Розділ 2. Характеристика обʼєкту, умов, методів дослідженя.

2.1 Характеристика природних умов досліджень

Досліджуваний регіон включає в себе такі райони: Великоберезнянський, Перечинський, Мукачівський, Берегівський (рис. 2.1).

Рельєф Мукачівського району низькогірно-низовинний. На півночі району розташовані відроги Вигорлат-Гутинського вулканічного хребтаі передгір'я Карпат, на півдні і південному заході — Закарпатська низовина. Район межує з Ужгородським, Берегівським, Іршавським, Перечинським та Свалявським районами.  Площа району — 998 км².

Вели́коберезнянський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця у північно-східній частині Закарпатської області, за 30 кілометрів від обласного центру. Межує з Перечинським і Воловецьким районами Закарпатської та Турківським Львівської областей України. Західна межа є кордоном з двома зарубіжними державами — Словацькою Республікою та Польщею.  Площа — 809 км². 

Рельєф території Перечинського району — гірська система з висотами над рівнем моря від 153 м до 630 м. На заході межує зі Словацькою Республікою, на півночі — з Великоберезнянським і Воловецьким районами, на сході — зі Свалявським і Мукачівським, на заході і півдні — з Ужгородським районами Закарпаття.  Площа — 631 км².

Поверхня Берегівського району має переважно рівнинний рельєф, який на сході переходить в масиви Карпат. На півночі він межує з Мукачівським районом, на сході — з Іршавським та Виноградівським, на заході — з Ужгородським районом, на півдні і південному заході проходить кордон України з Угорською Республікою. Площа — 635 км².

Рис. 2.1. Територія регіону

Територія регіону має м'який помірно-континентальний клімат.   В гірській частині області спостерігаються найнижчі середні температури січня (-8°...-6°С) і липня (+14°...+16°С). Середня температура липня тут досягає +20°С, а січня – -4°С.      Регіон має достатнє зволоження. Найбільше опадів (понад 1400 мм) випадає в найвищій частині Карпатських гір – на сході та північному сході області. Їх кількість зменшується в південно-західному напрямі (до 500-600 мм) – у районі міст Чоп та Берегове.   Опади випадають переважно влітку (понад 60%), особливо у червні, а в горах – у липні.        Протягом року над територією переважають повітряні маси помірних широт. На рівнинній території найчастіше дують південно-західні вітри, в передгір'ях і горах – гірсько-долинні, а вище 1000 м панує західний перенос повітря. Взимку в Карпати по зниженнях річкових долин проникають північні вітри. В цю ж пору холодне повітря часто опускається з гір на рівнину у вигляді північних і північно-східних вітрів. 

Природні умови регіону характеризуються значною різноманітністю, що спричинює диференціацію формування ґрунтового покриву в гірській, передгірській та рівнинній території. В цілому ґрунти сформувались в умовах помірного клімату з достатнім зволоженням, тому переважають різновиди дерново-підзолистих ґрунтів на низинній території та бурі гірсько-лісові, лучно-лісові в гірській території.  У високогірному ярусі під альпійськими і субальпійськими трав’янистими угрупуваннями найбільш поширені гірсько-лучно-буроземні ґрунти. За будовою профілю ці ґрунти нагадують неглибокі або середньоглибокі бурі лісові ґрунти.

Дерново підзолисті грунти — Е-І-диференційовані кислі ґрунти з профілем типу Нл+Н+Е+І+Р. Для цього типу ґрунтів характерний невеликий уміст гумусу та білий горизонт вимивання. Родючість-22-43 бали(за 100-бальною шкалою). Такі ґрунти потребують осушення та унесення добрив.

Бурі лісові ґрунти — ґрунти гірських систем, що утворилися під широколистяними,мішаними, інколи хвойними лісами з розвинутим тряв'янистим покривом в умовах помірно теплого вологого клімату на різних за генезисом і гранулометричним складом ґрунтоутворюючих породах. Важливими умовами буроземоутворення є переважання атмосферних опадів над випаровуванням і вільний внутріґрунтовий дренаж, що забезпечують глибоке сезонне промочування і промивний водний режим, а також відсутність або короткотривалість сезонного промерзання, що забезпечує високу інтенсивність вивітрювання і вторинного мінералоутворення. Характерними ознаками буроземів є слабка диференціація на ґрунтові горизонти, бурий чи жовто-бурий колір підгумусових горизонтів, підвищений вміст несилікатних форм заліза з рівномірним розподілом по профілю, кисла або слабокисла реакція, відсутність ілювіально-карбонатного горизонту.

Через Мукачівський район із північного сходу на захід протікає річка Латориця, в яку впадають річки Визниця, Обава, Синявка,Коропецький канал та ряд безіменних потічків. Загальна протяжність річок району становить 150 км. Обава бере початок на північ від села Дубино, при південно-західних схилах гори Обавський Камінь (масив Синяк). Тече переважно на південь, у пониззі — на південний захід (паралельно до Латориці). Впадає до Визниці в межах смт Кольчино.

