Відділ освіти Куп’янської міської ради

Харківської області

Всеукраїнська краєзнавча експедиція учнівської молоді

«Моя Батьківщина – Україна »

За напрямком «З попелу забуття».

Дослідження на тему:

«НІМІ СВІДКИ МИНУЛОГО»

(Історія будівель м.Куп`янська

в роки Другої світової війни)

Куп’янськ

2015

Дослідження виконав:

учень 7(11) класу Куп’янської гімназії №1

Куп’янської міської ради Харківської області

Шаповал Владислав Сергійович

Науковий керівник:

Радченко Інна Анатоліївна,

учитель історії

Куп’янської гімназії №1

Куп’янської міської ради Харківської області

050 735 26 63

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 Куп’янщина в роки Великої Вітчизняної війни

РОЗДІЛ 2 Історія будівель міста Куп’янська в роки Другої Світової війни

2.1 Будинки № 29 та №31 по вул. 1 Травня

2.2 Будинок по вул. 1 Травня,19

2.3 Невідомий будинок по вул. Мічуріна

2.4 Будинок по вул. Харківській, 26

2.5 Булинок по вул. 1 Травня, 24

2.6 Будинок по вул. Ананьїна, 9

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

«Війна» - це поняття має давнє коріння. Війни переслідують людство на протязі всієї історії. Вони забирають життя людей, несуть руйнування, біди і горе.

Енциклопедичний словник дає таке тлумачення поняттю «війна» - це збройна боротьба між державами.[1] Людство знає безліч воєн, але дві з них за масштабами руйнувань і людських втратне мають рівних. Обидві сталися у ХХ столітті.

Друга світова війна (01.09. 1939-02.09.1945) – одна з найдраматичніших і разом з тим і найграндіозніших подій світової історії. З кожним роком усе далі відходять від нас події тієї війни. Давно розорані траншеї та засипані окопи, зарубцювалися рани учасників війни та людська пам’ять знову й знову звертається до минулого. Що звідане i пережито, не забудеться ніколи.

Історія Другої світової війни належить до найбільш популярних періодів минулого століття. Її події постійно привертають до себе увагу.

Масовий подвиг народу, воїнів у двобої з фашистськими загарбниками, все героїчне минуле Батьківщини – вдячна і корисна нива для виховання підростаючого покоління. В наші дні героїко-патріотичне виховання набуває особливого звучання нині, в період відзначення річниць видатних перемог, тому тема повязана з подіями війни буде завжди актуальною.

У 2015 році і вся українська спільнота відзначила 70-ту річницю Великої Перемоги, але не можна забути, як наша українська земля стала ареною кровопролиття. У її вир були втягнуті всі регіони, усі області, райони, міста і села України.

Близьким і дорогим є кожному з нас те місце, де ми народилися, виросли, зробили перші кроки у велике життя, де наші, рідні, близькі, друзі, зайомі з дитинства місця та будівлі. Це велике почуття любові до рідного краю дає нам сили, вміння і прагнення примножувати славу рідних нам місць. Сьогодні люди забувають, несприймають и не поважають історію держави, а історію власних міст навіть на знають. На жаль, люди, які пережили ті події, відходять у минуле. А ось німі свідки, - будівлі, споруди, - ще й досі зберігають загалом первісний вигляд і навіть служать людям. Тому метою роботи є повернення до минулого, зокрема, до історії подій Другої світової війни у місті Куп`янську, зібрання та знаходження нових, невідомих фактів пов’язаних з історією будівель міста в ті роки.

Об’єктом дослідження стала історія міста Куп’янська в роки Другої світової війни, а предметом - будівлі, які відіграли важливу роль у ході воєнних подій, а саме: будинки №29 та №31 по вул. 1 Травня, будівля по вул. 1 Травня № 19, будинок по вул. Харківській, 26, будинок по вул. Ананьїна №9 та будинок по вул. Мічуріна, який так і залишився невідомим.

У відповідності до мети, предмета, об’єкта дослідження спрямоване на вирішення наступних завдань:

1.Вивчити історичні джерела (архівні документи, статті періодичних видань, матеріали міського музею та музею історії Куп’янської гімназії №1,фото), пов’язані з будинками: по вул. 1 Травня будинки № 19, №29 та №31, будинок по вул. Харківській, 26, будинок по вул. Ананьїна №9 та будинок по вул. Мічуріна, який так і залишився невідомим.

