Тема 8. Монопольний ринок

1. Модель монополії та її характеристика.

2. Монопольний ринок у короткостроковому періоді.

3. Рівновага фірми-монополіста у довгостроковому періоді.

4. Економічні наслідки та соціальна ціна монополії.

5. Монопольна рівновага і конкурентна рівновага.

1. Модель монополії та її характеристика.

Монополія - це ринкова структура, у якій одна фірма є єди­ним продавцем товару, на який не існує близьких замінників.

Характерні ознаки монополії:

• одна фірма в галузі. Пропозиція галузі дорівнює пропозиції фірми;

• відсутність досконалих замінників продукції фірми-монополіста;

• неможливість входження на ринок інших фірм;

• велика кількість покупців на ринку;

• наявність високого рівня ринкової влади.

Збільшення попиту не обов’язково веде до збільшення кількості товару, що пропонується. Замість цього монопольна фірма відповідає на збільшення попиту збільшенням ціни. Внаслідок того, що монополія може маніпулювати обсягом виробництва та ціною продукції, для неї не існує певної кривої пропозиції.

Рис. 8.1 Крива ринкового попиту на продукцію монопольної фірми

Граничний дохід монополістичної фірми (MR) завжди менший, ніж ціна (Р):

MR<P

Якщо в умовах досконалої конкуренції P=MR, то в умовах монополізованого ринку P>MR.

Коли попит еластичний, граничний дохід більший за нуль (MR>0), і сукупний дохід зростає; коли попит не еластичний, граничний дохід менший за нуль (MR<0), і сукупний дохід падає. Коли попит одинично-еластичний, граничний дохід дорівнює нулю (MR=0), і сукупний дохід досягає максимуму.

Граничний дохід менший за ціну на всіх рівнях випуску (MR<P).

Рис. 8.2 Взаємозв’язок попиту, сукупного доходу і граничного доходу в умовах простої монополії.

Ринкова (монопольна) влада - здатність суб'єкта господарювання (групи суб'єктів) впливати на ціну свого товару.

Ознаки ринкової (монопольної) влади:

• здатність суб'єкта диктувати свої умови продажу товару (товарної групи), укладенні договору постачання, нав'язувати споживачу невигідні умови;

• здатність суб'єкта шляхом монополізації ринку постачання виробничих ресурсів обмежувати конкуренцію, витіснивши з ринку інших підприємців або створюючи бар'єри вступу на ринок;

• здатність суб'єкта зменшувати або обмежувати випуск товарів за умови неможливості компенсувати утворений дефіцит конкурентними фірмами (відповідно до укладеного договору);

• здатність суб'єкта підвищувати ціну на товари і підтримувати їх на рівні, що перевищує рівень цін в умовах досконалої конкуренції.

Для вимірювання ступеня монопольної влади в економічній теорії використовують індекс Лернера, індекс Херфіндаля-Хіршмана, коефіцієнт концентрації.

Індекс Лернера - індекс, який розглядає високий прибуток як ознаку монополії.

Спосіб виміру монопольної влади - визначення величини, на яку ціна, що максимізує прибуток, перевищує граничні витрати.

Був запропонований у 1934 році економістом Аба Лернером і отримав назву показника монопольної влади Лернера.

Числове значення індексу лежить між 0 і 1. Для досконало конкурентної фірми I_L = 0, бо Р = МС. Чим вище I_L, тим більша монопольна влада.

Індекс Херфіндаля-Хіршмана використовується для виміру ступеню конкуренції на ринку. Він має такий вигляд:

де S_і - частка ринку, що припадає на фірму, %;

n – загальна кількість фірм у галузі.

Якщо галузь складається лише з однієї фірми, то Н=1100²=10000. Якщо у галузі діють 100 рівноправних фірм, то Н=100×1²=100. У випадку з двома рівноправними фірмами Н = 2×50² = 2×2500 = 5000. Таким чином, індекс Герфіндаля перебуває у межах від 0 до 10000, відображаючи спектр ринкових структур від досконалої конкуренції до чистої монополії.

Коефіцієнт концентрації визначається як сума ринкових часток n найбільших продавців ринку:

де CR_n — індекс концентрації п продавців, %;

S_i — частка продажу і-го продавця в обсязі реалізації рин­ку, %;

п — кількість суб'єктів господарювання на ринку, що взяті для розрахунку коефіцієнта.

Цей коефіцієнт дозволяє не тільки зіставити рівні концен­трації різних галузей або ринків, а й проаналізувати їх динамі­ку; встановити, за рахунок яких підприємств (великих, се­редніх, малих) здійснюється перегрупування ринкової влади.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ринкова частка на ринку одного найбільшого підприємства, що перевищує 35 %, трьох, що перевищує 50 %, та п'яти, що більша 70 %, є однією з ознак монопольного становища на ринку.