів
- •Морська корозія металів
- •Вплив конструктивних чинників на розвиток корозійних руйнувань машин і апаратів
- •Розділ III методи захисту від корозії
- •1. Класифікація методів захисту
- •3.1 Контролюючий фактор і методи противокорозійнного захисту
- •3.2 Принципи легування корозійностійких сплавів
- •3.2.1 Основні напрями створення корозійностійких сплавів
- •1) Зменшення ступеня термодинамічної нестабільності;
- •2) Гальмування катодних процесів;
- •3) Гальмування анодних процесів.
- •(Катодне легування)
- •Класифікація основних шляхів створення корозійностійких сплавів
- •3.1 Електрохімічний захист від корозії
- •3.1.2 Механізм електрохімічного захисту
- •Сповільнювачі електрохімічної корозії металів
- •Класифікація покриттів
- •1. Вимоги до покриттів
- •2. Підготовка поверхні металу
- •Оксидування
- •9.1.3. Пасивування
- •9.1.4. Анодування
- •9.2. Гальванічні покриття
- •1. Корозія вуглецевих сталей
- •4. Консервація металовиробів
- •Хімічний опір матеріалів Содержание
- •Раздел 1 Химическая коррозия металлов 5
- •2.13.Электрохимическая защита от коррозии 37
- •Раздел 3. Методы защиты..............................................................54
- •3.4.2. Методы нанесения металлических покрытий 65
- •Раздел 4. Коррозионная стойкость сплавов................................77
1.3.3 Показники корозії
Для кількісного вираження швидкості корозії металів прийняті показники корозії: глибинний, зміни маси, об'ємний, механічний та інші, котрі є середньою швидкістю процесу за час τ .
Показник зміни товщини плівки Kh продуктів корозії, що утворюються на металі: Kh — це зміна товщини плівки Δh в одиницю часу τ (наприклад, мм/рік)
Kh = Δh/ τ
Показник зміни маси Km – це зміна маси зразка металу в результаті корозії, віднесена до одиниці поверхні металу S і до одиниці часу τ [наприклад, г/(м2год)]:
а) позитивний показник зміни маси
K m+ = Δm +/S τ ,
де Δm+ — збільшення маси зразка металу (г) за час досліду τ (год);
б) негативний показник зміни маси
Km- = Δm -/S τ = K m+ (А /8 n ) ,
де Δm- — втрата маси металу за час досліду τ після видалення продуктів корозії; n – валентність металу.
Глибинний показник корозії (проникнення корозії) KП —це глибина (середня або максимальна) корозійного руйнування металу П в одиницю часу τ (наприклад, мм/рік):
Кп =П / τ = Km- 8,7/,
де - щільність металу, г/см3 .
Глибинний показник корозії придатний як для рівномірної, так і для нерівномірної і місцевої корозії і зручний при порівнянні швидкості корозії різних металів з різною щільністю.
Об'ємний показник корозії КV — це об’єм поглиненого газу або газу , що виділився в процесі корозії металу , (наприклад, оксигену) ΔV, приведений до нормальних умов ( t0 = 0°С и р = 1 атм) і віднесений до одиниці поверхні металу і до одиниці часу [наприклад, см3/(см2 год)]:
КV . = ΔV/ S τ
Механічний показник корозії KMex — це зміна якого-небудь показника механічних властивостей металу за визначений час корозійного процесу, виражена у відсотках. Наприклад, зміна межі міцності металу
Kσ = Δ στ / σо 100% за час τ ,
де στ — зміна межі міцності при розтягуванні за час τ корозії; σо — межа міцності при розтягуванні до корозії.
1.4 Оксидні плівки на поверхні заліза
При високих температурах на залізі можливе утворення наступних сполук: оксид заліза(11) FеО, оксид заліза(II,III) Fе3O4 і оксид заліза а-Fе2Оз(III). Всі ці сполуки виявлені в окалині. Безпосередньо до металу примикає оксид заліза FеО, далі йдують FезО4 і Fе2Оз. Співвідношення товщини оксидів FеО: Fе3О4: Fе2Оз близько до 100:10:1.
Оксид заліза(II) FеО називається вюстіт і має кубічну решітку. Кристалографічний осередок містить чотири іони Fе2+ і чотири іони О2-. Оксид стійкий при температурах вьіше 570-575 °С. В окалині вюстіт знаходиться в метастабільному переохолодженому стані. В цьому оксиді міститься кисень в кількостях, що перевищують стехіометричні. Кисень, що розчиняється в оксиді, іонізується, відбираючи електрони у частини двовалентних іонів заліза Fе2+, які переходять в тривалентні іони Fе3+. Як показали рентгенографічні дослідження, при такому процесі утворюється велика кількість вакансій в кристалічній решітці. Це створює сприятливі умови для дифузії Fе2+ і переміщення електронів за допомогою переходу Fе2 = Fе3+ + е-.
Як буде показано далі, вюстіт не володіє захисними властивостями.
Оксид заліза (II,III) Fе3О4 називається магнетит і має кристалографічну решітку типу шпінелі. У решітці на кожен іон Fе2+ доводиться два іони Fе3+ у правильному кристалографічному чергуванні.
Fе3О4 володіє електронною провідністю. Це пояснюється тим, що чергування іонів Fе3+-Fе2+-Fе3+ у структурі оксиду забезпечує легкість переходу електрона від одного катіонного вузла до іншого. Магнетит стійкий у всьому інтервалі температур від кімнатної до точки плавлення заліза (1538 °С). Захисні властивості вищі, ніж у вюстіта.
При нагріванні в окисному середовищі до 220 °С магнетит переходить в Fе2О3. В цьому випадку змінюється склад оксиду з Fе3О4 на Fе2О3 без зміни кристалографічної структури. При нагріванні до 400-500 °С утворюється α-Fе2О3.
Оксид заліза (III) — Fе2Оз — називається гематит має структуру ромбоедричної решітки. Гематит існує в широкому інтервалі температур, але вище 1100 °С частково дисоціює.
Формула оксиду |
Назва |
Тип решітки |
Стійкість |
Захисні властивості |
FeO |
вюстіт |
кубічна |
> 5750 |
Fe2+ легко окиснюється до Fe3+, не володіє зах. властивостями |
Fe3O4 |
магнетит |
шпінель |
до 15380 |
електронна проводимість Fe3+- Fe2+- Fe3+ , зах. власт. вище, ніж у FeO. |
Fe2O3 (α, γ) |
гематит |
α-ромбоедрич-на або γ-шпінель |
до 11000 |
високі захисні властивості |
