- •Розділ і. Теоретичні підходи до проблеми емоційного вигорання в психології
- •1.1. Дослідження проблеми емоційного вигорання в вітчизняній та зарубіжній психології
- •Групи симптомів, характерних для феномену психоемоційного «вигорання»
- •1.2. Поняття про зміст, структуру, фактори та моделі емоційного вигорання
- •1.3. Симптоми та наслідки емоційного вигорання
- •Висновки до і розділу
- •Розділ іі. Специфіка діяльності спеціалістів в сфері професійного типу людина-людина
- •2.1. Аналіз професійних типів в науково-практичних джерелах
- •2.2. Характеристика та фактори ризику діяльності в сфері професійного типу «людина-людина»
- •2.3. Фактори, що впливають на розвиток емоційного вигорання спеціалістів професійного типу «людина-людина»
- •Висновки до іі розділу
- •Загальна характеристика вибірки
- •Фази стресу та симптоми вигорання за в.В. Бойко
- •Опитувальник «Професійне вигорання» (пв)
- •3.2. Аналіз та інтерпретація результатів
- •3.3. Психологічні рекомендації щодо подолання емоційного вигорання в колективі
- •Висновки до ііі розділу
- •Розділ IV. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях
- •4.1. Організація охорони праці на підприємстві
- •4.2. Обґрунтування заходів з покращення умов охорони праці
- •Коефіцієнти використання світлового потоку світильників з люмінесцентними лампами
- •Висновки до IV розділу
- •Загальні висновки
- •Список використаних джерел
- •Додатки
- •Опитувальник «Професійне вигорання» (пв)
- •Додаток б Протокол зведених результатів за методикою професійного вигорання (пв)
- •Протокол зведених результатів за методикою в.Бойко
- •Додаток в
3.3. Психологічні рекомендації щодо подолання емоційного вигорання в колективі
Дослідивши науково-практичні джерела з проблематики, нами були підібрані ряд методів та вправ, які слід використовувати при роботі з профілактики емоційного вигорання в колективі.
М. Авраменко вказує основні підходи в роботі з психоемоційним вигоранням:
1. Турбота про себе і зниження рівня стресу:
прагнення до рівноваги і гармонії, здорового способу життя, задоволення потреби в спілкуванні;
задоволення, релаксація, гра;
вміння відволікатися від переживань, пов'язаних з роботою [16, 45].
Дуже важливими у процесі подолання психоемоційного вигорання є вправи з глибоким диханням, що є фундаментальним навиком емоційно-орієнтованого подолання стресу.
Вправи, орієнтовані на глибоке дихання, – важлива складова всіх видів розслаблюючих процедур. Вони є одними з простих і найбільш ефективних методів релаксації. Вправа з використанням глибокого дихання дає можливість контролювати фізіологічні реакції в стресових ситуаціях. Якщо людина навчиться знижувати рівень свого фізіологічного/емоційного збудження на декілька порядків, то зможе мислити ясніше і з великим успіхом застосовувати в стресових ситуаціях інші стратегії подолання стресу. Варто пам’ятати, якщо стресор не піддається контролю, можна контролювати свою емоційну реакцію на ситуацію, якщо оволодіти такою стратегією, як вправа з глибоким диханням та релаксацією.
Варто пам'ятати, що для того, щоб отримати користь від вправи, не обов'язково виконувати її ідеально. Найбільшою проблемою тренування є необхідність пам'ятати про неї. Щоб не забувати про вправи, можна відвести для них певний час протягом дня або особливі ситуації. Введення в щоденний розпорядок декількох часових проміжків для щоденного тренування – хороший спосіб приступити до вправи. Можна також прикріпити пам'ятку в тому місці, де її легко відмітити.
2. Трансформація негативних переконань, почуття відчаю, втрати сенсу і безнадійності:
прагнення знаходити сенс у всьому – як у значних подіях життя, так і у звичних, повсякденних турботах;
прагнення боротися зі своїми негативними переконаннями;
створення співтовариства .