2.Зібрати і опрацювати спогади сучасників.

3.Визначити невідомі факти про будівлі в місті Куп’янську.

4.Узагальнити зібрані матеріали.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, щоб відкрити невідомі факти про історію будівель міста Куп’янська в роки Другої світової війни та систематизувати існуючі матеріал.

РОЗДІЛ 1

Куп’янщина в роки Другої світової війни

22 червня 1941 р. гітлерівська Німеччина напала на Радянський Союз. Початок війни був для СРСР украй несприятливий і до серпня 1942 року вся Україна опинилася під окупацією. Червона Армія відкочувалася з боями на схід, залишаючи нашу територію. Напад фашистських загарбників не обійшов стороною і наше місто Куп’янськ.

Менше, ніж через два місяці після початку війни німецькі літаки стали тривожити небо Куп'янська, а через 78 днів — 8 вересня 1941 о 16 годині З0 хвилин здійснили перший наліт великої групи бомбардувальників на станцію Куп'янськ-Сортувальний (Додаток А). Відтоді такі нальоти стали систематичними.

На той час у Куп’янську вже знаходилися робочі групи Харківського обкому компартії та Харківського облвиконкому, які мали здійснювати керівництво незайнятою територією області на випадок захоплення ворогом Харкова.

Харків гітлерівські війська окупували 24 жовтня. Внаслідок цих подій у м.Куп'янськ були перенесені обласні та навідь деякі республіканські управлінські органи. Більше того, в місті, на вулиці Мічуріна, була таємно організована квартира для секретаря ЦК Компартії України КоротченкаД.С. (Додаток А), який на цей час став ще й одним з керівників партизанського руху в Україні. Влаштовував йому цю квартиру тодішній перший секретар Куп'янського райкому партії Є.Г.Макогон.[2]

Взимку 1941—1942 років Куп'янськ перетворився в ремонтний центр бойової техніки. В майстернях цукрового заводу, в машино-ремонтних майстернях (нинішній машинобудівний завод) лагодилися пошкоджені в боях танки, тягачі, автомобілі.

Колишній офіцер 4-го гвардійського мінометного полку, згодом житель Куп'янська пенсіонер К.П.Циганков пригадує:

"Я був тоді електротехніком одного з дивізіонів. Мене поставили від полку військовим представником у механічні ремонтні майстерні. Найбільш кваліфікованих робітників на той час мобілізували, створили з них окрему роту відновлювальних робіт при штабі 38-ої армії Південно-За-хідного фронту. В майстернях працювали старики, жінки, підлітки, більшість з яких мала недостатній досвід. Становище ускладнювалося тим, що людям доручалося виконувати дуже секретну на той час роботу. А втім ті, хто її виконував, навряд чий здогадувалися, що завезені в цехи автомобілі і являють основу легендарних уже на той час "катюш"".[3]

З великим напруженням у цей час працював Куп'янський залізничний вузол. Він пропускав на фронт ешелони з військами і бойовою технікою, а в тил — санітарні поїзди з пораненими. Ще з осені був впроваджений так званий пакетний графік руху. В години, коли виникала загроза нальоту ворожої авіації, состави стояли на станціях замаскованими. Коли ж загроза минала, вони йшли один за одним фактично без перерви, на зоровій відстані один від одного.

З осені 1941 року для відбиття атак гітлерівської авіації на станції Куп'янськ-Вузловий було поставлено кілька зенітних батарей і бронепоїзд №54 "Більшовик".

Все почалося рано-вранці 24 січня 1942 року. Було ясно, сонячно, морозно. В небі з'явилася перша група чорнохресних літаків. Ось як про це згадувала колишня зенітниця з бронепоїзда "Більшовик" С.А.Рум'янцева: "Екіпажу бронепоїзда було поставлене завдання знищувати ворожі літаки. Нелегко це давалося. Одне, що бронепоїзд мав недостатню зенітну озброєність, а інше, що екіпаж ще не мав у цій справі належного бойового досвіду. Про мене й говорити зайве. Я взагалі була необстріляним "зеленим" солдатом. Бомби вибухали в 15 метрах. Ох, як це страшно! Особливо в перші хвилини бою. Та поступово ми призвичаїлись. Вогонь бронепоїзда, як і інших підрозділів протиповітряної оборони, ставав усе прицільнішим. Фашистські пілоти боялися прорватися через згубну стіну вибухів зенітних снаряшв, скидали бомби безладно. Але не припиняли нальотів. Аж до ночі хвиля за хвилею фашистські стерв'ятники рябили своїми силуетами чисту блакить неба". [4]

