Висновки до IV розділу

Проведене дослідження СУОП на ЗАТ «Планета - Буд» показало, що більшість параметрів ефективного управління системою охорони праці не відповідають законодавчо закріпленим критеріям та нормам.

На підприємстві присутні небезпечні умови праці, а також шкідливі умови виробництва, технічні параметри техніки та будівель є не зовсім безпечними.

Проведений аналіз дозволив встановити, які параметри системи охорони праці на підприємстві не відповідають встановленим нормативам. Отже, такими є:

• параметри приміщення, зокрема, розміри приміщення, що не відповідають кількості працюючих в ньому осіб;

• рівень природного та штучного освітлення низький, та порушує норми;

• рівень зашумованості і вібраційного навантаження перевищено;

Майже всі ергономічні параметри робочих місць є оптимальними

Таким чином, стан системи управління охороною праці на підприємстві є незадовільним і потребує суттєвих вдосконалень для підвищення ефективності управління підприємством вцілому.

Загальні висновки

Як показав аналіз теоретичних джерел, проблема феномену «вигорання» знайшла своє відображення у роботах вітчизняних і зарубіжних вчених, які були присвячені змісту та структурі цього феномену (М. Буріш, Л. Карамушка, Н. Левицька, Г. Ложкін, М. Лейтер, Е. Махер, В. Орел, Х. Фрейденбергер, У. Шуфелі та ін.), а також методам його діагностики (В. Бойко, Н. Водоп’янова, С. Джексон, К. Маслач, Т. Ронгинська, О. Старченкова та ін.). В основі феномену психоемоційного вигорання вдалось встановити, що єдиних поглядів в науковій літературі немає, цей термін використовується в різних напрямках психологічної науки.

Визначення “емоційне вигорання” зробили такі вчені, як: Матвієнко О., Пересадін М., Андропов Є., Пайнс, Аронсон, Фірч, Мімс, Іванічкі, Шваб, Перлман Б., Хартман Є.А., Буріш М., Водоп’янова Н., Старченкова Є.

Визначення “психологічне вигорання” зробили такі вчені, як: Сидоров С.,Диренжонк Д.,Шауфелі В.,Сіксма Х.

Визначення “емоційне вигорання” зробили такі вчені, як: Бойко В., Юрєва Л., Міщук В., Мосткова Є.

Визначення “психічне вигорання” зробили такі вчені, як: Маслач і Джексон.

Теоретичною основою для вивчення феномену емоційного вигорання є загальна психологічна теорія особистості. Як показав аналіз теоретичних джерел, психологи визначають особистість, як людину, включену в систему суспільних відносин, що розвивається, наділена суб’єктністю, свідомістю, яка здатна усвідомлювати свої відносини зі світом і як діяльність їх будувати.

Але теорії особистості в зарубіжній психології в основному спрямовані на вирішення проблеми розвитку індивіда без врахування його взаємовідносин із суспільством - або шляхом протиставлення суспільству. Світ створюють самі люди, але щоб робити це свідомо, треба із самого початку бути спрямованим на участь у його зміні, будівництві, у процесі яких змінюється і сама особистість.

На відміну від зарубіжних психологів вітчизняні вчені розглядали особистість як об'єкт суспільних відносин і суб'єкта суспільної діяльності. Таке методологічне підґрунтя найкраще ілюструє системно-діяльнісний підхід. Відповідно до цього підходу біологічні особливості в процесі життя індивіда стають суспільними, бо розвиваються лише в певному соціокультурному середовищі.

Дослідження емоційного вигорання проводилося на базі ЗАТ «Планета-Буд». У дослідженні прийняло участь 50 працівників компанії, типу «людина-людина», та інженерних спеціальностей.

Аналіз результатів проводився за допомогою якісного і кількісного аналізу та використанням критичних значень t-критерію Стьюдента.

Проблема емоційного вигорання притаманна менеджерам різного фаху, адже, з ранку до вечора через них проходить не один десяток клієнтів. На сон, у поглинених роботою та соціальними активностями людей, іноді залишається менше рекомендованих лікарями восьми годин. Нещадний режим "встигнути усюди" рано чи пізно призводить до виснаження.

Існує цілий ряд причин, які можуть викликати синдром емоційного вигорання, серед них:

• Тісне та постійне спілкування з людьми, переважно в складних ситуаціях. При цьому до груп ризику належать лікарі (особливо реаніматологи, психіатри, психологи, педагоги), співробітники сервісних служб, що приймають скарги, продавці, а також менеджери-управлінці та працівники екстрених служб;

• Надмірне залучення людини до потребам клієнтів (відвідувачів, пацієнтів), бажання, у що б то не було допомогти, занадто глибоке співчуття і співпереживання іншим;

• Залежність від сторонньої оцінки. Коли досягнення результату є не очевидним відразу: працівники приймальних комісій, державних установ, вчителі, вихователі, лікарі-терапевти, продавці, винагорода, яких не залежить від продажів;

• Відсутність професійної мотивації (коли кожен працівникові один на сам зі своїми виробничими завданнями, а винагорода не залежить від результатів роботи та докладених зусиль);

• Конфлікти і конкуренція всередині колективу;

• Дисбаланс у внутрішніх цінностях людини, коли на перше місце ставиться робота, а решта (сім'я, відпочинок, дружба, самовдосконалення і здоров'я) утискають через обмеження в часі.

Існує три фази робочого вигорання:

- Напруга. Конфлікти з колегами та керівництвом, бажання змінити роботу, всі клієнти здаються важкими, очікування неприємностей;

- Економія емоцій. Спроби скоротити час спілкування з клієнтом, робочий час та обов'язки взагалі, не брати роботу близько до серця, спілкуватися виключно "у справі", намагання не виявляти інтересу до особистостей інших людей, нікого на роботі не хочеться чути і бачити, позиція "від мене тут нічого не залежить ";

- Виснаження. Неможливість дати клієнтам і колегам зворотний зв'язок, навіть коли потрібно, не сприйняття настрою інших людей, робота "на автоматі", постійне роздратування, різкий контраст з тим, як працювалося раніше.

Всі перераховані фактори викликають не тільки професійне вигорання, а й емоційне. Втома, постійна боротьба зі сном і бажання усамітнитися - це лише кілька тривожних ознак.

Серед інших симптомів погіршення настрою, почуття провини за реальні чи уявні помилки, спалахи агресивності, цинізму та байдужості щодо колег, клієнтів і в першу чергу сім'ї.

До інших симптомів фахівці відносять розлади сну, нав'язливі думки, прокручування подумки моментів, в які можна було б вчинити інакше або сказати. Туди ж - уповільнення темпів роботи, зниження уважності та продуктивності праці, що пізніше призводить до небажання виконувати свої обов'язки взагалі.

Серед серйозних ознак вигоряння знаходяться ситуації, коли робота витісняє все інше ("береться" додому у будні і на вихідні, є головною темою розмов), коли на зміну колишньої енергійності приходять втома, апатія, розчарування. Можливий навіть розвиток хвороб (пам'ятаєте, нездоровий дух - нездорове й тіло?), Починаючи від частих ГРЗ, закінчуючи появою гіпертонії і проблем із серцем.

Тому, на нашу думку, дослідження питання емоційного вигорання в сфері професійного типу потребує подальших досліджень, що може слугувати темою наукових робіт.