Другою проблемою психоемоційного вигорання є невміння регулювати свій емоційний стан. Цьому теж можна навчитися, використовуючи деякі вправи.
Вправа 1. «Прес». Ця вправа нейтралізує негативні емоції гніву, роздратування, підвищеної тривожності, агресії. Її рекомендується практикувати перед роботою з важкою аудиторією, готуючись до розмови з важким клієнтом, перед будь-якою психологічно напруженою ситуацією, що вимагає внутрішнього самовладання і впевненості в собі.
Уявіть в середині себе, на рівні грудей, могутній прес, який рухається зверху вниз, пригнічуючи виникаючу негативну енергію і пов'язану з нею внутрішню напругу. При виконанні вправи важливо добитися виразного відчуття фізичної тяжкості внутрішнього преса, що пригнічує і ніби виштовхує вниз небажану негативну енергію.
Вправа 2. «Внутрішній промінь». Цю вправу спрямовано на зняття стомленості, отримання внутрішнього спокою.
Уявіть, що в середині вашої голови, у верхній її частині виникає світлий промінь, який поволі і послідовно рухається зверху вниз і освітлює зсередини всі деталі обличчя, шиї, плечей, рук теплим і рівним, розслаблюючим світлом. З рухом променя розгладжуються зморшки, зникає напруга в області потилиці, розгладжується складка на лобі, «охолоджуються» очі, опускаються плечі, звільняються шия і груди. Внутрішній промінь ніби формує нову зовнішність людини, спокійної і задоволеної собою, своїм життям, професією і клієнтами [12].
Ще одна причина розвитку психоемоційного вигорання – стресові ситуації, з якими працівники служби зайнятості стикаються на роботі. Але стрес – нормальний фізіологічний стан організму і можна навчитися легко виходити із стресу. Наведемо приклади способів зняття стресу.
Спосіб 1. Вивільнення дихання – один із способів, який допоможе викинути з голови проблеми та одночасно розслабитись. .
Забудьте про всі неприємності, просто дозвольте собі це. Ви зможете до них повернутися, коли побажаєте. Протягом трьох хвилин дихаєте поволі, спокійно і глибоко, можете навіть закрити очі, якщо вам так більше подобається. Якщо хочете, порахуйте до п'яти, поки робите вдих, і до семи, коли видихаєте. Уявіть, що коли ви насолоджуєтеся цим глибоким, неквапливим диханням, всі ваші неприємності і неспокій випаровуються.
Спосіб 2. Повторення коротких, простих тверджень (аффірмацій) дозволяє подолати емоційну напругу, знімає неспокій. Ось декілька прикладів: «зараз я відчуваю себе краще»; «я можу повністю розслабитися, а потім швидко зібратися»; «я можу управляти своїми внутрішніми відчуттями»; «я справлюся з напругою у будь-який момент, коли побажаю»; «життя дуже коротке, щоб витрачати його на всякий неспокій»; «що б не трапилося, постараюся зробити все, від мене залежне, щоб уникнути стресу»; «внутрішньо я відчуваю, що все буде в порядку». Можете придумати свої твердження. Головне – повторювати їх декілька разів в день (вголос або записувати).
Спосіб 3. За допомогою заспокійливих слів або фраз потік негативних думок можна перервати. Виберіть прості слова, наприклад, «мир», «відпочинок», «спокій», «заспокоїтися», «врівноважений», або фрази типу: «глибоке розслаблення». Закрийте очі і зосередьтесь. Повторюйте слово, фразу вголос або подумки протягом 60 секунд. Хай думки проносяться у вашій голові, не давайте їм оволодіти вами. Дихайте поволі і глибоко [12].
3. Важливим напрямком отримання допомоги у випадку психоемоційного вигорання є підвищення рівня професійної майстерності та робота з супервізором. Супервізія корисна для налагодження робочих відносин і для кращого розуміння проблем клієнтів.