В донесенні Військовій Раді протиповітряної оборони СРСР про бойові дії того дня зазначалося: "Напружений бій з німецькими бомбардувальниками вели воїни зенітного бронепоїзда №54 "Більшовик" під командуванням лейтенанта Расторгуева (комісар -мол.політрук Яковлев). За короткий час війни бронепоїзда успішно відбили понад 20 нальотів ворожих літаків. Фашистським стерв'ятникам не вдалося вивести з ладу залізничний вузол Куп'янськ. Збито три літаки противника".[5]

Після нальоту фашистських бомбардувальників 24—26 січня 1942 року у високих командних і управлінських цивільних колах виникло рішення побудувати поблизу Куп'янська аеродром для літаків-винищувачів, які могли б протистояти ворожій авіації. Починаючи з лютого, на його будівництво щодня виходило по тисячі, а то й до півтора тисяч жителів міста і ближніх сіл. На весну виділена ділянка була очищена від дерев та чагарників, вирівняна, утрамбовані грунтові злітні смуги. Сюди направили військову авіачастину, оснащену літаками-винушувачами "Харрікейн", надісланими Англією як військово-технічна допомога Радянському Союзу. Незабаром ворог почав військову наступальну операцію, авіаполк був розпорошений. Тоді механіком в одній з ескадриль був Павло Прокопович Глазовий, якого тепер усі ми знаємо як талановитого й плідного поета-гумориста. Тієї зими, незважаючи на постійні загрози нальотів ворога, на нестатки і бідування, в місті джерелом било мистецьке життя, агітаційно-пропагандистська і культосвітня робота. Тут видавалася обласна газета "Соціалістична Харківщина", на,сторінках якої друкували публіцистичні й художні твори письменники Семен Сумний, Кость Гордієнко. В Куп'янськ навідувались відомі на той час поети, композитори, Тут тривалий час після втечі з фашистського полону жив Євген Долматовський, В Куп'янську він дошліфовував текст відомої "Пісні про Дніпро", яку тут же переклав на українську мову М.Талалієвський. Кожного вечора у клубах і школах грала музика, танцювала цивільна молодь і військові. Поки Куп'янськ жив своїм напруженим прифронтовим життям, у Берліні, в кабінетах генерального штабу фашистського вермахту, високі чини з генеральськими погонами вирішували його долю. Там розроблялася військова операція під кодовою назвою ""Фридерікус-ІІ", розробці даного плану передували дві невдалі наступальнічиїерації радянських військ — Барвінково-Лозівська у січні і операція по визволенню Харкова в травні 1942 року. В результаті останньої лінія фронту стабілізувалася західніше Куп'янська в основному по річці Сіверський Донець. Наші війська на правому березі її утримували два плацдарми — Салтівський і Савинський, а гітлерівці на лівому березі один. Знаходився він східніше Чугуєва і простягався від Печеніг до Балаклії.[6]

Враховуючи таке становище, гітлерівське командування вирішило провести дві проміжкові операції. Одна, закодована назвою "Вільгельм", мала мету захоплення Вовчанська і розвиток дальшого наступу на схід. "Фридерікус-ІІ" передбачав взяття Куп'янська і утворення плацдарму на східному березі Оскола. Згодом німецький фельдмаршал Паулюс говорив, що обидві операції "служили одній меті — створити вигідні висхідні позиції для наступу до великого вигину річки Дон".

10 червня о 6 годині З0 хвилин гітлерівці нанесли з Чугуївського плацдарму могутній удар по 277-й стрілецькій дивізії 38-ої армії, штаб якої дислокувався в Куп'янську (тепер у тому будинку знаходиться військкомат). Через три години фашистські танки досягли села Гетьманівки. Це всього 40 кілометрів від Куп'янська, майже поряд з райцентром Шевченкове. Вжитими енергійними заходами просування танків удалося зупинити. [7] Однак становище на фронті склалося не на користь радянських військ. Ворог продовжував тіснити їх. 22 червня бої розгорнулися вже на ближніх підступах до Куп'янська Незважаючи на переважаючі сили противника, наші воїни дружно і відважно боронили кожен метр рідної землі. Командуючий 38-ою армією К.С.Москаленко, відзначаючи мужність і стійкість солдат і командирів, згодом писав: "Командир 2-го батальйону 156-ої танкової бригади І.Ф.Селедцов не тільки керував боєм, але й очолив екіпаж танка у складі старших сержантів А.П.Іванченка (механік-водій), ПЛ.Смирягіна (командир гармати) і М.В.Шарого (радист-кулеметник). В бою вони підбили вісім танків і дві гармати протитанкової оборони. Ними було знищено до роти солдат і офіцерів противника".

