- •Тема №5. Теорія граничних продуктів та мікроекономічна модель підприємства.
- •1. Фірма як суб’єкт ринку.
- •2. Економічні періоди функціонування фірми та множина можливих комбінацій ресурсів.
- •3. Поняття і параметри виробничої функції.
- •3. Сукупний, середній та граничний продукт у короткостроковому періоді.
- •5. Виробнича функція з двома змінними факторами. Ізокванта та її властивості. Карта ізоквант.
- •0 Земля
- •Властивості ізоквант:
- •6. Взаємозамінність факторів виробництва. Гранична норма технологічного заміщення.
- •7. Рівновага виробника: графічна, алгебраїчна та економічна інтерпретація. Увага! Це матеріал для опорного конспекту на с.49-51!
- •8. Зміна масштабу в довгостроковому періоді. Постійний, спадний та зростаючий ефект віддачі від масштабу виробництва.
Тема №5. Теорія граничних продуктів та мікроекономічна модель підприємства.
1. Фірма як суб’єкт ринку.
2. Економічні періоди функціонування фірми та множина можливих комбінацій ресурсів.
3. Поняття і параметри виробничої функції.
4. Сукупний, середній та граничний продукт у короткостроковому періоді.
5. Виробнича функція з двома змінними факторами. Ізокванта та її властивості. Карта ізоквант.
6. Взаємозамінність факторів виробництва. Гранична норма технологічного заміщення.
7. Рівновага виробника: графічна, алгебраїчна та економічна інтерпретація.
8. Зміна масштабу в довгостроковому періоді. Постійний, спадний та зростаючий ефект віддачі від масштабу виробництва.
1. Фірма як суб’єкт ринку.
Виробництво – це процес використання робочої сили, обладнання у сполученні з природними і матеріальними ресурсами для виготовлення товарів, послуг, інформації.
Мета будь-якого виробника – максимізація прибутку.
Максимізація прибутку вимагає здійснення вибору:
що виробляти?
яким чином виробляти?
хто повинен виробляти?
для кого призначені результати виробництва?
Головним способом досягнення максимізації прибутку є ефективність виробництва. Виробничі відносини на мікрорівні – це передусім технологічні відносини. Вони визначаються не тільки технічною стороною процесу виробництва, але й інтелектуальними, фізичними можливостями персоналу фірми.
Основні припущення теорії фірми:
головна мета фірми - максимізація прибутку;
перешкодами максимізації прибутку є:
витрати виробництва;
попит на вироблену продукцію.
Умовні позначення:
фірма використовує два взаємозамінних ресурси – працю (L) і капітал (K);
годинна ставка заробітної плати – РL;
орендна плата за годину послуг фізичного капіталу – PK.
Фактори виробництва (ресурси) – це всі необхідні елементи, які використовуються для виробництва благ.
До них належать:
капітал (фізичний капітал тобто засоби виробництва);
праця (робоча сила);
земля (природні ресурси);
підприємницькі здібності.
Ефективність виробництва – це випуск максимального високоякісного фізичного обсягу продукції за допомогою мінімального обсягу введених ресурсів.
Технологічна ефективність – це виробничий процес максимальної кількості продукції, коли не існує ніякого іншого способу, при якому для виробництва даного обсягу продукції витрачається менша кількість хоча б одного з ресурсів при умові незбільшення інших видів ресурсів.
Технологія – це система знань про технічні засоби здійснення виробничого процесу.
Технологія може бути врегульована:
в засобах виробництва;
в робітниках (краща освіта та досконала професійна підготовка).
Виробничий процес технологічно ефективний, якщо:
виробляється максимальна кількість продукції з певної кількості ресурсів;
не існує ніякого іншого способу, за якого для виробництва даного обсягу продукції витрачається менша кількість хоча б одного з ресурсів при умові незбільшення інших видів ресурсів.
Економічна ефективність – це виробництво заданої кількості продукції таким способом, за якого досягається мінімізація альтернативної вартості витрат, що використовуються у процесі виробництва.
Економічно ефективний спосіб виробництва – це виробництво продукції найдешевшим шляхом.