О. Матвієнко, М. Пересадін, Є. Андропов вважають, що одним із шляхів подолання проблеми психоемоційного вигорання працівників соціальної сфери є участь персоналу в Т-групах. Участь в тренінгових групах сприяє розвитку комунікативних навичок у персоналу, а також покращує пізнання суті спілкування. Це дозволяє учасникам Т-груп розширити і змінити свої стратегії поведінки, чутливіше ставитися до своїх та чужих проблем, допомагає досягти самоідентичності та підвищити самооцінку. Крім того, робота в цих групах, дозволяє фахівцеві навчитися ідентифікувати і виражати свої почуття, особливо відчуття страху, яке, частіше не усвідомлюється. Результатом участі співробітників в цих групах стає особистісне зростання і розвиток відчуття власної гідності, можливість зрозуміти, як групова динаміка впливає на учасників групи, зрозуміти вплив співробітників на клієнтів і на колег. Крім того, заняття допоможуть розвитку здатності фахівців стати більш емпатійними з клієнтами.
Кожна людина може виробити свої індивідуальні стратегії для боротьби із синдромом емоційного вигорання але варто згадати декілька універсальних правил.
Правило розподілу. Необхідно чітко розділяти професійну діяльність і особисте життя: не брати роботу додому, мати хобі, яке не стосується роботи, спілкуватися з друзями, які не є колегами по роботі.. Для цього досить дієвими є різноманітні ритуали. Наприклад ритуал «корпоративного одягу». Коли працівник приходить на роботу він одягає корпоративний одяг, починає спілкуватися з клієнтами є добрим і розуміючим, активним і професійним, але коли робочий день закінчується і працівник знімає робочий одяг, він забуває про всіх своїх клієнтів і займається особистими справами (перестає бути працівником компанії, стає мамою чи татом, дружиною чи чоловіком і.ін.).
Правило зміни діяльності. Намагатися чергувати свою професійну діяльність, тобто не тільки спілкуватися з клієнтами, а й займатися різноманітною паперовою роботою, або особистим професійним вдосконаленням: відвідувати тренінги та навчання.
Правило часу. Страх не встигнути, запізнитися, відсутність структури можна подолати за допомогою тайм-менеджменту. Він дозволяє при організації часу враховувати індивідуальні ритми людини, що зводить до мінімуму хронічні перевтоми. Сучасний Тайм-менеджмент діє за трьома принципами:
Індивідуальний підхід – людина сама повинна визначити власний баланс між жорсткою організацією і спонтанністю у своїх діях.
Мислення спрямоване на ефективність. Якщо ми встановлюємо правила, ми повинні вірити у їх ефективність, а інакше позитивні зміни не можливі.
Все можна удосконалювати, так як резерви ефективності і розвитку не вичерпні.
Правило внутрішньої метафори. Дуже велику роль у формуванні синдрому емоційного вигорання відіграють внутрішні установки, те як людина сприймає себе як спеціаліста.
Деструктивність девізу «палаю для інших – згораю сам» очевидна.
Працівник, який досягнув певного професіонального рівня має уже сформований образ свого професійного «Я».
Якщо в процесі роботи виявлено, що цей образ має певні деструктивні елементи, його варто видозмінити, але не знищувати, тому що це може принести шкоду особистості. Внутрішні переконання варто міняти конструктивно, щоб з однієї сторони людина відчувала себе хорошим спеціалістом, який дійсно допомагає людям, а з іншої – була емоційно благополучною, врівноваженою і захищеною від стресу.
І на кінець, можна додати, що ще одним важливим фактором, який може спричинити емоційне вигорання є ставлення до своїх невдач.
Ідеальних людей не буває, тому усі час від часу помиляються, але кожен реагує на невдачу по-своєму. Якщо Ви не даєте собі права на помилку і картаєтесь за кожну невдачу, поява у Вас синдрому емоційного вигорання – це цілком прогнозована річ.
Тому стикаючись із труднощами інколи варто говорити собі: «немає нічого поганого, що не вийшло на добре», «все найскладніше уже позаду», «я не один, разом ми впораємось», «могло бути і гірше».
Такі прийомі позитивного мислення на перший погляд можуть здатися примітивними. Але на практиці вони вже тривалий час доводять свою ефективність.
