Лекція 3. 2 години.

Хвороби очей. Хвороби сітківки. Патологія камерної рідини та кришталика. Глаукома.

Хвороби сітківки

Виникають здебільшого в результаті ураження судинної оболонки, склоподібного тіла, соска зорового нерва або при загальному захворюванні організму.

Крововилив у сітківку (Haemorragia retinae) зустрічається у всіх тварин.

Етіологія - механічні пошкодження, рідше деякі інфекційні хвороби, запалення сітківки тощо.

Клінічні ознаки. У тварини раптово порушується зір. При офтальмоскопії біля судин сітківки знаходять крововиливи різної форми, червоного кольору. Пізніше вони стають бурими, потім - жовтими і, нарешті, білими. Інколи кровоносні судини у місці крововиливу стають мало- чи зовсім непомітними. При цьому зіниця розширюється.

Діагноз ставлять офтальмоскопічним дослідженням тварини, у якої порушився чи втратився зір.

Прогноз залежить від ступеня і місця локалізації крововиливу: незначні часто розсмоктуються протягом кількох днів, при великих і множинних - тварина втрачає зір. Повністю крововиливи розсмоктуються рідко, їх залишки часто організуються.

Лікування починається з усунення основної причини. При травматичних крововиливах спочатку користуються холодом для звуження судин, кальцію хлоридом внутрішньовенно. Пізніше – розсмоктувальні засоби (5-10%-на мазь діоніну, всередину - терапевтичні дози калію йодиду), теплові процедури, всередину - проносне.

Запалення сітківки (Retinitis). У ній переважають вторинні запалення, що переходять із судинної оболонки чи соска зорового нерва. Інколи ретиніт виникає при контагіозній плевропневмонії великої рогатої худоби, петехіальній гарячці, чумі собак, інтоксикаціях.

Клінічні ознаки. Хвороба проявляється дифузним набряком, крововиливами, розширенням судин сітківки при гострих і хронічних запаленнях. Згодом розвиваються атрофічні процеси в сітківці, внаслідок чого її функція спочатку знижується, а пізніше повністю втрачається.

При огляді ока відмічають сльозотечу, світлобоязнь, гіперемію кон'юнктиви, звуження зіниці при гострому і розширення - при хронічному запаленні.

Діагноз ставлять за клінічними ознаками, доповненими офтальмологічним дослідженням.

Прогноз - здебільшого несприятливий (втрата зорової здатності).

Лікування. Тварину ставлять у затемнене приміщення. Призначають теплові процедури (компреси). Для розширення зіниці користуються 1%-ними краплями атропіну сульфату. Розсмоктування ексудату можна прискорити шляхом використання всередину саліцилових чи йодистих препаратів, а припинити ексудацію - внутрішньовенним введенням 10%-ного розчину кальцію хлориду в терапевтичних дозах. Рекомендована також внутрішньовенна новокаїнова блокада. Лікування може бути ефективним при гострих запаленнях і незначних морфологічних змінах у сітківці.

Патологія камерної рідини

Камери ока заповнені прозорою рідиною. Але при патологічних процесах у рогівці, райдужці, війковому тілі і кришталику з'являються помутніння. Крім того, у камери можуть проникати сторонні тіла, деякі паразити. Помутніння камерної вологи спостерігається при запаленні внутрішніх оболонок внаслідок виділення ексудату - серозного, фібринозного, геморагічного чи гнійного. Серозний ексудат спочатку мало порушує прозорість рідини. При домішках до нього крові вона мутніє; гнійний ексудат стає біло-жовтим, інколи із зеленуватим відтінком. Збільшується глибина передньої камери

Крововиливи в передню камеру спостерігають при механічних пошкодженнях, проникних ранах рогівки, рідше при періодичному запаленні ока, інфекційній анемії, петехіальній гарячці. Кров, витіс­няючи рідину чи змішуючись з нею, заповнює камеру, тому око зда­ється червоним, зіниці не видно. У початковій стадії формені елемен­ти частково разом з камерною рідиною розсмоктуються, а більша частина їх осідає на дно камери, утворюючи горизонтальну лінію; тому через верхню частину видно зіницю і райдужку. Кров може розсмоктуватися або організовуватися. В останньому випадку від­кладається і фібрин, що призводить до передньої синехії та дефор­мації зіниці.

Сторонні тіла у передню камеру проникають при пораненні ро­гівки. Тверді опускаються вниз, їх зазвичай знаходять при простому огляді. Дрібні осколки прозорих гострих предметів інколи проника­ють у райдужку чи кришталик і фіксуються. З помутнінням рогівки побачити їх неозброєним оком нелегко, тому для їх виявлення корис­туються боковим (фокусним) освітленням.

Сторонні тіла у подальшому викликають запалення судинного тракту, інших внутрішніх середовищ ока, внаслідок чого розвивається панофтальміт з атрофією очного яблука.

Гельмінти в передній камері виявляють у коней, рогатої худоби, собак і свиней (збудники сетаріозу, цистицеркозу та ін., які після за­гибелі опускаються вниз і поступово лізуються).

Прогноз при помутнінні вологи передньої камери залежить від основної хвороби: при крововиливах - за відсутності ускладнень сприятливий, а при закупорці фонтанових щілин - несприятливий; при сторонніх тілах - різний, залежно від їх розміру і локалізації, а при гельмінтозних ураженнях - найчастіше сприятливий.

Лікування. При помутнінні вологи гнійний ексудат видаляють шприцом через рогівку і вводять у неї пеніцилін-новокаїновий роз­чин. Крім того, проводять загальну протисептичну терапію. Серозний ексудат після ліквідації основної хвороби розсмоктується самостійно.

При крововиливах для тромбування пошкодженої судини в першу добу призначають холод, а з другої - тепло для розсмоктування крові. Для розкриття фонтанових щілин звужують зіницю краплями 1-2%-но-го розчину пілокарпіну або вводять його субкон'юнктивально чи підшкірно у дозі 1-2 мл. Ефективні також краплі 2-3%-ного розчину діоніну, йодиду калію всередину. Для попередження утворення згустків на 2-3-й день проколюють рогівку ін'єкційною голкою, відсмоктують кров, після чого вводять у камери протеолітичні ферменти з новокаїном і антибіотиками. Пізніше, коли згустки організуються, їх розсмоктування прискорюється після тканинної терапії.

Сторонні тіла видаляються оперативним шляхом після загального знеболювання тварини. Рогівку розрізають у нижній частині, відступивши від лімба на 2-3 мм.

При гельмінтозах ока лікування також оперативне після наркозу. Рогівку проколюють у вказаному раніше місці, причому очним скальпелем вводять паралельно райдужній оболонці. Паразити виходять разом з камерною рідиною або їх витягують очним пінцетом чи голкою зі шприцом. Після операції косо нанесена рана рогівки швидко і без ускладнень загоюється. У післяопераційний період використовують очні антибіотикові мазі чи плівки.