2.2 Аналіз стану виробничо-господарського комплексу

На території Мукачівського району діють 12 промислових підприємств, 9 будівельних організацій, 5 транспортних організацій, 32 сільськогосподарських підприємства. У районі зареєстровано 504 суб'єкта підприємницької діяльності з правом юридичної особи:

• 114 — товариств з обмеженою відповідальністю

• 141 — малих приватних підприємств

• 17 — спільних підприємств

• 205 — селянських фермерських господарств

• 25 — селянських товариств з обмеженою відповідальністю

• 2 — дочірні підприємства.

Крім того, у районі діють 485 суб'єктів підприємницької діяльності без права юридичної особи, тобто фізичні особи.

Торговельне обслуговування населення району в основному проводить споживча кооперація, в системі якої нараховується 251 підприємств, із них 190 підприємств торгівлі, 61 підприємств громадського харчування. На території району діють 7 споживчих товариств (Чинадіївська, Кольчинське, Ракошинське, Великолучківське, Бобовищанське, Верхньокоропецьке та Страбичівське) та 4 господарства (хлібокомбінат, продбаза, райкоопзаготпром, автоколона), які входять до складу Мукачівської райспоживспілки. Крім торгових закладів споживчої кооперації у районі діють 197 торгових точок підприємницьких структур та інших форм власності. Всього на території району діють 448 торгових підприємств, з яких 171 підприємств громадського харчування.

Промисловий потенціал Мукачівського району складається з 12 підприємств. Машинобудівну галузь представляє ВАТ «Верстатозавод», лісову та деревообробну промисловість ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат», українсько-словацьке підприємство «Фактор—Просперіта», товариство з обмеженою відповідальністю «Соло», дочірнє підприємство лісокомбінату «Нова».

Основними підприємствами харчової промисловості є хлібокомбінат споживчої кооперації, плодоовочево-консервний завод облспоживспілки, ВАТ «Консервний завод». Борошномельно-круп'яну промисловість представляє ВАТ «Комбінат хлібопродуктів». У промисловості будматеріалів промисловості працюють ВАТ «Мукачівський кар'єр», «Кар'єроуправління», «Кіровський спеціалізований кар'єр». Із загальної кількості промислових підприємств 10 підприємств відносяться до колективної форми власності, 2 підприємства до державної форми власності. Середньорічний обсяг промислової продукції становить 16 млн грн. Основні види промислової продукції, що виробляються підприємствами району — це борошно, хліб, консерви, верстаки, металорізальні станки, меблі, дитячі дерев'яні іграшки, пиломатеріали, щебінь та облицювальні матеріали з каменю. Районом проходить низка важливих транспортних коридорів, серед них автошляхи Е50, Е58, Е81, Е471.

Після відомих політичних і соціальних подій початку 90-х років економічна криза не обминула промислові та сільськогосподарські колективи Великоберезнянського району. Майже на всіх підприємствах, окрім консервного заводу, держлісгоспу пройшли приватизаційні процеси і вони перетворилися у акціонерні фірми чи товариства. Нині в районі діє 317 підприємств різних форм власності. З них 3 — державної, 200 — колективної, акціонерної, 46 — приватної форм власності. У останні роки скоротилися масштаби будівництва у районі, зокрема за рахунок державних капіталовкладень. Проте якість (мається на увазі і приватне і колективне) його значно поліпшилася, наближаючись до європейських зразків і стандартів. Про це красномовно свідчить «візитна картка» райцентру — новий залізничний вокзал, зданий в експлуатацію у 1998 році. Приміщення його просторе, світле, затишне, є всі побутові зручності. Таке ж враження справляють зі смаком оформлені нові торговельні заклади, офіси підприємств та організацій, індивідуальні житлові будинки. У будівництві зникла орієнтація на бюрократичний однаковий стиль. Кожна нова споруда — свіжий архітектурний задум і якісне його виконання.

Перечинський район має можливості розвитку фарфоро-фаянсової промисловості, сировиною для якої є каолін. У праці угорського геолога Ліффа (1940 рік) наводяться дані про високу якість каолінових родовищ села Дубриничі ї їх розробку в XIX столітті. Він посилається на Ріхттофа, який ще в 1860 році писав про родовище: «З відомих у Австрії фарфорових земель дубриницьке є найкращим. Дослідження, проведені в Імперській фарфоровій мануфактурі у Відні, показали, що до цієї сировини не потрібні ніякі домішки і що вона має кращий фарфор, ніж матеріали всіх інших родовищ Австрі. Вироби своєю прозорістю і раковим зломом нагадують «китайський фарфор». Є значні запаси сировини для будівельної індустрії — мармуризованого вапняку, андезито-дацитів, ліпаритів, глинибуровато-жовтої, що можуть бути використані як декоративний і облицювальний матеріал. На території району розвідані 2 родовища глини бурувато-жовтої, які знаходяться в селах Порошково та Ворочево. Поклади з даних родовищ придатні для виготовлення цегли та черепиці. Ліси на території району займають площу 41,9 тис. га. Загальний запас деревини на цій площі — 12,1 млн кб/м. Лісистість території становить 65,2 тис. га. Переважають букові насадження, частка яких дорівнює 85,0 відсотків загальних запасів від загальної площі. Основні бальнеологічні ресурси представлені родовищами вуглекислих вод. Найбільшу групу складають вуглекислі гідрокарбонатно-хлоридні натрієві води, характерні для зон розломів складчастих Карпат. До цієї групи належать води Зарічівського та Сімерківського родовищ. Відоме також Лумшорське родовища слабосульфідних вод. Загалом на території Перечинського району розвідано 13 джерел із цілющими водами. Район багатий і природними рослинними ресурсами. В лісах є можливість заготовляти екологічно чисті гриби, дикоростучі ягоди, зокрема суницю, малину, чорницю (місцева назва — яфини), ожину, брусницю та інші види.