24 червня фашистські загарбники вдерлися в правобережну частину міста. На цей час на багатьох вулицях радянські зв'язківці ще знімали телефонний кабель. Майже всі вони загинули в нерівних скоротічних боях або були взяті в полон. Однак гітлерівці не могли на плечах наших військ перейти на лівий берег через переправи. Мости були заміновані, на східному березі Оскола побудовані укріплення. Це дозволило нашим військам ще кілька днів утримувати Зааоскілля, залізничний вузолі. східну частину району.А центр міста палав. Тодішній секретар райкому партії Є.Г.Макогон пригадував: "З протилежного боку річки було видно, як горіли будинки. Місто заволокло стіною чорного диму. ". А ось спогади тодішнього шофера райвиконкомівської машини Ю.М.Дмитрієва (до речі, він був хрещеником відомого українського письменника Панаса Мирного): "Вночі під 24 червня голова райвиконкому І.С.Хименко попросив мене підвезти його з Кучерівки до міського мосту через Оскіл. Там якраз знаходився командуючий 38-ою армією Кирило Семенович Москаленко. Між ними відбулася коротка розмова. Командарм був дуже стурбований становищем. Ми від'їхали, а він енергійно продовжував керувати переправленням військ".[8] 24 червня 1942 року значна частина міста була окупована німецько-фашиськими військами, а примістя Заоскілля - на декілька днів пізніше. Місто було окуповано протягом 224 днів до 3 лютого 1943 року.

19-23 листопада 1942 року починаються вирішальні бої під Сталінградом. 6-а німецька армія Паулюса, шлях якої пройшов і через Куп'янськ, опиняється в оточенні. А вже за місяць, 8 грудня, Перша гвардійська армія визволяє село Півнівку Міловського району тодішньої Ворошиловградської області. Це було початком визволення України. У січні Південно-Західний фронт розгортає наступ на Донбас на ділянці від Кантемирівки до Міллерова, в ході якого було звільнено й Куп'янськ. (Додаток А)

Протягом дня 1 лютого німцям удалося стримувати прямий наступ радянських військ на Купянськ. 1180-й полк майора Г. М. Фролова оволоділи Подолами та Заоскілля. За ніч підрозділи полки з трьох сторін вийшли на окраїни Купянськ-Вузлового. Опівдні 2 лютого 1943 року Купянськ – Вузлового очистили від противників, які відійшли за Оскіл на основну лінію оборони, та 1180-й полк не дав йому там укріпитися – його бійці форсували річку і в той же день оволоділи південною частиною м. Куп'янська. Інакше складалася ситуація при наступі на центр міста. Відступаючи з Заоскілля, німці підірвали мости замінували підходи до них. Саперний взвод лейтенанта Контєва з 474-го окремого саперського батальйону 350-ї дивізії відновив переправу під вогнем ворога. Німці прагнули будь за що втриматися на Духовній горі, тобто на центральному пагорбі Куп'янська, тож зосередили вогонь на центр наступаючих. Та тут діяли лише невеликі групи піхоти, добре озброєні, які вступали в бій на підступах до міста, подекуди переправлялися через Оскіл, відволікаючи увагу противника. Розвідники тим часом засікали вогневі точки німців, спрямовуючи на них нищівний вогонь. Така тактика дозволила 1176 і 1178 полкам виконати обхідний маневр і зосередитися північніше Куп'янська. Ввечері 2 лютого вони захопили плацдарм на західному березі Оскола, завдавши німцям сильного флангового удару. За піхотою йшла артилерія, вогонь якої придушував будь-яку спробу противника втримати оборону. Німці відходили на Голубівку. Після форсування Оскола північніше Куп'янська, дії підрозділів 350-ї дивізії розділились. 1176 полк оволодів північною окраїною міста і почав охоплювати місто із заходу і північного заходу: зайняв Московку, Благодатне, Старовірівку, Михайлівку. 1180 полк йшов йому назустріч з півдня. Наступного дня обидва полки вийшли на рубіж цегельного заводу і села Соболівка. 1178 полк наступав на центр міста.