Над річкою розташовані населені пункти: Дубино (частково), Обава, смт Чинадієве, смт Кольчино. Довжина 16 км, площа басейну 28,5 км². Похил річки 46 м/км. Річка типово гірська. Долина вузька і глибока, переважно заліснена (крім пониззя). Заплава у верхів'ях відсутня. Річище слабозвивисте. У пониззі тече долиною річки Латориці.

Селище міського типу Великий Березний та найбільші села розташовані у долинах по обох берегах ріки Уж, яка бере свій початок у крайньому населеному пункті району (області теж, оскільки межує з Львівською областю через Ужоцький перевал) — селі Ужок.

По території Перечинського району протікають річки Уж, Лютянка, Туричка, Тур'я, Шипіт, що відкриває можливості розвитку малої гідроенергетики. Річка Уж бере початок у горах на північному заході Закарпаття, на південних схилах Верховинського Вододільного хребта, неподалік від Ужоцького перевалу. Там на висоті 970 м два потічки Уж та Ужок зливаються в єдину річку, яка спочатку тече в широкій міжгірній улоговині, потім обгинає західні схили Полонинського хребта, перетинає Вулканічний хребет і біля міста Ужгорода виходить на рівнинну територію. Впадає в річку Лаборець на територіїСловаччини біля Драгньова. У верхній і середній течії має гірський характер, нижче Ужгорода на Потиській низовині — рівнинний. Довжина 133 км, площа басейну 2 750 км² (в межах України 107 км і 2010 км²). Ширина долини зростає від 15 м (у верхів'ї) до 100–300 м, у пониззі сягає 2—2,5 км. Заплава переривиста, часто асиметрична, завширшки 50—500 м, у нижній течії до 1 км. Річище звивисте, помірно розгалужене, у верхній та середній течії порожисте, є невисокі водоспади, багато островів. Ширина річки переважно 15—30 м, біля Ужгорода до 135 м. Похил річки 7,2 м/км. Пересічна витрата води 29 м³/с. Береги круті, заввишки 1—2 м, іноді до 6—8 м, дно у верхній течії кам'янисте, а в місті і нижче побіля берегів — замулене. Живлення переважно снігове. Використовується для водопостачання і як джерело гідроенергії (гідростанції: Ужгородська і Оноківська).

По території Берегівського району протікають ріки Боржава, Тиса, канали Верке та Чорний Мочар.

Рис. 2.2. Гідрографічна схема річкової мережі регіону

Загальна площа лісів Мукачівського району становить 41650 га. Найцінніше промислове значення мають породи бука, дуба, ялини; Ліси району багаті мисливською фауною.

Природа Перечинського району мальовнича і різноманітна. Низовину займають поля, луки. Пологі схили вкриті лісом, здебільшого букової породи.

Букові ліси Закарпаття - головний компонент гірських ландшафтів, джерело дуже цінної сировини. Належить бук лісовий до порід помірного вологого клімату, добре росте й розмножується в гірських умовах на ґрунтах, багатих на кальцій. Ліси, головна порода яких бук, зростають в регіоні на площі приблизно 350 тис. га, з запасом деревини близько 85 млн. м3. Букові ліси тут утворюють різноманітні за складом і структурою угруповання або зустрічаються в чистих насадженнях. У державному лісовому фонді території збереглися не зачеплені людською діяльністю ділянки високопродуктивних бучин.

За складом корінної рослинності, її ростом і станом гірські букові ліси Закарпаття поділяються на чотири підпояси. Перший, низинний (до 600 м над рівнем моря), становить грабово-букова смуга. Граб звичайний, особливо в молодих насадженнях, виконує важливу роль у відновленні лісів і зростанні молодняків. До бука й граба в цьому підпоясі домішуються клен гостролистий, клен польовий, в'яз гірський, явір, липа дрібнолиста, черешня, осика, береза, груша, яблуня. Характерними чагарниками тут виступають ліщина, бузина чорна, шипшина.

Однією з головних лісоутворюючих листяних деревних порід є дуб. Серед листяних він посідає друге місце після бука. Загальна площа дубових лісів становить близько 5% від площі всіх лісів (приблизно 40 тис. га). У природних умовах Закарпаття зустрічається 5 видів дуба: звичайний, скельний, бургундський, Делашампе, багатоплідний. Крім перерахованих видів, інтродуковано американські дуби - червоний і болотний. Однак найбільш поширені дуб звичайний та дуб скельний, які мають важливе економічне й народногосподарське значення (Природні багатства Закарпаття, 1987).

Дуб звичайний утворює кілька різновидностей і форм. Найбільш масово в лісах області поширені рання й пізня форми.

Рівнинні дубові ліси окремими острівками розміщені на території Притисянської низовини, займають прируслові тераси річок Латориці і Боржави на висотах 105-130 м над рівнем моря. Це найтепліший і найбільш сухий район області. Середньорічна температура в окремих місцях тут досягає 10 °С (Велика Бакта), середня температура січня - мінус 3,2, липня - плюс 20 °С. Середньорічні опади в цій зоні становлять 600-700 мм. Період вегетації триває 234 дні. Ґрунти тут переважно родючі. Дубові ліси цього регіону представлені в основному вологими типами лісу.