3 лютого о першій годині дня Куп'янськ повністю очистили від окупантів.

Визволителі після боїв за Куп'янськ йшли на захід. Скільки радощів, поцілунків, вітань від жителів. Та мимовільні, раптові сльози не були недоречними у цей момент. Місто в руїнах… Та і противник відкотився не так і далеко. Після визволення Куп'янська фронт зупинився в 80 км від Харкова, місто знов опинилося в прифронтовій зоні до самого звільнення Харкова 23 серпня 1943 року.

РОЗДІЛ 2

Історія будівель міста Куп’янська в роки Другої світовоївійни

2.1 Будинки № 29 та №31 по вул. 1 Травня

Будівлі сучасного військкомату, як їх називають у народі «буділі близнята». Вони були побудовані в 1822 році, тоді коли став діяти собор Покрови Пресвятої Богородиці і були вони службовими приміщенями.

Є у цих будівель загальні риси, але багато і відмінностей. Двоє мають однаковий декор, властиві церковним приміщенням. Але будинок №31 відрізняється від своєї будівлі «близнюка», будинок № 29 з більш вираженим і нарядним виглядом. Абсолютна симетричність фасадів і напівколон по обох кутах, подані трохи вперед віконні і дверні виступи. Все це - дає можливість визначити його архітектуру (породу) і віднести до класицизму.

Будинок №31 призначений для заощадження дорогих церковних предметів, панікадил, церковних книг. У будівлі знаходилася вбиральня, де переодягалися священники, зберігалося і їх убрання, яку призначалося для різних церковних обрядів. Тут же була і трапезна в якій приймали і пригощали високопосадовлених гостей. А в будівлі №29 зберігалися речі господарського призначення і знаходилися кімнати , де готувалися і проводилися церковні обіди для бідних прихожан. Революційні потрясіння і урагани громадянської війни не вплинули ні на зміни призначення цих будинків, ні на їх передудову. Змінялася влада, а соборний храм діяв в руслі десятирічних закоренілих традицій. [9]

Зміни пролунали на початку сторіччя (30-ті роки). У 1931 році радянська влада в Москві ухвалює рішення про будівництво в Куп’янську цукрового заводу. Собор був підірваний, частина цегли використана на будівництво, а частина була непридатна. «Будівлі близнята» припинили існування як церковні. Незабаром вони були пристосовані для військкомату. Перед війною робота в цих стінах йшла за звичайним розпорядком. І у ВВВ цим будівлям довелося побачити багато несподіванок і незвичайного. У1942 році військкомату довелося потіснитися, оскільки в ньому розташувався штаб 38 – Армії, яким командував Москаленко К. С. Частими гостями тут були командувач Південно – Західним фронтом – маршал Тимошенко С.К., начальник штабу – Багамян І.Х., пізніше керівник Радянського Союзу – Хрущов Н.С.

Пройшов час на будівлі залишилися з того страшного 1942 року – сліди від осколків мін і бомб. Під час війни будівля не раз піддавалася бомбардуванню з повітря. У одному з таких бомбардувань згинули глава облвиконкому Свинаренко В.С. і інструктор обкому партії Дякова Н.О.. Будівлі ці дожили до наших днів, так само як і декілька десятиліть тому тут знаходиться військкомат.(Додаток Б)

2.2 Будинок по вул. 1 Травня,19

Сучасна будівля районного відділу освіти входить у перелік пам’яток історії та культури міста Куп’янська. Побудавана в кінці ХІХ століття також належала Свято – Покровському собору.

З 24 жовтня 1941 року по 24 червня 1942 року та з 15 березня 1943року по 23 серпня 1943 року в будинку №19 по вулиці 1 Травня діяв обком КПУ і облвиконком, фактично на той час Куп’янськ став «третьою столицею України» [10] Зараз в будівлі знаходиться районий віділ освіти. Про згадку тих подій при вході знаходиться дошка з написом «В цій будівлі 1941-1943 рр. знаходився обком КПУ і облвиконком» (Додаток В)